16. Етапи ділової кар’єри.

Діловакар’єра – поступальнийрухособистостівбудь-якійсферідіяльності, змінанавиків, здібностей, кваліфікаційнихможливостейтарозміріввинагороди, пов’язанихздіяльністю; просуваннявпередпоодногоразуобраномушляхудіяльності, досягненнявідомості, слави, збагачення.

Управлінняділовоюкар'єрою - цекомплексзаходів, щопроводятьсякадровоюслужбоюорганізацій, зпланування, організації, мотиваціїіконтролюслужбовогозростанняпрацівників, виходячиізйогомети, потреб, можливостейісоціально-економічнихумоворганізації. Управлінняділовоюкар'єроюдозволяєдосягтивідданостіпрацівникаінтересаморганізації, підвищенняпродуктивностіпраці, скороченняплинностікадрівібільшповногорозкриттяздібностейлюдини.

Виділяють такі етапи кар’єри: попередній, становлення, просування, збереження, завершення і пенсійний.

Попередній етап включає навчання в школі, середню та вищу освіту і триває до 25 років. За цей період людина може змінити кілька різних робіт у пошуках виду діяльності, який відповідає її потребам та можливостям.

Далі наступає період становлення, який триває приблизно від 25 до 30 років. У цей період працівник освоює професію, набуває необхідних навиків, формується його кваліфікація, відбувається самоствердження та з’являється потреба у встановленні незалежності. Етап просування триває від 30 до 45 років. У цей період йде процес зростання кваліфікації, просуванні по службі. Проходить накопичення практичного досвіду, навиків, зростає потреба у самоствердженні як особистості. Етап збереження характеризується діями з закріплення досягнутих результатів і триває від 45 до 60 років. Наступає пік удосконалення кваліфікації та відбувається її підвищення в результаті активної діяльності та спеціального навчання, працівник зацікавлений у передачі знань молоді. Цей період характеризується творчістю, можливий підйом на нові службові сходинки. Людина досягає вершин самовираження та незалежності. Етап завершення триває від 60 до 65 років. Людина починає всерйоз готуватися до виходу на пенсію. У цей період ведуться активні пошуки достойної заміни та навчання кандидата на вакантну посаду.

На останньому етапі – пенсійному – кар’єра у певній організації завершена. З’являється можливість для самовираження в інших видах діяльності, які були неможливі в період роботи в організації або виступали у вигляді хобі (живопис, садівництво, робота у громадських організаціях тощо).Процес планування кар’єри персоналу в організації складається з чотирьох базових кроків:

1. Визначення впливу організаційних цілей на підрозділи організації.

2. Визначення майбутньої потреби (необхідний кваліфікацій майбутнього персоналу та загальної кількості працівників, які необхідні для досягнення цілей даної організації.

3. Визначення додаткової потреби у персоналі з врахуванням наявних кадрів організації.

4. Розробка конкретного плану дій з ліквідації потреби в персоналі.

17. Процес управління діловою кар’єрою

Управління кар'єрою зводиться до таких понять, як планування і розвиток кар'єри.

Планування кар'єри — це визначення цілей розвитку працівника і шляхи їх реалізації. Планування кар'єри передбачає наукове обґрунтування раціонального віку і нормативних термінів обіймання посади з врахуванням побажань і особистих якостей працівника. Реалізація плану розвитку кар'єри передбачає, з одного боку, професійний розвиток працівника, тобто набуття ним потрібної для обіймання бажаної посади кваліфікації через професійне навчання, стажування, підвищення кваліфікації, а з іншого — послідовне обіймання посад, досвід роботи на яких потрібен для роботи на цільовій посаді. Як правило, в кожній великій організації є стандартні кар'єрні сходинки, які ведуть до вищого рівня керівництва.

Розвиткомкар'єриназиваютьтідії, якіздійснюєпрацівникдляреалізаціїсвогоплану. Планування кар'єри проводиться з початку роботи працівника в організації і закінчується при його звільненні.

Плануванняйуправліннярозвиткомкар'єривимагаєвідорганізаціїіпрацівниківзусильіразомзтимнадаєцілийрядперевагякпрацівнику, такіорганізації. Для працівників це означає:

потенційнобільшвисокумірузадоволеннявідсвоєїроботиворганізації, можливістьпрофесійногоростуіпідвищеннярівняжиття;

більш чітке бачення особистих професійних перспектив і можливість планувати інші аспекти власного життя. Працівник повинен знати не тільки свою перспективу на короткий і довгий термін, але й те, яких показників він повинен досягнути, щоб розраховувати на просування по службі;

можливість цілеспрямованої підготовки до майбутньої професійної діяльності;

підвищення його конкурентоспроможності на ринку праці.

Організація ж одержить:

мотивованих і лояльних працівників, які пов'язують свою професійну діяльність з організацією, і це забезпечує зниження плинності працівників і зростання продуктивності праці;

можливість планувати професійний розвиток працівників і всієї організації з врахуванням їх особистих інтересів;

плани розвитку кар'єри окремих працівників дозволяють визначити потребу в професійному розвитку;

групу зацікавлених у професійному рості, підготовлених, мотивованих працівників для просування на важливі посади.

Усвідомленняцихтаіншихперевагзмусилокерівниківбагатьохорганізаційстворитиформальнісистемиуправліннярозвиткомкар'єрисвоїхпрацівників. Однією із найбільш поширених моделей управління цим процесом є модель партнерства з планування і розвитку кар'єри.

Партнерство передбачає співробітництво трьох сторін — працівника, безпосереднього керівника та керівника відділу людських ресурсів.

Працівник відповідає за планування своєї кар'єри, керівник є наставником або спонсором працівника, його допомога потрібна для успішного розвитку кар'єри, оскільки він розпоряджається ресурсами, управляє розподілом робочого часу, атестує працівника.

Відділ людських ресурсів виконує роль професійної консультації, роз'яснює принцип партнерства, відповідальність сторін.

Навчання спрямоване на вирішення двох цілей:

сформувати зацікавленість працівників у розвитку кар'єри;

надати працівникам рекомендації для початку управління власною кар'єрою.

Наступним кроком є розробка плану розвитку кар'єри працівника. Він повинен визначити власні професійні інтереси і методи їх реалізації, потім необхідно погодити їх з керівником, перевірити реальність розвитку кар'єри. Участь керівника в процесі планування кар'єри дозволяє не тільки провести певну перевірку на відповідність реальності кар'єрних очікувань працівника, але й залучити керівника в процес розвитку кар'єри даного працівника із самого початку і тим самим заручитись його підтримкою.

Реалізація плану розвитку кар'єри залежить перш за все від самого працівника, оскільки успішність виконання посадових обов'язків є важливою передумовою підвищення.

Підвищення, просування працівників, які не виконують своїх обов'язків, практично не відбувається. Працівник повинен демонструвати набуті знання, навики і досвід, ефективно співпрацювати з керівництвом.

Важливим компонентом процесу управління розвитком кар'єри є оцінка досягнутого прогресу, в якій беруть участь всі три сторони. Оцінка проводиться періодично, один раз на рік. Результатом обговорення є корегування плану розвитку кар'єри.

Управління розвитком кар'єри с досить складним процесом і може вирішуватись на основі застосування сукупних методів:

по-перше, шляхом аналізу і обробки листків обліку кадрів з метою виявлення періоду роботи на певних посадах. Цей метод зорієнтований на минуле і виникає потреба в його корегуванні з врахуванням реальних можливостей;

по-друге, на основі експертних опитувань керівників про раціональний вік і термін зайняття посади з наступною обробкою результатів методами рангової кореляції — на основі нормативного рейтингу посад.

Згідно з соціологічним опитуванням, зробленим російськими спеціалістами під керівництвом Єгорова А.П., раціональний вік для керівників організації 40-50 років, керівників структурного підрозділу — 30—40 років і для керівників бригад — до 30 років.

В західних фірмах планування кар'єри є об'єктом управління.

Це сукупність заходів, які проводить служба управління персоналом з метою розкриття здібностей працівників для їх раціонального використання. Це викликано тим, що більшість працівників до своєї кар'єри відносяться досить пасивно, вважаючи, що цим повинно займатись керівництво, тому планування кар'єри у більшості фірм є обов'язковим. Кадрові служби цих фірм розробляють схеми переміщення працівників на п'ять років з врахуванням майбутніх вакансій і стимулюють планування особистої кар'єри. Можливі такі варіанти:

підвищення (пониження) на посаді з більшою або меншою кількістю обов'язків і прав;

підвищення кваліфікації на своїй посаді, що сприяє підвищенню оплати;

зміна обов'язків і завдань без підвищення на посаді і зростання оплати, тобто ротація, яка характерна для Японії.

Основою планування кар’єри є кар’єрограма. Це документ розрахований на 5-Ю років, в якому зазначені обов'язки адміністрації, просування працівника і обов'язки працівника підвищувати рівень освіти, кваліфікації, професійної майстерності.

Для здійснення кар'єри необхідні професійні навики, знання, досвід, наполегливість і деякий елемент везіння.