
- •Тема 4.Технологічний процес та його складові
- •4.1. Типи виробництв і їх характеристики
- •4.2. Одиничне виробництво та його особливості
- •4.5.Елементи тп
- •4.6.Складові робочого часу і технічні норми на їх виконання
- •Тема 5: Розробка технологічного процесу механічної обробки різанням
- •1.Вихідні данні та послідовність розробки техпроцесів виготовлення деталей, складання машин та апаратів.
- •Тема 6.Вибір заготовок
- •6.1.Загальні положення.
- •6.2.Заготовки з прокату
- •6.3.Литі заготовки
- •6.4.Виготовлення заготовок методом пластичної деформації.
- •Тема 7
- •7.1. Припуски на механічну обробку різанням
- •7.2.Розрахунково-аналітичний метод
- •Тема 8. Базування
- •8.1.Базування та закріплення заготовок на металорізальних верстатах(основні поняття та визначення). Способи установки заготовок при обробці на верстатах
- •8.2.Класифікація баз. Основні правила вибору технологічних баз
- •8 .3.Установка заготовок у пристроях (правило 6 точок). Схеми базування типових установок
- •Тема 9.
- •9.1.Точність обробки на металорізних верстатах
- •9.2.Розрахунково-аналітичний метод дослідження точності обробки. Економічна та досяжна точність обробки.
- •Тема 10.
- •10.1.Металорізальні верстати, які застосовуються в хімічному машинобудуванні.
- •10.2.Класифікація верстатів за призначенням, за точністю, за універс-стю. Позначення моделей вер-ів.
- •10.3.Класифікація систем числового програмного керування (чпк) та їх позначення.
- •Тема 11.Обробка на токарно-гвинторізних вер-х
- •Тема 12. Обробка на свердлильних верстатах
- •12.3 Установка і кріплення заготовок на свердлильних верстатах. Методи свердл-я.
- •Тема 12.4 Типи свердл-них кондукторних пристроїв. Свердління отворів на агрегатних верстатах.
- •Тема 12.5. Шляхи підвищення продуктивності при свердлінні. Розрахунок режимів різання.
- •Тема 13. Обробка на розточувальних верстатах
- •13.1. Обробка на розточувальних верстатах. Типи верстатів. Види виконуваних робіт.
- •13.2. Установка та кріплення заготовок на розточувальних верстатах
- •13.3. Застосований інструмент та його кріплення. Способи розточування отворів на розточувальних верстатах.
- •Тема 14. Обробка на фрезерних верстатах
- •14.1. Класифікація верстатів та їх конструктивні особливості.
- •14.2. Інструмент та його кріплення . Види виконуваних робіт.
- •14.3. Обробка пазів та складних фасонних поверхонь.
- •14.4. Установка та закріплення заготовок на фрезерних верстатах. Застосовувані пристрої.
- •14.5. Способи фрезерування.
- •14.6. Шляхи підвищення продуктивності при фрезеруванні.
- •Тема 15. Обробка на стругальних верстатах.
- •15.1. Типи верстатів, види та точність виконуваних робіт.
- •15.2. Інструменти, які застосовуються на стругальних верстатах. У становка заготовок та шляхи підвищення продуктивності при струганні
- •15.3. Обробка на протяжних верстатах. Види виконуваних робіт. Точність і продуктивність. Класифікація протяжних верстатів
- •15.4. Конструкція протяжки. Режими різання при протягуванні
- •Тема 16. Обробка на шліфувальних верстатах
- •16.2. Класифікація абразивних інструментів
- •16.3 Зовнішнє кругле шліфування з поперечною подачею.
- •16.4 Зовнішнє кругле шліфування з повздовжньою подачею. Безцентрове шліфування:
- •16.5 Внутрішнє шліфування з повздовжньою подачею. Внутрішнє планетарне шліфування.
- •16.6 Шліфування площин периферією та торцем круга. Установка заготовок на кругло та плоскошліфувальних верстатах.
- •Тема 22: Складання машин та апаратів у машинобудуванні.
- •22.1.Складання машин і апаратів. Загальні положення процесу складання. Технологічні методи складання.
- •22. 2. Способи з’єднання деталей та вузлів. Форма організації складальних робіт.
- •Тема 23. Типові технологічні процеси виготовлення деталей машин.
- •1.Загальні положення. Класифікація деталей.
Тема 7
7.1. Припуски на механічну обробку різанням
Припуском на механічну обробку називають шар металу, який необхідно зрізати, розрізняють припуски операційні(проміжні) та загальні (сумарні).
Операційні-шар металу, який необхідно зрізати з заготовки при виконанні даної операції(переходу).Загальний припуск-шар металу, який необхідно зрізати з заготовки за декілька операцій(переходів), щоб отримати готову (оброблену) поверхню деталі.
Припуск перпендикулярний до обробленої поверхні.На плоскій поверхні припуск заміряють на сторону. На діаметральні розміри паралельні та симетричні поверхні, припуск задають на d або на 2 сторони.
Розміщення припусків на заготовці.
Розглянемо схему розміщення припусків на валу (рис 7.2). Нехай ТП обробки вала складається з 3-х операцій(чорнова, чистова, викінчуючи). При цьому отримують діаметри Dзаг, Dчист, Dчорн, Dотд. В зв’язку з тим, що ні d заготовки ні проміжні розміри ідеально точно виконати не можливо, то передбачають допуск на припуск, яки рівний допускові на розмір поверхні, отриманої після зрізання одного припуску. Допуск заготовки для литих заготовок розміщений в + та – симетрично. Для штампованих заготовок теж + та – але асиметрично.
7.2.Розрахунково-аналітичний метод
З одного боку він повинен бути мінімальним, щоб зменшити витрати металу, трудомісткість. Припуск повинен бути достатнім, щоб забезпечити якісну без чорноти оброблену поверхню, а також нормальні умови різання.
Найточніше припуск визначають розрахунково-аналітичним методом, розробленим професором Соколовським:
Розглянемо обробку найпростішої просторової поверхні вала. В мін. припуск на обробку необхідно включити:
Rzi-1 – висоту мікро нерівностей поверхні, отриману на попередньому переході (за довідниками)
Hi-1 – шар металу для компенсації дефектного шару поверхні, отриманої на попередньому переході. Він включає товщину ливарної кірки, товщину шару окалини, товщину наклепаного шару після механічної обробки різанням. Товщину шару, пошкодженого мікротріщинами після ТО.
в припуску на обробку необхідно передбачити шар металу Δі-1 для компенсації просторових відхилень, отриманих на попередньому переході, він враховує відхилення оброблюваної поверхні від технологічної бази і включає зміщення колових штампів при штампуванні, зміщення опок для заготовок, перекос стержня відносно бази при литті, викривлення та жолоблення заготовок, зміщення центрів при центруванні тощо. Ці відхилення залежать від ТО і в кожному випадку визначаються індивідуально.
У нашому випадку:
Якщо напрями векторів невідомі, то вважають, що вони направлені під 90о один до одного
в припуск на обробку треба включити похибки установки εі , отриманому на данному переході, які включають похибки базування і закріплення.
Похибка базування
= 0 при суміщенні технологічної та
вимірювальної бази (рис. 7.4). Якщо при
такій схемі обробки необхідно видержати
розмір А, то
=0,
бо технологічна база (заштрихована) і
вимірювана співпадають. Якщо треба
витримати розмір В, то δ – похибка. При
обробці валів у центрах
=0.
У зв’язку з тим, що при обробці поверхонь
обертання напрями векторів
та
невідомі, то вважають, що вони напрямлені
під кутом 900.
Але при обробці плоских поверхонь:
Ми визначили мін.
припуск, але при розрахунку режимів та
потужності застосовують макс. припуск,
тому
,
де
- допуск на розмір поверхні, отриманої
при попередній операції.