Тема 7

7.1. Припуски на механічну обробку різанням

Припуском на механічну обробку називають шар металу, який необхідно зрізати, розрізняють припуски операційні(проміжні) та загальні (сумарні).

Операційні-шар металу, який необхідно зрізати з заготовки при виконанні даної операції(переходу).Загальний припуск-шар металу, який необхідно зрізати з заготовки за декілька операцій(переходів), щоб отримати готову (оброблену) поверхню деталі.

Припуск перпендикулярний до обробленої поверхні.На плоскій поверхні припуск заміряють на сторону. На діаметральні розміри паралельні та симетричні поверхні, припуск задають на d або на 2 сторони.

Розміщення припусків на заготовці.

Розглянемо схему розміщення припусків на валу (рис 7.2). Нехай ТП обробки вала складається з 3-х операцій(чорнова, чистова, викінчуючи). При цьому отримують діаметри D_заг, D_чист, D_чорн, D_отд. В зв’язку з тим, що ні d заготовки ні проміжні розміри ідеально точно виконати не можливо, то передбачають допуск на припуск, яки рівний допускові на розмір поверхні, отриманої після зрізання одного припуску. Допуск заготовки для литих заготовок розміщений в + та – симетрично. Для штампованих заготовок теж + та – але асиметрично.

7.2.Розрахунково-аналітичний метод

З одного боку він повинен бути мінімальним, щоб зменшити витрати металу, трудомісткість. Припуск повинен бути достатнім, щоб забезпечити якісну без чорноти оброблену поверхню, а також нормальні умови різання.

Найточніше припуск визначають розрахунково-аналітичним методом, розробленим професором Соколовським:

Розглянемо обробку найпростішої просторової поверхні вала. В мін. припуск на обробку необхідно включити:

1. Rz_i-1 – висоту мікро нерівностей поверхні, отриману на попередньому переході (за довідниками)

2. H_i-1 – шар металу для компенсації дефектного шару поверхні, отриманої на попередньому переході. Він включає товщину ливарної кірки, товщину шару окалини, товщину наклепаного шару після механічної обробки різанням. Товщину шару, пошкодженого мікротріщинами після ТО.

3. в припуску на обробку необхідно передбачити шар металу Δ_і-1 для компенсації просторових відхилень, отриманих на попередньому переході, він враховує відхилення оброблюваної поверхні від технологічної бази і включає зміщення колових штампів при штампуванні, зміщення опок для заготовок, перекос стержня відносно бази при литті, викривлення та жолоблення заготовок, зміщення центрів при центруванні тощо. Ці відхилення залежать від ТО і в кожному випадку визначаються індивідуально.

У нашому випадку:

Якщо напрями векторів невідомі, то вважають, що вони направлені під 90^о один до одного

4. в припуск на обробку треба включити похибки установки ε_і , отриманому на данному переході, які включають похибки базування і закріплення.

Похибка базування = 0 при суміщенні технологічної та вимірювальної бази (рис. 7.4). Якщо при такій схемі обробки необхідно видержати розмір А, то =0, бо технологічна база (заштрихована) і вимірювана співпадають. Якщо треба витримати розмір В, то δ – похибка. При обробці валів у центрах =0. У зв’язку з тим, що при обробці поверхонь обертання напрями векторів та невідомі, то вважають, що вони напрямлені під кутом 90⁰.

Але при обробці плоских поверхонь:

Ми визначили мін. припуск, але при розрахунку режимів та потужності застосовують макс. припуск, тому , де - допуск на розмір поверхні, отриманої при попередній операції.