Тема 12. Обробка на свердлильних верстатах

12.2 Види виконувальних робіт і точність обробки на свердлильних верстатах.

1.Свердління отворів у суцільному матеріалі (рис. 12.3 а)

2.Розсвердлювання отв.(рис. 12.3 б).

Звичайно свердлять отвори d до 30-35 мм, а більші отвори рекомендується свердлити і розсвердлювати, при цьому d=0.6D. При розсвердлюванні глибина різання tр=(D-d)/2; глибина при свердлінні tc=D-0/2=D/2

Свердління і розсверд-ня забезпечують приблизно 11-12 кв. точності і шорсткість Ra=20 мкм.

3. Зенкерування(рис. 12.4 в) застосовують тільки для обробки попередньо отриманих отворів. Зенкер подібний до свердла, але має більше різальних кромок (3-8), більш шорсткий і допускає набагато більшу подачу на оберт. Велика їх перевага- відсутність перемички.

При зенкеруванні литих і прошитих отворів отримують точність 11-12 кв. і Ra=20 мкм. Обробка чорновим і чистовим зенкерами забезпечують 9-0 кв. i Ra=5 мкм. Зенкерування просвердлених отворів 10-11кв., Ra=10 мкм.

4. Розсведлювання отв(рис. 12.4 г) застосовують для остаточної обробки отворів після свердління, зенкер-ння, розточування. Розвертка має велику кількість прямих зубів і довгу забірну направляючу частину. При одноразовому розсвердлюванні надійно отримують 9 кв. і Ra=12,5 мкм. При попередньому і наступному розсвердлюванні -7 кв. і Ra=1,25 мкм. Припуск під попереднє розсверд-ння 0,2-0,5 мм на d, на остаточні 0,08-0,2 на d.

5. Конічні отвори з великою конусністю послідовно оброблюють 3-ма розвертками (рис. 12.4 д):

1-чорнова, має ступінчасті зуби, розміщені на гвинтовій лінії і після неї утворюють конічний ступінчастий отвір . 2-напівчистова – така ж, тільки має дрібніші зуби. 3-чистова, має суцільні різальні кромки і одночасно зрізає стружку по всій довжині овтору забезпечую Ra=1,25 мкм. Отвори невеликої конусності можна зразу оброблювати чистовою розверткою після свердління. Свердління і розверстування невеликих отворів d=8-18 мм забезпечує 9 кв. точності, а d=2-12 мм – одразу 7 кв. Крім того застосовують підріз-ання торців боби шок.

6. Нарізування різьб мітч-м, обробку комбінованим виробн і т.д.

Свердла і зенкер можуть бути міняти положення осі отвору, тому їх в шпинделі верстата кріплять жорстко і в процесі обробки вони направляються кондуктор-ми втулками. Розвертка полож-ня осі в отворі не міняє, тому її кріплення плаває і направл. Вони не кондукторними втулками.

12.3 Установка і кріплення заготовок на свердлильних верстатах. Методи свердл-я.

На свердлильних верстатах заготовки установлюють:

А) безпосередньо на столі верстата з кріпленням при хватами при свердлінні за розміткою;

Б) на косиці, коли вісь отвору паралельно до базової поверхні;

В) на поворотному столі, якщо треба просвердлити отвір під кутом;

Г) в призмах для свердління отворів за розміткою в заготовках з циліндричною базовою поверхнею;

Д) обробка в спец. пристроях-кондукторах, з точним направленням інструмента за допомогою кондукторних втулок.

Крім того, заготовки іноді установлюються в трьохкулачкових патронах, а на радіально-свердлильних верстатах на поворотних кондукторах і столах.

Методи свердління

Застосовують три методи свердління:

1. Свердління за розм-ю;

2. Серійне свердління;

3. Свердління в спец. Пристроях – кондукторах

1. Застосовують в ОВ та МСВ і при обробці великих заготовок, при цьому, спочатку намічають положення отворів, накреняють їх, насвердлюють свердлом малого діаметру, а потім розсвердлюють до потрібного діаметру, що підвищує точнісьб міжцентрової відстані «+»- простота, не потрібні спец пристрої; «-» - великі затрати часу на розмітку, виставляння та обробку отворів, висока кваліфікація робочих, низька точність відцентрової відстані.

Іноді в ОВ застосовують координатні столи, які мають два точні розміщення за допомогою мікрометричних гвинтів в двух взаємно перпендикулярних напрямах. Тоді І отвір свердлять за розміткою, а інші- за координатами, що підвищує точність міжцентрової відстані.

2. В зв’язку з низькою точністю міжцентрової відстані при свердлінні за розміткою, часто отвори спряжу вальних деталей не співпадають. Для забезпечення складання двох деталей застосовують сумісне свердління. При цьому отвори в одній деталі (напр.. кришці) свердлять за розміткою; накладають і закріпляють її на другій деталі ( напр.., фланець) і через отвори в кришці свердлять отвори у фланці, що забезпечує складання пари деталей, просвердлених сумісно. «-» - тратится взаємозамінність.

3. Свердління в спец. Пристроях – кондукторах. Кондуктор- свердлильний пристрій, що забезпечує швидку та точну установку заготовки, надійне її закріплення, точне направлення на інструмент. Приклад- необхідно просвердлити ряд отворів, ми можемо в кондукторній плити на координатно- розточув-му верстаті з високою точністю +- 0, 01 мм просвердлити ці отвори, накласти і закріпити плиту на оброблюваній заготовці і через отвори в кондукторній плиті просвердлити отвори в заготовці. Крім плити кондуктор має установочні, затисні та ін.. елементи Щоб отвори в кондкт. Плиті менше зношувались, в них запресовують загартовані кондукторні втулки.

«+» - висока продуктивність праці, низька кваліфікація верстатника, висока точність міжцентрових отворів (+- 0,01 старі, 0.05 мм для нових)

«-» висока вартість кондукторів, точність яких вища в 5-10 разів ніж в оброблюваних заготовках. Тому їх застосування в ССВ та МВ. Рівень механізації кондуктора залежить від типу виробництва. В ОВ а МСВ застосов. кондуктори, зібрані з елементів (УЗП)