26. Оптимальне управління системою :

1. це комплекс науково - обґрунтованих методів управління та застосування інформаційних систем для отримання, передачі та оброблення інформації з метою забезпечення ефективного функціонування системи

2. це одностороння стохастична лінійна залежність між випадковими величинами показника Y і фактора X, які знаходяться у причинно-наслідкових відношеннях

3. це тимчасова відмова економічного суб’єкта від споживання наявних у його розпорядженні ресурсів(коштів) і використання цих коштів для зростання свого добробуту у майбутньому

4. це програма заходів пов’язаних із здійсненням капітальних вкладень з метою наступного повернення коштів та отримання прибутку

26. Вертикальні зв’язки системи:

1. зв’язки між підсистемами різних рівнів

2. якщо показники не змінюються в часі

3. це сповільнене зростання фондоозброєності

4. це сповільнене зниження фондоозброєності (проїдання фондів)

26. Горизонтальні зв’язки системи:

1. зв’язки між підсистемами одного рівня

2. це правильно підібране і обґрунтоване використання ППП

3. це такий обсяг інформації, при якому об’єкт повністю охарактеризований з потрібним ступенем деталізації;

4. зображення математичної моделі безвідносно до методів, за допомогою яких може розв’язуватися поставлена задача моделювання;

26. Лінійна структура управління:

1. це сукупність господарських одиниць та організаційно-господарських зв"язків між ними;

2. складна імовірно-динамічна система, що охоплює процеси виробництва, обміну, розподілу й споживання матеріальних та інших благ;

3. це об’єктивна основа для утворення об’єднань господарських одиниць (асоціацій, концернів, корпорацій тощо);

4. це фінансово-кредитні установи (державні та комерційні банки, їх філії, страхові компанії, різноманітні фонди тощо) спільно з фінансово-бухгалтерськими службами;

26. Управління системою:

1. властивість системи, що полягає у тому, що сукупність функціонування взаємозв’язаних елементів системи породжує якісно нові її функціональні властивості

2. діяльність, що спрямована на забезпечення цілеспрямованої поведінки системи за змінюваних умов зовнішнього середовища, або умов її функціонування

3. виникнення в системах певних просторових, часових або функціональних структур без специфічного впливу на систему з боку зовнішнього середовища, тобто виникнення або зростання впорядкованості (порядку із хаосу)

4. це метод за допомогою якого визначають вплив незалежних змінних на залежну у моделі

Тема 6 «Економічна система»

1. До загальносистемних властивостей економіки не можна віднести:

1. цілісність;

2. ієрархічність;

3. подільність;

4. інтегративність;

2. Технологічна ознака структуризації цілей економіки визначається:

   1. виходячи з технологічної послідовності виконання робіт;

   2. за елементами параметрів управління;

   3. за територіальною ознакою виконання;

   4. за етапами звернення;

3. Складність економічної системи полягає у тому, що:

   1. зміна структури, зв’язків і поводження довільного економічного суб’єкта впливає на решту економічних суб’єктів;

   2. зміна структури, зв’язків і поводження довільного економічного суб’єкта не впливає на решту економічних суб’єктів;

   3. не має великої кількості як прямих так і зовнішніх зв’язків;

   4. не має великої кількості прямих зв’язків;

4. Які сфери економіки можна виокремити?

1. «управління та контроль» і «реальна»;

2. «законодавча» та «виконавча»;

3. «виробництво» та «споживання»;

4. «інвестиційна» та «інноваційна».

5. До принципів декомпозиції не належать:

1. декомпозиція за життєвим циклом;

2. декомпозиція за фізичним процесом;

3. декомпозиція за підсистемами (структурна декомпозиція);

4. декомпозиція за складом системи;

6. Системи є децентралізованими, якщо:

1. відсутні координуючі задачі;

2. є тільки горизонтальні зв’язки;

3. є однорівневими;

4. присутні координуючі задачі;

7. Одне відтворення можливого етапу в методі Монте-Карло називають:

1. прогоном;

2. перегоном;

3. загоном;

4. обгоном;

8. Сутністю закону великих чисел є:

1. відбір найбільших значень аргументів задачі;

2. отримання максимального числа можливих розв’язків;

3. дослідження максимальних значень цільової функції;

4. стійкість середніх значень великого масиву випадкових величин;

9. Який з етапів відсутній при імітаційному моделюванні?

1. побудова концептуальної моделі;

2. побудова алгоритму згідно з концептуальною моделлю;

3. теоретичне обґрунтування створеного алгоритму;

4. створення комп’ютерної програми;

10. Соціально-економічні системи належать до:

1. складних імовірнісних динамічних;

2. простих імовірнісних динамічних;

3. складних імовірнісних статичних;

4. простих імовірнісних статичних.

11. Термін «поведінка споживача на ринку» означає:

1. вивчення співвідношення його доходу і споживчого кошика;

2. встановлення обсягів закупки ним товарів чи послуг при заданих цінах і рівні доходу;

3. обчислення різниці між його доходами і витратами за певний період;

4. визначення відповідності дій споживача вказаним правилам;

12. Теорему про існування функції корисності ще називають:

1. теоремою Дебре;

2. теоремою Курно;

3. лемою Маркова;

4. аксіомою Колмогорова;

13. Елементи теорії корисності застосовують для:

1. визначення ціни товару;

2. обчислення сумарної вартості товару;

3. прийняття оптимальних рішень в умовах невизначеності;

4. оцінювання собівартості продукції;

14. Величина корисності відображає:

1. ступінь задоволення конкретного суб’єкта певним товаром чи дією;

2. рівень попиту на певний товар чи послугу;

3. рівень пропозиції певного товару чи послуги;

4. величину різниці між попитом і пропозицією;

15. Очікувана корисність події дорівнює:

1. сумі добутків ймовірностей наслідків події на корисності цих наслідків;

2. сумі корисностей можливих наслідків події;

3. добутку ймовірностей наслідків події;

4. сумарній ймовірності можливих наслідків події;

16. Простою лотереєю називають:

1. набір випадкових величин;

2. розподіл значень випадкової величини за ймовірностями;

3. набір лотерейних білетів;

4. розподіл ймовірностей на множині результатів;

17. Вкажіть неправильну властивість корисності:

1. зі зростанням споживання блага корисність зростає;

2. невеликий приріст блага за його початкової відсутності різко збільшує корисність;

3. зі зростанням споживання блага швидкість зростання корисності зростає;

4. при наявності великого обсягу блага його подальше зростання не приводить до зростання корисності;

18. Поверхнею байдужості називають:

1. множину значень максимально очікуваної корисності;

2. гіперповерхню з постійним значенням корисності;

3. поверхню монотонного спадання значення корисності;

4. гіперповерхню з нульовим значенням корисності;

19. Робоча гіпотеза теорії споживання – це твердження про:

1. постійне прагнення споживача до максимізації своєї корисності;

2. постійність корисності для даного споживача;

3. постійне зростання доходу споживача;

4. незмінність доходу переважної частини споживачів;

20. Макроекономічні моделі застосовують для:

1. прогнозів динаміки різних синтетичних показників;

2. дослідження конкретних господарських;

3. аналізу і прогнозів динаміки та співвідношення різних синтетичних показників;

4. моделювання фінансової звітності;

21. Мікроекономічні моделі застосовують для:

1. дослідження конкретних господарських ситуацій;

2. аналізу і прогнозів динаміки та співвідношення різних синтетичних показників;

3. теоретичного аналізу найбільш загальних закономірностей функціонування та розвитку народного господарства;

4. прогнозування господарської діяльності суб’єкта господарювання;

22. «Павутиноподібна» модель стосується дослідження:

1. співвідношення попиту і пропозиції;

2. рівноважної ціни на продукцію;

3. умов насичення попиту;

4. умов максимізації пропозиції.

23. Першим дослідником моделі попиту і пропозиції був:

1. Ґотфрід Вільгельм Лейбніц;

2. Джон фон Нейман;

3. Антуан Августин Курно;

4. П’єр Сімон Лаплас;

24. Один цикл економіко-математичного моделювання містить:

1. один етап;

2. чотири етапи;

3. п’ять етапів;

4. шість етапів;

25. Зазвичай числові розрахунки при використанні економіко-математичної моделі мають:

1. багатоваріантний характер;

2. одноваріантний характер;

3. альтернативно-варіантний характер;

4. оптимально-варіантний характер;

26. Інваріантна форма зображення моделі передбачає:

1. багатоваріантність запису виразів моделі;

2. незалежність від методів отримання розв’язку задачі;

3. строго визначену форму запису виразів моделі;

4. подібність моделі одному з вибраних варіантів;

27. Алгоритмічні моделі ще називають:

1. схемними моделями;

2. імітаційними моделями;

3. комплексними моделями;

4. оптимізаційними моделями;

28. Метод найменших квадратів застосовують при:

1. нормалізації виробничої функції;

2. верифікації виробничої функції;

3. параметризації виробничої функції;

4. амортизації виробничої функції;

29. Типовість економіко-математичної моделі це :

1. запис економіко-математичної моделі у такому вигляді, де ТЕК (aij) у загальному вигляді

2. це модель, у якій використаний прийом допоміжної змінної з відображеною величиною

3. це можливість застосування даної ЕММ для вивчення аналогічних об’єктів

4. це врахування особливих факторів функціонування системи і введення їх у модуль

5. запис при якому не використовується чітко визначена знакова система

30. Економічна система:

1. це метод за допомогою якого визначають вплив незалежних змінних на залежну

2. інформація, що виникає під час підготовки та у процесі виробничо-господарської діяльності й використовується для управління цією діяльністю

3. кількісна міра невизначеності ситуації або події

4. система, що здійснює виробництво, розподіл, обмін, споживання матеріальних благ

31. Якісна реакція фірми:

1. абстрактне відображення реальної дійсності

2. реакція для якої час від початку впливу зовнішнього середовища до появи перших змін не є довшим

3. наука про організацію управління і державне регулювання економікою

4. реакція

32. Трендовий підхід до формування стратегії розвитку підприємства:

1. кількісна чи якісна визначеність станів динамічної системи, яка фіксується спостереженнями

2. передбачає екстраполяцію виповнених значень динамічного часового ряду, який прогнозується по показниках

3. наука що вивчає інформаційні системи і технології

4. це тендерний підхід

33. Факторний підхід до формування стратегії розвитку підприємства:

1. передбачає визначення кола вливаючих на прогнозний показник факторів і види їх взаємозв’язку

2. для кожної підсистеми зв’язки з усіма підлеглими їй підсистемами

3. це можливість застосування даної ЕММ для вивчення аналогічних об’єктів

4. це врахування особливих факторів функціонування системи і введення їх у модуль

34. Генетичний (ресурсний) підхід до формування стратегії розвитку підприємства:

1. базується на прогнозуванні стійких тенденцій і зводиться до перенесення залежностей, характерних для минулого і теперішнього, на майбутнє.

2. для кожної підсистеми зв’язки з усіма підлеглими їй підсистемами

3. це можливість застосування даної ЕММ для вивчення аналогічних об’єктів

4. це врахування особливих факторів функціонування системи і введення їх у модуль

35. Нормативний (цільовий) підхід до формування стратегії розвитку підприємства:

1. суть підходу - визначення параметрів відтворення для досягнення заданих цілей економічного росту

2. підтримка істотних внутрішніх параметрів системи у певних (як правило, досить вузьких) межах для забезпечення оптимального режиму функціонування

3. функція, що виражає стійкі кількісні співвідношення між входами економічної системи та її виходами

4. відношення подібності двох систем у деякому структурному або функціональному аспекті, узагальнення поняття „ ізоморфізм” на випадок однозначної відповідності в один бік

36. До основних проблем прийняття рішень відносять:

1. проблему багатоваріантності альтернатив;

2. проблему встановлення мети;

3. проблему багатокритеріальності;

4. проблему спілкування;

37. Планування – це:

1. це визначення оптимальної траєкторії функціонування економічної системи у часі;

2. визначення методів досягнення прибутку;

3. визначення кроків досягнення оптимального стану економічної системи;

4. це визначення оптимального плану роботи підприємства;

38. Прогнозування – це:

1. визначення методів досягнення прибутку;

2. визначення кроків досягнення оптимального стану економічної системи;

3. визначення очікуваного (найімовірнішого) стану економічної системи у майбутньому;

4. це визначення оптимальної траєкторії функціонування економічної системи у часі;

39. Організація – це:

1. стабільна формальна соціальна структура, яка отримує ресурси навколишнього світу і переробляє їх у продукти своєї діяльності;

2. нестабільна формальна соціальна структура, яка отримує ресурси навколишнього світу і переробляє їх у продукти своєї діяльності;

3. стабільна формальна державна структура, яка отримує ресурси навколишнього світу і переробляє їх у продукти своєї діяльності;

4. стабільна формальна соціальна структура, яка отримує прибутки;