11.А.Сміт і його місце в історії економічної науки.

Адам Сміт (1723—1790) — видатний англійський економіст мануфактур­ного періоду. В своїх працях він розглядає окремі аспекти, сторони людської природи: моральні, громадські, економічні. В «Багатстві народів» Сміт досліджує «людину економічну». Це дослідження не ізольоване від двох інших аспектів людської природи.

Метод, який застосовує Сміт, можна назвати дедуктивно-індуктивним. Він вдається і до аналізу внутрішніх закономірностей економічних явищ, які вив­чає, і до опису їх зовнішніх проявів. Працям Сміта притаманні системність, історизм і еволюціонізм. Щодо історизму, який заперечувався в марксистській літературі (на тій підставі, що Сміт трактує капіталізм як вічний спосіб вироб­ництва), то він проявляється в тому, що у Сміта звичаї, інститути, економічні категорії змінюються. Неоднакові вони і в різних народів, і вивчення, і пізнання їх можливе лише в процесі еволюції. Суспільство Сміт розглядає як сукупність індивідів, що наділені від природи певними властивостями, які наперед визначають їх економічну поведінку. Основними з них виступають такі, як трудове походження життєвих благ, схильність до обміну послугами, або результатами своєї праці, егоїстичні інтереси людини — намагання покращити своє становище.

Розвиваючи вчення основоположників класичної політичної економії про «природний порядок», Сміт звільняє його від феодальних нашарувань. Він підкреслює, що в умовах «природного порядку» (вільної конкуренції), склад­ною взаємодією господарської діяльності людей керує «невидима рука». Тобто економічне життя людей підпорядковується об'єктивним закономірностям. У трактуванні «природного порядку» Сміт виходить з двох принципів: об'єктив­ної закономірності природи, дії об'єктивних законів природи, «невидимої руки» і «природної свободи людини». Дія об'єктивних законів благодійно спря­мована до людини.

Благотворність дії об'єктивних законів не безумовна. Вона передбачає певні соціальні умови, а саме — природну свободу людини, яка проявляється в можливостях кожної людини, за умов дотримання нею «законів справедли­вості», вільно відстоювати власні інтереси.

Ідею природного порядку Сміт поширює і на діяльність держави. Він вис­тупає прихильником економічного лібералізму, невтручання держави в економічне життя. Але разом з тим Сміт визна­чає роль держави у виконанні нею таких функцій, як оборона країни, право­суддя, народна освіта, утримання громадських установ тощо. Він також вис­ловлювався за державне регулювання норми процента і мінімуму заробітної плати.

13.Еволюція класичної політичної економії Англії.Мальус. Видатним представником нової хвилі КПЕ в 1 половині 19ст. в Англії був Томас Роберт Мальтус (1766 – 1834). Він в першу чергу захищає інтереси землевласників. Найбільш відомою його працею є “Дослідження про закон народонаселення у зв’язку з майбутнім удосконаленням суспільства”(1798р.), а також:“Дослідження про наслідки хлібних законів”(1814)“Теоретичні основи політики: обмеження ввозу іноземного хлібу”(1815)“Дослідження про природу і зростання ренти”(1815)“Принципи політекономії”“Поняття політичної економії”(1827) У всіх роботах викладені економічні погляди, які становлять певну теоретичну систему. Основне місце в ній займають його теорії: народонаселення, ренти, реалізації або 3-їх осіб. "теорія народонаселення" - суспільство товариство в стані рівноваги (кількість продуктів споживання відповідає чисельності населення) - при відхиленні ухиленні,відхиленню,ухиленню виникають силичинності, що повертають до рівноваги (війна, хвороби) - ціни всіх товарів визначаються обумовлюються співвідношенням попиту та пропозиції - швидкість росту зростання,збільшення,зросту населення більше ніжчім,чим предметів споживання. Рента: у нього рента не результат тільки фізичного закону, вона є також результатом економічного закону; це значить, що у землі є винятковий привілей самій створювати попит на свої продукти і, отже, зберігати і нескінченно збільшувати свій власний дохід і свою власну цінність. при неоднаковій родючості земель вкладені в них капітали з потреби дають неоднаковий прибуток і ця різниця між нормальною висотою прибутку на землі середньої родючості і вищою нормою прибутку на землях, родючіших, якраз і складає до вигоди власника родючіших земель спеціальну категорію ренти - диференціальну ренту, як назвуть її згодом. Розв’язання проблеми реалізації створеного надлишкового продукту Т. Мальтус пов’язував з теорією „третіх осіб”. Суть теорії „третіх осіб” в тому, що проблеми реалізації та загальних криз надвиробництва за умов капіталізму можуть бути вирішені за рахунок невиробничого споживання так званих „третіх осіб”, до яких були віднесені державні службовці, землевласники, священики, військові. Ці соціальні верстви населення купляють, нічого не виробляючи, і тим самим роблять можливим реалізацію прибутку капіталістів. Вони отримують доходи і створюють додатковий попит на вироблені у суспільстві товари та послуги.

27.Історичні умови формування марксизму. (система економічних поглядів Маркса)Історичні умови формування марксизму слід розглядати з двох сторін: перша — загострення соціальних суперечностей, що знайшли втілення у боротьбі робітничого класу за свої права (цей клас був згуртований і численний); і друга — нові тенденції в розвитку економічної науки. Ідея соціалістичної та комуністичної організації суспільства, сформульована з класичних позицій соціалістами-утопістами, зі зростанням соціальної нестабільності в першій половині XIX ст., набуває все більшої популярності. Саме в цей час у розвитку економічної науки настає період певної невизначеності: класичні теорії пережили себе, почалася боротьба різних наукових поглядів, унаслідок чого поряд з класичними догмами виникають різноманітні вчення, що принаймні частково заперечують їх. Виникає особлива течія в політичній економії — марксизм, засновниками якого були К. Маркс і Ф. Енгельс.їхнє вчення стало синтезом двох протилежних підходів, двох методів — історичного і логічного (абстрактного). Саме завдяки цьому в межах історичного методу було сформульовано формаційний принцип аналізу: Маркс і Енгельс доводили, що прогрес суспільства цілком залежить від розвитку продуктивних сил, основним стрижнем яких стають засоби виробництва, котрі завжди є чиєюсь власністю, що й спричиняє поділ суспільства на два основні антагоністичні класи — власників і тих, кого позбавлено власності. Форма власності, і класи, котрим ця власність належить, визначають тип формації.