1.Економічні погляди мислителів античного світу.

Стародавня Греція - Ксенофонт, Платон, Арістотель.

У добу загострення суперечностей і початку кризи рабовласницького сус-ва (4ст до н.е.) ек.думка Ст. Греції сягає розквіту.

Ксенофонт (430-355/354 до н.е.) головним твором був "Домострой”, в якій Дано характеристику рабовласницького гос-ва. Визнавав рабство природним і правомірним, виступав за колективні форми рабоволодіння, давав поради щодо поліпшення організації гос-ва і підвищення продуктивності рабської праці. Він розумів протилежність між розумовою та фізичною працею, тому вважав, що фізична – рабам, а людям вільним – управління та нагляд. Був прихильником натурального гос-ва. Сільське гос-во – це найважливіша галузь ек. Його заслуга – постановка питання про подвійне використання блага, як споживної цінності та як мінової. Не заперечує значення грошей, визнавав функціонування їх лише як скарбу і засобу обігу.

Платон (428/427-348/347 до н.е.) основні твори присвячені проблемам держави -"Держава”, ”Закони”. У праці "Держава” виклав свою концепцію ідеальної держави. Держава, що складається з багатих і бідних – це по суті 2 держави: держава багатих і держава бідних. Існує суперечність між потребами людей і можливостями їх задоволення. Поділяв усе вільне населення в ідеальній держ. на 3 стани: філософи (керують держ.), воїни, землероби та ремісники і торговці (господарська діяльність). Влада поділяється на політ. і економічну. Вважав, що ек. влада має підпорядковуватись політиці. Визнає торгівлю. Гроші потрібні для обміну, тому мають виконувати функцію засобу обігу та міри вартості. До функції грошей, як скарбу, засобу нагромадження ставився негативно, противник продажу товарів у кредит.

Арістотель(384-322 до н.е.) праці - "Політика”, ”Нікомахова етика”. Створив проект "найліпшої держави”. Соціальною основою цієї держави мають бути громадяни, які володіють власністю середньою, але достатньою. Найбільш привілейованою громадянами є політичні діячі та філософи. Уся земля поділяється на 2 частини (державна та приватна). Провідною галуззю є землеробство. Він розрізняв 2 типи багатства: багатство, як сукупність споживчих вартостей і багатство, як накопичення грошей. Заслугою є аналіз зародження і розвитку торгівлі, історичного процесу переходу однієї форми торгівлі в іншу.

Наукові досягнення давньогрецьких авторів зв'язані зі спробами теоретичного осмислення таких ек. процесів, як поділ праці, обмін, товар, гроші, прагненням зрозуміти закони госп. життя.

Стародавній Рим - Катон, Гракхі, Варрон, Колумелла.

Катон (234-149 до н.е.) Трактат "Землеробство” узагальнює досвід і містить практичні рекомендації щодо ведення натурального рабовласницького гос-ва з певною ринковою орієнтацією. Він вважав землеробство кращим заняття. Для підвищення дохідності дає поради щодо облаштування гос-ва, орієнтації в ньому виробництва і праці рабів. Не надає великого значення засобам вир-ва, але вилику увагу приділяє рабам і організації їх праці. Вперше визначив категорії організації праці, продуктивності праці і технологічні категорії.

Брати Гракхі (162-133 до н.е.) опрацьовували проекти аграрних реформ , які полягали:

* відновлення та зміцнення землеволодіння;

* повернення збіднівших дрібних виробників до господарської діяльності;

* обмеження розмірів земельних ділянок, що можуть бути у розпорядженні одного господаря.

Варрон (116-27 до н.е.) У трактаті ”Про сільське гос-во” знайшло відображення зростання товарності рабовласницьких госп-в та їх перетворенні на гос-ва напівнатурального-напівтоварного типу. Показав, що розвиток рабовласницького вир-ва веде до його занепаду, який визначається широким використанням товарно-грошових відносин. Показав шляхи повернення до рабовласництва і відновлення натурального обміну.

Колумелла (1ст. н.е.) "Про сільське гос-во” – своєрідний огляд стану античного сільського гос-ва в період кризи рабовласництва. Запропонував цілу систему заходів для раціональної організації рабовласницького гос-ва. Прагнучи розробити принципи ефективної організації праці рабів, рекомендував запровадити поділ праці, спеціалізацію, використання кваліфікованої рабської праці, велике значення приділяє характеру відносин між паном і рабом. Заперечував Варрону і доводив необхідність вільної праці з метою підвищення її продуктивності.