3.2. Теорії розвитку міжнародного поділу праці, його показники.

Істотним фактором розвитку світового господарства є міжнародний поділ праці, тобто спеціалізація окремих країн на виробництві певних видів продукції, якою вони торгують. Спеціалізація забезпечує випереджувальний розвиток окремих галузей. Саме ці галузі забезпечують відносні переваги, бо в них вища продуктивність праці і нижчі витрати виробництва, ніж в аналогічних галузях інших країн.

Спочатку міжнародний поділ праці формувався під впливом природних факторів (відмінностей кліматичних умов, родючості ґрунтів, географічного розташування, наявності природних ресурсів і так далі). Унаслідок цього створювалися різні умови для виробництва продукції. На цій основі відбувалося виробництво та обмін продукцією, яка не вироблялася в інших країнах.

Велику роль у розвитку міжнародного поділу праці відіграла промислова революція XIX ст. На основі її досягнень міжнародний поділ праці розвивався все більше під впливом технічного рівня розвитку виробництва. Велика машинна індустрія вела до поглиблення спеціалізації виробництва, до підвищення продуктивності праці, зумовлювала зростання потреб промислово розвинутих країну сировині, яка вироблялася в тих країнах, де були для цього необхідні умови. А на цій основі розвивалися відповідні виробництва і міжнародний обмін.

У сучасних умовах основним чинником розвитку міжнародного поділу праці є НТР. Під її впливом пріоритетного значення набули спеціалізація і кооперування виробництва наукомісткої продукції, нових видів техніки та матеріалів. Це зумовило тенденцію до скорочення попиту на сировинні ресурси на світовому ринку. Запровадження енерго- та матеріало-заощадливих технологій призвело на початку 90-х років у розвинутих країнах до скорочення споживання нафти на одиницю національного продукту майже на 30% порівняно з серединою 70-х років.

Фундаментальні зміни відбулися в міжнародному поділі праці на основі всебічного розвитку спеціалізації у сфері науково-технічних досліджень та інформації. Сьогодні жодна країна не спроможна здійснювати науково-дослідні роботи в усіх галузях науки, бо це обійшлося б дуже дорого. Значно вигідніше здійснювати спеціалізацію і користуватися ринком науково-технічних розробок — купувати ліцензії, патенти, "ноу-хау", користуватися науково-технічними консультаціями та іншими видами науково-технічних послуг.

Дуже важливим результатом розвитку НТР і міжнародного поділу праці є продаж послуг, який все більше переплітається з виробництвом і збутом нових товарів, експортом капіталу та інших результатів інтелектуальної праці. Провідна роль у цій сфері належить транснаціональним корпораціям. Лідерами тут є монополії США, де послуги становлять майже третину експорту. Офіційна статистика включає до них фінансові, транспортні та торгові послуги, воєнні угоди, прибутки від продажу інформації тощо.

На основі міжнародного поділу праці сформувалася система економічних зв'язків між державами. Найважливішими їх формами є такі: міжнародна торгівля, вивіз капіталу, науково-технічні зв'язки, міграція робочої сили, валютно-фінансові відносини, світова інфраструктура.

Вивіз капіталу в XX ст. став важливою формою міжнародних відносин. Суть його в тому, що держава і приватні особи вкладають свої капітали у виробництво або банки інших країн. Розрізняють вивіз підприємницького і вивіз позичкового капіталу.

Науково-технічні зв'язки — це форма співробітництва між науково-дослідними лабораторіями, інститутами, університетами, які спільно здійснюють наукові дослідження, обмінюються патентами тощо.

Показники. Для характеристики різних аспектів участі країни в міжнародному поділі праці (МПП) в його народногосподарській формі необхідно насамперед знати обсяг валового внутрішнього продукту (ВВП) країни, тому що він характеризує зосередження зусиль окремих країн на виробництві частини валового світового продукту. При знаходженні показника концентрації виробництва ВВП в одній із країн необхідно мати відомості про обсяг його виробництва як в окремих країнах, так і в усіх країнах світу взагалі. На основі цих даних установлюється питома вага кожної країни у виробництві валового світового продукту, а потім можна знайти число країн, у яких зосереджена основна частина його виробництва. Питома вага країни в загальному виробництві країн світового економічного співтовариства обумовлює місце її економіки в системі міжнародного виробництва, але не дає уявлення про рівень включення національної економіки країни в систему МПП.  Тому необхідно використовувати і відомості про розвиток зовнішньої торгівлі між цією країною й іншими учасниками МПП. Дані про об'єм ВВП окремих країн і величину їхнього валового експорту на світовий ринок є вихідними моментами для визначення ступеня залучення ресурсів країни в процес МПП. Показник цей розраховується відношенням величини всього експорту окремої країни на світовий ринок до обсягу її ВВП. Цей показник називається експортна квота. Вона свідчить про ступінь залежності виробництва національної економіки від збуту своїх товарів на ринках інших країн, показує можливості даної країни робити певну кількість продукції для продажу на світовому ринку. Важливим показником, який застосовується для виміру ступеня залучення всіх ресурсів окремої країни в систему МПП, є коефіцієнт випередження темпами зростання валового експорту темпів зростання валового внутрішнього продукту даної країни. На його основі можна судити про тенденції зміни ступеня участі країни в МПП. Якщо темпи зростання всього експорту випереджають темпи зростання виробництва всієї сукупності товарів і послуг у країні, то можна говорити про подальше залучення всіх її ресурсів у МПП, коли випередження відбувається з недостатньою послідовністю, то наявні певні невикористані можливості для подальшого включення ресурсів у систему МПП, відставання свідчить про ослаблення процесу втягування ресурсів даної країни в систему МПП. Цей коефіцієнт характеризує також тенденцію розвитку концентрації виробництва ВВП в окремих країнах. Крім того, він може бути використаний для порівняльного аналізу. Зіставлення національних коефіцієнтів випередження дозволяє виявити певні національні особливості участі тієї чи іншої країни в МПП.  Більш активно  будуть задіяні в систему МПП ресурси тієї країни, у якої цей коефіцієнт вище, ніж у її партнерів.