1.2. Сутність категорії міжнародні економічні відносин.

Світовий досвід переконливо свідчить про те, що жодна країна не спроможна створити ефективну економіку ізольовано від світової економічної системи. Більш як 230 країн світу існують, тобто виробляють продукцію, споживають її, обмінюються нею, удосконалюють відносини, обмінюються досвідом. Кожна з країн має свою національну економічну політику і разом з тим, розвиваючи свою господарську систему, вона використовує досвід сусідів і друзів. Національне господарство країни підпорядковане національному законодавству, але повинно враховувати і міжнародні регулюючі інструменти. Поряд з національним господарством існує національний експортний потенціал, який менший за обсяг національного господарства, але значно впливає на формування економічних відносин.

Що собою являє система міжнародних економічних відносин? Для відповіді на це запитання потрібно розглянути деякі категорії міжнародної економіки.

Перш за все — категорію національне господарство.

Національне господарство — це економічна система (економіка) окремої країни, шо належить до міжнародної спільноти.

По друге, національний експортний потенціал — це сукупність природних, виробничих, науково-технічних, трудових і фінансових ресурсів (засобів), що можуть використовуватися в міжнародних економічних відносинах.

Національні господарства ізольовано існувати не можуть, а між собою постійно розвивають, удосконалюють зв´язки. Чи маємо ми право ці зв´язки назвати системою? Мабуть ні, оскільки системні відносини повинні перш за все враховувати відносини між об´єктами і суб´єктами міжнародної діяльності.

1.3.Рівні, форми, об’єкти і суб’єкти міжнародних економічних відносин.

Рівні МЕВ можна традиційно розбити на макро- мета- та мікрорівні.

Макрорівень - це рівень державних і міждержавних міжнародних процесів, метарівень - це міжнародні зв'язки галузевого і регіонального значення, мікрорівень - це відповідно рівень зв'язків між фірмами різних країн.

Рівні МЕВ також розглядають і за ступенем тривалості дії угод і переплетення економік.

При цьому виділяють такі 4 рівні:

Міжнародні економічні контакти - це найпростіші одиничні випадкові економічні зв'язки, що мають епізодичний характер і регулюються переважно разовими угодами. Зв'язки цього рівня більше притаманні юридичним і фізичним особам.

Міжнародна економічна взаємодія - це добре відпрацьовані стійкі економічні зв'язки між суб'єктами МЕВ, які базуються на міжнародних економічних угодах і договорах, укладених на доволі тривалий період часу.

Міжнародне економічне співробітництво - це міцні тривалі зв'язки кооперативного типу, які в своїй основі мають спільні, заздалегідь вироблені й узгоджені наміри, закріплені в довгострокових економічних договорах і угодах. Цьому рівневі притаманне партнерство суб'єктів МЕВ.

Міжнародна економічна інтеграція - це вищий рівень розвитку МЕВ, який характеризується взаємним сплетінням економік різних країн, проведенням узгодженої державної політики як у взаємних економічних відносинах, так і у відносинах з третіми країнами.

Кожен більш високий рівень не являє собою щось протилежне нижчому, а є його усталеним і розвиненим продовженням, тобто вищий рівень містить у собі більшість ознак нижчого.

Суб'єкти МЕВ - це учасники міжнародних економічних явищ і процесів, що здатні самостійно й активно діяти з метою реалізації своїх економічних інтересів.

Класифікувати суб'єкти МЕВ можна по-різному. Наприклад, можна їх поділяти за критерієм рівнів. Суб'єкти мікрорівня - це підприємства, фірми, фермерські господарства, окремі особи. На метарівні діють регіони, галузі економіки, що займаються ЗЕД. Для макрорівня характерні зв'язки між державами, між групами держав, між державами та міжнародними організаціями.

Поділяють суб'єкти на фізичних і юридичних осіб.

Фізичні особи - це право- і дієспроможні особи, які у міжнародних відносинах виступають як окремі індивідуали, тобто діють від власного імені й не представляють ніяких фірм.

Юридичні особи - це організації, фірми, корпорації, які займаються ЗЕД й відповідають таким ознакам, що встановлюються законодавством відповідної країни:

- постійність існування, незалежно від окремих елементів, осіб, які входять до їхнього складу та можуть мінятися;

- наявність власного майна, відособленого від його учасників;

- право купувати, володіти, користуватися й розпоряджатися об'єктами власності;

- право від свого імені бути позивачем у суді й арбітражі;

- самостійна майнова відповідальність.

Юридичні особи поділяються на юридичні особи публічного права та приватного права. Суб'єктами публічного права вважаються такі особи: держава як верховна влада; підрозділи державного апарату й державно-територіальних об'єднань; суспільно-політичні угрупування й організації державного значення.

Суб'єктів визначають ще за критеріями способів привласнення й відповідальності. Виділяють юридичних осіб приватного права: товариства з необмеженою відповідальністю, товариства з обмеженою відповідальністю, акціонерні товариства, командитні товариства, одноосібні підприємства.

Суб'єктами МЕВ виступають різні об'єднання: фізичних осіб, юридичних осіб, фізичних і юридичних осіб.

Особливою є участь у МЕВ такого їх суб'єкта як держава.

Держава - це суверенне утворення, яке має верховну владу на своїй території та незалежне по відношенню до інших держав.

Як суб'єкт МЕВ держава виконує подвійну функцію:

1) вона через уповноважені органи може бути безпосереднім учасником міжнародних операцій;

2) через нормативно-законодавче регулювання, розвиток інфраструктури держава може сприяти (або заважати) міжнародній діяльності інших суб'єктів.

Міжнародні організації беруть участь у МЕВ в залежності від їх цілей, завдань тощо. Міжнародні організації поділяються:

- за юридичною природою: міжурядові, позаурядові;

- за складом учасників: універсальні, регіональні;

- за масштабом діяльності: загального характеру, спеціальної компетенції;

- за характером діяльності: оперативно діючі, координуючі, консультативні;

- за терміном діяльності: постійнодіючі, періодично діючі, тимчасові.

Головними суб'єктами МЕВ на сьогодні є міжнародні підприємства або корпорації, серед яких виділяють багатонаціональні та транснаціональні корпорації.

Регулювання відносин, котрі складаються між суб'єктами МЕВ, здійснюється на різних рівнях різними інститутами:

на внутрішньому - державою;

на регіональному - органами регіонального співробітництва;

на глобальному - всесвітніми економічними організаціями (СОТ, ЮНКТАД, спеціалізовані організації, установи і фонди при ООН).

Головний об'єкт - міжнародна економіка як невід'ємна складова людського суспільства в цілому. Об'єктами вивчення також виступають: крупні складові міжнародної економіки - регіональні об'єднання країн, міжнародні економічні організації, світовий ринок та ін.;міжнародні економічні процеси та явища - кризи, міграція, спекуляція на світових ринках та ін.