12.4. Інвестиційний клімат та його складові.

Інвестиційним кліматом називається ситуація в країні з погляду іноземних підприємців, які вкладають в її економіку свої капітали. Цей клімат формується багатьма факторами (факторами ризику), які можна об´єднати в такі три основні групи:

•соціально-політична ситуація та її перспективи;

•економічна ситуація та її перспективи;

•зовнішньоекономічна діяльність та її перспективи.

Перша група — соціально-політична ситуація — характеризує міцність державних інституцій, наступництво політичної влади, ступінь державного втручання в економіку, прагматичність державної політики, ефективність роботи державного апарату, схильність до націоналізації іноземного майна, традиції дотримання міжнародних угод тощо.

Економічна ситуація: загальний стан економіки, становище у валютній, фінансовій та кредитній сферах, митний режим та режим використання робочої сили, стійкість валютного курсу, податкові ставки та пільги тощо.

Третя група факторів — зовнішньоекономічна діяльність — охоплює чинне законодавство в галузі захисту інвестицій, формування та діяльності підприємств за участю іноземного капіталу, заходи з регулювання та обмеження їхньої діяльності, сукупність правових актів, які відображають державну політику щодо капіталовкладень з-за кордону тощо.

Для покращання інвестиційного клімату необхідні:•зрівнювання у правах інофірм і національних підприємств, розширення податкових пільг тощо;

•створення та ефективне використання вільних економічних зон, сприяння інвестиціям у провідні галузі промисловості;

•розвиток системи страхування інофірм;

•визначення пріоритетів інвестування;

•підтримка і заохочення з боку держави фірм та підприємств, котрі сприяють інвестиціям в українську економіку;

•розширення міжнародної співпраці в галузі сприяння капіталовкладенням та гарантування інвестицій;

•активна роль держави в запобіганні та компенсації можливих негативних соціальних наслідків реалізації інвестиційних проектів в Україні;

•створення умов для активізації вітчизняного бізнесу;

•поглиблення ринкових реформ;•удосконалення чинного законодавства в галузі зовнішньоекономічної діяльності та забезпечення контролю з боку держави за його дотриманням.

Тема 13. Інтеграційні процеси та їх вплив на систему міжнародних економічних відносин .

1. Об’єктивні основи й сутність міжнародної економічної інтеграції.

2. Види торговельно-економічних союзів.

3. Світові центри інтеграційних процесів.

4. Особливості розвитку європейської економічної інтеграції.

1.13.Об’єктивні основи й сутність міжнародної економічної інтеграції.

Розвиток продуктивних сил країн неминуче веде їх до виходу на зовнішній ринок, до зростання міжнародних зв´язків і взаємопереплетення національних економік, сприяє інтернаціоналізації господарського життя. На певному його етапі зближуються національні економічні й політичні структури групи країн, формуються форми взаємодії між ними на основі економічної інтеграції.

Міжнародна економічна інтеграція є вищою формою інтернаціоналізації господарського життя, що передбачає зближення і взаємопристосування всіх структур національних господарств.

Економічна інтеграція суттєво відрізняється від економічного співробітництва країн. На етапі економічної інтеграції:

а) формується міжнародний господарський комплекс зі своєю структурою та органами управління. Спільні умови господарської діяльності визначаються і погоджуються всередині кожної країни, на міждержавному та наддержавному рівнях;

б) зростає можливість об´єднання різноманітних ресурсів для спільного вирішення соціально-економічних проблем;

в) основою інтеграційної діяльності є не зовнішньоторговельний обмін, а взаємодія в галузі виробництва, науки, причому на пільгових порівняно з іншими країнами умовах;

г) інтеграційне співробітництво має комплексний і довготривалий характер.

Інтеграція має декілька рівнів:

а) взаємодія на рівні підприємств та організацій (створення ТНК, МНК);

б) взаємодія на рівні держав;

в) взаємодія на рівні партій та організацій, соціальних груп, окремих громадян різних країн;

г) інтеграційне угруповання як результат міжнародного об´єднання.

Для розвитку інтеграційних процесів необхідна наявність низки об´єктивних та суб´єктивних передумов, головними з яких є:

а) сучасна НТР, яка об´єктивно зумовлює формування міждержавного господарського простору з оптимальним поєднанням можливостей і потреб національних економік;

б) соціально-економічна однорідність національних господарств, що підлягають об´єднанню;

в) близькі рівні економічного розвитку країн, що інтегруються;

г) досить тривалий період і досвід взаємного економічного співробітництва групи країн;

д) цілеспрямована діяльність державних органів країн, партій, соціальних груп і класів щодо інтеграційних процесів.

Важливе значення для розвитку міжнародної економічної інтеграції має наявність спільних кордонів, спільних історичних, культурних та інших умов існування.

Ознаками інтеграції є: 1) взаємопроникнення і переплетіння національних виробничих процесів; 2) широкий розвиток міжнародної спеціалізації і кооперації у виробництві, науці, техніці на основі найбільш прогресивних їх форм; 3) глибокі структурні зрушення в економічних системах країн-учасниць; 4) необхідність цілеспрямованого регулювання інтеграційного процесу, розробка скоординованої економічної стратегії та політики; 5) регіональність територіальних масштабів. Інтеграційний процес охоплює такі ланки економічної системи: • виробництво; • сферу обігу; • сферу прийняття рішень. Вищеназвані ланки відтворювальної системи характеризуються неоднаковою здатністю брати участь в інтеграційному процесі. Найлегше вони відбуваються в сфері обігу, складніше – у сфері виробництва, дуже складно – у валютній сфері. Міжнародна економічна інтеграція функціонує на наступних рівнях: 1) приватнокорпораційному (інтеграція на міжфірмовому, мікроекономічному рівні). 2) державному, державно-корпораційному (інтеграція на макроекономічному рівні). Ці рівні існують поряд, тісно переплітаючись та взаємодоповнюючи один одного. Перевага однієї з форм не виключає іншу, а навпаки, передбачає її підтримку. При цьому чітко проявляється дія тенденції до посилення державного регулювання взаємних економічних зв’язків.