Тема 12. Міжнародна інвестиційна діяльність.

1. Вивіз капіталу як форма МЕВ, причини його вивезення.

2. Форми міграції капіталу, їх характеристика.

3. Особливості вивезення капіталу.

4. Інвестиційний клімат та його складові.

12.1. Вивіз капіталу як форма мев, причини його вивезення.

Однією із важливих форм міжнародних економічних відносин у XXI ст. є вивіз капіталу, тобто його експорт в інші країни як приватними корпораціям, так і державою. Можливість вивозу капіталу зумовлена тим, що більшість країн уже ввійшли у світове господарство і пов'язані між собою розвинутою мережею транспортних, інформаційних та інших комунікацій. Основними причинами вивозу капіталу є: утворення відносного надлишку капіталу на національному ринку; можливість більш прибуткового застосування капіталу за кордоном в результаті наявності там дешевої сировини, кваліфікованої робочої сили та розвинутої виробничої і соціальної інфраструктури. Існують дві основні форми вивозу капіталу: вивіз підприємницького (функціонуючого) капіталу і вивіз позичкового капіталу у вигляді міжнародних позик, які надають як окремі держави, так і великі міжнародні банки. Вивіз підприємницького капіталу здійснюється декількома шляхами: шляхом будівництва за кордоном власних (або на паях) підприємств; шляхом придбання контрольного пакету або просто частини акцій діючих підприємств; шляхом відкриття за кордоном власних філіалів або дочірніх компаній. Капіталовкладення у зарубіжні підприємства залежно від контролю за останнім поділяються на прямі й портфельні. Прямі інвестиції здійснюються шляхом будівництва власних промислових, торгових та інших підприємств і дають право контролю над ними. Це право обумовлене володінням контрольним пакетом акцій. У міжнародній статистиці до прямих інвестицій відносяться такі, коли у іноземного інвестора зосереджено не менше 25% акціонерного капіталу компанії. В середині 90-х років щорічний обсяг прямих іноземних інвестицій складав 240-250 млрд. дол. Якщо іноземна корпорація не володіє контрольним пактом акцій місцевого підприємства, то такі вкладання капіталу в акції та інші цінні папери зарубіжних компаній називаються портфельними інвестиціями. Неможливість володіти контрольним пакетом акцій досить часто обумовлена тим, що чинне законодавство багатьох країн, що розвиваються, встановлює дія іноземних корпорацій граничні ліміти володіння акціями місцевих підприємств в цілому в країні або в окремих галузях. Тому іноземні інвестори, замість власних підприємств створюють лише змішані компанії за участю місцевого приватного або державного капіталу.

Причини вивезення капіталу : •відносний надлишок капіталу на національних ринках, що перешкоджає високоприбутковому його використанню;

•попит на капітал, який не збігається з його пропозицією в різних ланках світового господарства, що зумовлено нерівномірністю економічного розвитку держав;

•різницю у витратах виробництва в різних країнах внаслідок різниці у вартості сировини, енергії, заробітної плати тощо;

•інтернаціоналізацію виробництва;

•зацікавленість у природних ресурсах інших країн для забезпечення сировиною своїх підприємств;

•відмінності в екологічних нормативах і стандартах різних країн, що сприяє вивезенню або створенню екологічно шкідливих виробництв у інших країнах для забезпечення своїх потреб;

•бажання обійти тарифні та нетарифні бар´єри, які є у звичайному комерційному експорті;

•захист грошей від інфляції;

•технологічне лідерство, що сприяє поширенню найновіших технологій;

•необхідність технічного переозброєння та модернізації національних підприємств.