Глава 1. Основні поняття і визначення

1.2. Технічний стан машин і причини його зміни

1.2.1. Стани машин

Виконуючи будь-яку лісогосподарську операцію внаслідок взаємодії елементів системи людина – машина – природне середовище, відбувається дія на машину низки чинників: механічні навантаження, температура, вологість і т. д. Унаслідок цього з часом стан машини змінюється. Розрізняють такі п’ять станів машини: справний, несправний, працездатний, непрацездатний і граничний (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Стан машин:

С – справний; НС – несправний; ПЗ – працездатний;

НПЗ – непрацездатний; ГР – граничний; ТО – технічне обслуговування;

Р – ремонт; КР – капітальний ремонт; П – пошкодження; В – відмова

У справному стані машина відповідає усім вимогам нормативно-тех-нічної і (або) конструкторської документації.

Працездатним вважається такий стан машини, коли значення усіх параметрів, що характеризують здатність машини виконувати задані функції, відповідають вимогам нормативно-технічної і (або) конструкторської документації. Якщо хоч би один із параметрів вийшов за межі встановлених нормативів, машина вважається у непрацездатному стані.

Несправний стан – це такий, за якого машина може залишатися працездатною, але не повністю відповідає усім вимогам документації і (або) хоч би одна з цих вимог не виконуватиметься. Наприклад, автомобіль має незначні вм’ятини або погнутості обшивки, порушення лакофарбного покриття, незначні підтікання оливи і т.п.

Під граничним розуміють такий стан машини, за якого її подальше застосування за призначенням або відновленню справного або працездатного стану неможливе або недоцільне.

Переходи машин з одного стану в інший відбуваються внаслідок пошкоджень або відмов.

Пошкодженням називається випадкова подія, що полягає у порушенні справного стану машини за умови збереження працездатності.

Відмова – випадкова подія, що полягає у порушенні працездатного стану машини.

Значні вм’ятини або погнутість огороджень і поручнів, що обмежують маневр машини або заважають оператору сідати в кабіну, порушення герметичності гідросистеми, появу тріщин в елементах конструкції технологічного устаткування, падіння тиску оливи або виникнення стуку двигуна відповідатимуть непрацездатному станові машини.

1.2.2. Роботи із збереження справного стану техніки

Пошкодження і відмови машини у процесі експлуатації усуваються проведенням відповідних робіт, які розділяються на дві принципово різні групи: за збереженням справного стану техніки і за її відновленням у разі виникнення несправностей.

Роботи, призначені для підтримання справного стану техніки, називаються технічним обслуговуванням (ТО), тобто це операція або комплекс операцій з підтримання працездатності або справності машини під час використання за призначенням, очікуванні, зберіганні та транспортуванні. ТО носить плановий характер і виконується через певні інтервали часу або пробіг машин.

Установлені такі види ТО:

- під час експлуатаційного обкатуванні нової техніки або відремонто-ваної машини;

- щозмінне або щоденне (ЩТО);

- перше (ТО-1), друге (ТО-2) і третє (ТО-3);

- сезонне (СТО).

Щоденне (щозмінне) ТО призначене для готування машини до роботи і забезпечення працездатного стану протягом робочого дня (зміни). Воно передбачає контроль стану машини, заправляння пальним, оливою та іншими експлуатаційними рідинами, підтримання потрібного зовнішнього вигляду, кріпильні та змащувальні операції, прогрівання і перевірку машини. ЩТО виконується на початку і після закінчення зміни, а також протягом роботи.

ТО-1 і ТО-2 призначені для зменшення інтенсивності зношення деталей, вузлів і агрегатів, економії паливно-енергетичних ресурсів, а також зменшення негативної дії відпрацьованих газів на довкілля. ТО-1 і ТО-2 передбачають виконання комплексу контрольно-діагностувальних, змащувальних, кріпильних, регулювальних та інших робіт. Виконуються ТО-1 і ТО-2 після певного напрацювання (пробігу) машини або її агрегатів. ТО-1 проводять у період між робочими змінами. Для проведення ТО-2 передбачається відповідна тривалість простою.

ТО-3, зазвичай, проводиться для важких і складних машин і передбачає, окрім операцій, властивих ТО-1 і ТО-2, контроль і діагностування найскладніших і найвідповідальніших агрегатів, а також їх регулювання у разі потреби.

Сезонне обслуговування призначене для готування машин до експлуатації відповідно в умовах осінньо-зимового і весняно-літнього періодів. Виконують його двічі за рік і зазвичай поєднують з виконанням чергового ТО.

Усі види ТО передбачають технологічну спадковість, тобто операції вищого обслуговування передбачають всі операції попереднього (наприклад, ТО-3 містить операції ТО-2 і ТО-1; ТО-2 містить операції ТО-1).

Роботи, призначені для відновлення технічного стану машин, передбачають різні види ремонтів. Ремонт – це комплекс робіт для підтримання і відновлення справності або працездатності машин.

Відповідно до призначення і характеру виконуваних робіт, ремонт лісогосподарської техніки ділиться на поточний (ПP) і капітальний (КР).

Поточний ремонт здійснюється у процесі експлуатації для гарантованого забезпечення працездатності машини і полягає в заміні та відновленні її окремих частин і їх регулюванні. Він проводиться за потребою, яка визначається обслуговувальним персоналом під час огляді машини, її технічному обслуговуванні та діагностуванні. Якість ПP повинна забезпечувати безвід-мовну роботу впродовж періоду не меншого, ніж між двома ТО-2. Зазвичай, ПP машин проводиться агрегатним методом, тобто шляхом заміни несправних вузлів і агрегатів справними (нові або заздалегідь відремонтовані) з оборотного фонду.

Під час проведення поточного ремонту лісогосподарської техніки най-трудомісткішими є розбирально-складальні роботи (до 30%), ремонт окремих вузлів і агрегатів (до 20%), слюсарно-механічні та зварювальні роботи (відповідно 15 і 10%).

Капітальний ремонт – це ремонт, який здійснюється з метою відновлення справності та ресурсу машин до рівня, близького до нового (не менше 80%). Під час виконання КР проводяться повне розбирання машини, дефектування, відновлення або заміна деталей, вузлів і агрегатів з подальшим збиранням, регулюванням, припрацюванням і випробуваннями. КР проводиться, переважно, на спеціалізованих ремонтних підприємствах (РМЗ). Тех-нічний стан машини, а також вузлів і агрегатів, що здаються в КР, а також якість виконання ремонту повинні відповідати вимогам державних стандартів та іншої нормативно-технічної документації. Висока якість капіталь-ного ремонту забезпечується правильною організацією виробничого процесу.

Під виробничим процесом ремонту розуміють комплекс взаємозв’я-заних дій, внаслідок виконання яких непрацездатні машини (агрегати, вузли, деталі) стають працездатними.

Виробничий процес ремонту містить технологічні, транспортні, складські, постачальницькі, контрольні, енергетичні та інші операції. Основу виробничого процесу складає технологічний процес.

Технологічний процес ремонту – частина виробничого процесу, що містить взаємозв’язані дії: очищення, миття і розбирання деталей; їх дефектування, відновлення і виготовлення; комплектувальні та складальні роботи; припрацювання і випробування; фарбування машин.

Технологічний процес складається із операцій, що є закінченими частинами технологічного процесу, які виконуються на окремому робочому місці. Наприклад, наплавлення посадкових місць шийок валу під підшипники, яка виконується на одному верстаті, є окремою операцією.

Кожна операція поділяється на переходи: технологічні та допоміжні.

Технологічний перехід – закінчена частина технологічної операції, що характеризується постійністю режиму роботи верстата, застосовуваного інструменту і оброблюваних поверхонь.

Допоміжний перехід – це частина технологічної операції, що містить дії людини або устаткування, які не змінюють стану зношеної деталі, але необхідні для виконання технологічних переходів. Прикладами допоміжних переходів є встановлення, закріплення або зняття деталей, зміна інструменту і т. д.

Технологічний перехід складається з робочих і допоміжних ходів. Робочим ходом називається закінчена частина технологічного переходу, що складається із одноразового переміщення інструменту відносно заготівки, що супроводжується зміною форми, розмірів, якості поверхні або властивостей заготівки.

Допоміжний хід – одноразове переміщення інструменту, що не супроводжується зміною заготівки.

Діагностування – це сукупність заходів у системі технічного обслуговування і ремонту для отримання інформації про стан машин з метою прогнозування їх якого-небудь виду ресурсу, визначення необхідного обсягу і термінів робіт з ТО і ремонту. За своїм призначенням діагностування може бути спеціалізованим і поєднаним з ТО або ремонтом.

Спеціалізоване діагностування, як видно з назви, проводиться з метою виявлення стану машини на спеціалізованих постах станцій технічного обслуговування або ремонтно-механічного заводу. Поєднане діагностування проводиться під час технічного обслуговування і ремонту безпосередньо на робочих місцях.

Зберігання – це підтримання справного або працездатного стану машини в неробочий період (понад 10 днів). Обсяг робіт і устаткування для організації зберігання визначаються залежно від кліматичних умов і термінів зберігання. Зберігання буває короткочасним (від 10 днів до 2 місяців) і тривалим (понад 2 місяці).

В процесі експлуатації будь-якого виду техніки настає момент, коли за-стосування усієї сукупності заходів щодо підтримання і відновлення справного стану не дає належного ефекту. Цей момент відповідає граничному станові машини.