5. Основні категорії судоустрою

Суд

Суд – багатозначне слово:

1) інституція щодо вирішення спорів («третейський суд», «товариський суд», «Європейський суд з прав людини»);

2) орган судової влади («правосуддя здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції»);

3) склад суду при розгляді справи («суд відхилив клопотання позивача»);

4) приміщення суду («учасники процесу увійшли до суду»);

5) судочинство («чинити суд»).

Судова влада

У радянській юридичній літературі термін судова влада майже не використовувався.

У сучасних дослідженнях визначення судової влади дається виходячи із стандартних підходів до поняття державної влади взагалі. Так, судова влада визначається як вирішальний вплив судової системи на підвладних суб‘єктів¹, або ж як система спеціальних державних органів (судів)² чи як діяльність судової системи по забезпеченню впливу на поведінку людини і соціальні процеси³.

Головна ж функція судової влади – не примус (хоча суд змушений до цього вдаватися), а правосуддя, тобто розв'язання спорів про право, у тому числі між громадянином і державою, громадянином та певними гілками влади⁴.

Під судовою владою слід розуміти систему незалежних судів, які в порядку, визначеному законом, здійснюють правосуддя. Суди мають владні повноваження для відновлення порушеного права і справедливості. Судова влада здійснюється тільки судом і на основі закону (Концепція судово-правової реформи, затверджена Постановою Верховної Ради України від 28 квітня 1992 року⁵).

Іван Фойницький (1817-1913): «керівне начало законодавчої влади – державне благо в майбутньому, керівне начало виконавчої влади – доцільність, а судова влада покликана проводити у державному житті начало законності»⁶.

Ознаки судової влади у правовій державі:

1) судову владу має лише держава (третейські суди, комісії з трудових спорів та інші квазісудові органи не здійснюють судової влади, вони є органами добровільної юрисдикції);

2) судова влада реалізується лише судами, утвореними у встановленому законом порядку;

3) носіями судової влади є судді;

4) судова влада є самостійною та відокремленою від інших гілок влади, а судді є незалежними;

5) судова влада реалізується через здійснення судочинства, тобто у чітко визначеному законом процесуальному порядку.

Інші ознаки судової влади: аполітичність, підзаконний характер, повнота, остаточність рішень тощо.

Правосуддя

Правосуддя (Юридична енциклопедія, т. 5, с. 50, авт. Маляренко В.Т.) – правозастосовна діяльність суду з розгляду і вирішення у встановленому законом процесуальному порядку віднесених до його компетенції цивільних, господарських, кримінальних і адміністративних справ з метою охорони прав та свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб та інтересів держави.

ПРАВОСУДДЯ, -я, с. 1. Суд, судова діяльність держави; юстиція. // Установи, які здійснюють судову діяльність держави. 2. Розгляд судових справ; судочинство. 3. Справедливий суд. (Великий тлумачний словник української мови)

Здійснення правосуддя є функцією судової влади. Більшість судових справ характеризуються наявністю правового спору. Правосуддя - це не репресивна (каральна) функція, а правозахисна: не «засуджувати», а «розсуджувати».

Ознаки правосуддя:

1) здійснюється лише судом (втручання у здійснення правосуддя заборонене);

2) здійснюється на основі норм матеріального і процесуального права (Конституції, законів України, міжнародних договорів);

3) здійснюється у процесуальній формі, тобто шляхом конституційного, цивільного, господарського, адміністративного та кримінального судочинства;

4) спрямоване на захист прав, свобод та інтересів особи;

5) за наслідками розгляду справи суд уповноважений застосовувати державний примус (принцип обов'язковості судових рішень).

Можна відстежити зв'язок між правосуддям і судоустроєм: судоустрій повинен бути обумовлений основними засадами здійснення правосуддя. Судоустрій має забезпечувати повну реалізацію основних засад здійснення правосуддя. Ця думка підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні у справі "Добертен проти Франції" від 25 лютого 1993 року Суд наголосив, що держави повинні організовувати свою судову систему таким чином, щоб їхні суди здатні були задовольнити кожну вимогу статті 6 Європейської Конвенції з прав людини (названа стаття містить вимоги до забезпечення державою права кожного на судовий захист).

Правосуддя не завжди можна ототожнювати з поняттям судочинство. Правосуддя можна розглядати як результат здійснення судочинства. Інший варіант розмежування цих понять: термін "судочинство" позбавлений ціннісно-орієнтованого забарвлення. Він означає процесуальну діяльність судів щодо розгляду і вирішення судових справ. Судочинством є процесуальна діяльність суду незалежно від результатів розгляду справи. Правосуддям можна назвати не всяке судочинство, а тільки те, яке незалежне від будь-яких негативних впливів, позбавлене упередженості і спрямоване на захист прав та свобод людини, на вирішення справи згідно з ідеалами добра і справедливості.

Судівництво

Судівництво - єдина система судоустрою та судочинства (Концепція вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів).

Судова юрисдикція

Юрисдикція судів - компетенція, якою наділені лише суди, щодо розгляду справ (правових спорів) і прийняття у них обов‘язкових рішень, які є кінцевими в рамках національної правової системи і не можуть бути переглянуті у позасудовому порядку.