
- •2012-2013 Навчальний рік
- •Тема 1. Предмет, система і основні поняття навчальної дисципліни «Судоустрій України»
- •1. Поняття судоустрою і його предмет як галузі права і навчальної дисципліни
- •2. Система навчальної дисципліни «Судоустрій України»
- •3. Зв'язок навчальної дисципліни «Судоустрій України» з іншими навчальними дисциплінами
- •4. Правові джерела навчальної дисципліни «Судоустрій України»
- •5. Основні категорії судоустрою
- •Тема 2. Принципи організації і діяльності судів
- •Принципи організації і діяльності судів, їх класифікація
- •Характеристика принципів організації і діяльності судів Здійснення правосуддя лише судом
- •Недопустимість існування особливих і надзвичайних судів
- •Доступність правосуддя
- •Спеціалізація
- •Територіальність
- •Інстанційність
- •Поєднання обрання суддів і їх призначення
- •Незалежність суддів
- •Верховенство права
- •Законність
- •Поєднання одноособового і колегіального розгляду справ
- •Участь народних засідателів та присяжних у суді першої інстанції
- •Гласність та відкритість судового процесу
- •Рівність учасників судового процесу перед законом і судом
- •Змагальність сторін
- •Диспозитивність
- •Державна мова судочинства
- •Обов’язковість судових рішень
- •Підтримання державного обвинувачення в суді прокурором
- •Забезпечення обвинуваченому права на захист
- •Офіційне з'ясування обставин у справі
- •Тема 3. Сучасна система судів в Україні
- •1. Поняття судової системи і системи судів
- •2. Характеристика сучасної системи судів в Україні
- •3. Поняття судової ланки і судової інстанції
- •4. Загальна характеристика судових ланок:
- •1) Місцеві суди
- •2) Апеляційні суди
- •3) Вищі спеціалізовані суди
- •4) Верховний Суд України
- •5. Загальна характеристика судових інстанцій:
- •1) Перша інстанція
- •2) Апеляційна інстанція
- •3) Касаційна інстанція
- •Тема 4. Статус суддів України
- •1. Поняття статусу суддів. Суддя як носій судової влади. Присяга та обов’язки професійного судді
- •2. Вимоги до претендентів на посаду судді
- •3. Гарантії незалежності суддів
- •4. Порядок призначення та обрання суддів
- •5. Вища кваліфікаційна комісія суддів: завдання, склад, повноваження
- •6. Вища рада юстиції: склад і повноваження щодо суддівського корпусу
- •7. Дисциплінарна відповідальність суддів: підстави, порядок притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності. Види дисциплінарних стягнень
- •8. Звільнення судді з посади
- •9. Грошове і соціальне забезпечення суддів.
- •10. Суддівське самоврядування: завдання, організаційні форми
- •11. Статус народних засідателів і присяжних
5. Основні категорії судоустрою
Суд
Суд – багатозначне слово:
1) інституція щодо вирішення спорів («третейський суд», «товариський суд», «Європейський суд з прав людини»);
2) орган судової влади («правосуддя здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції»);
3) склад суду при розгляді справи («суд відхилив клопотання позивача»);
4) приміщення суду («учасники процесу увійшли до суду»);
5) судочинство («чинити суд»).
Судова влада
У радянській юридичній літературі термін судова влада майже не використовувався.
У сучасних дослідженнях визначення судової влади дається виходячи із стандартних підходів до поняття державної влади взагалі. Так, судова влада визначається як вирішальний вплив судової системи на підвладних суб‘єктів1, або ж як система спеціальних державних органів (судів)2 чи як діяльність судової системи по забезпеченню впливу на поведінку людини і соціальні процеси3.
Головна ж функція судової влади – не примус (хоча суд змушений до цього вдаватися), а правосуддя, тобто розв'язання спорів про право, у тому числі між громадянином і державою, громадянином та певними гілками влади4.
Під судовою владою слід розуміти систему незалежних судів, які в порядку, визначеному законом, здійснюють правосуддя. Суди мають владні повноваження для відновлення порушеного права і справедливості. Судова влада здійснюється тільки судом і на основі закону (Концепція судово-правової реформи, затверджена Постановою Верховної Ради України від 28 квітня 1992 року5).
Іван Фойницький (1817-1913): «керівне начало законодавчої влади – державне благо в майбутньому, керівне начало виконавчої влади – доцільність, а судова влада покликана проводити у державному житті начало законності»6.
Ознаки судової влади у правовій державі:
1) судову владу має лише держава (третейські суди, комісії з трудових спорів та інші квазісудові органи не здійснюють судової влади, вони є органами добровільної юрисдикції);
2) судова влада реалізується лише судами, утвореними у встановленому законом порядку;
3) носіями судової влади є судді;
4) судова влада є самостійною та відокремленою від інших гілок влади, а судді є незалежними;
5) судова влада реалізується через здійснення судочинства, тобто у чітко визначеному законом процесуальному порядку.
Інші ознаки судової влади: аполітичність, підзаконний характер, повнота, остаточність рішень тощо.
Правосуддя
Правосуддя (Юридична енциклопедія, т. 5, с. 50, авт. Маляренко В.Т.) – правозастосовна діяльність суду з розгляду і вирішення у встановленому законом процесуальному порядку віднесених до його компетенції цивільних, господарських, кримінальних і адміністративних справ з метою охорони прав та свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб та інтересів держави.
ПРАВОСУДДЯ, -я, с. 1. Суд, судова діяльність держави; юстиція. // Установи, які здійснюють судову діяльність держави. 2. Розгляд судових справ; судочинство. 3. Справедливий суд. (Великий тлумачний словник української мови)
Здійснення правосуддя є функцією судової влади. Більшість судових справ характеризуються наявністю правового спору. Правосуддя - це не репресивна (каральна) функція, а правозахисна: не «засуджувати», а «розсуджувати».
Ознаки правосуддя:
1) здійснюється лише судом (втручання у здійснення правосуддя заборонене);
2) здійснюється на основі норм матеріального і процесуального права (Конституції, законів України, міжнародних договорів);
3) здійснюється у процесуальній формі, тобто шляхом конституційного, цивільного, господарського, адміністративного та кримінального судочинства;
4) спрямоване на захист прав, свобод та інтересів особи;
5) за наслідками розгляду справи суд уповноважений застосовувати державний примус (принцип обов'язковості судових рішень).
Можна відстежити зв'язок між правосуддям і судоустроєм: судоустрій повинен бути обумовлений основними засадами здійснення правосуддя. Судоустрій має забезпечувати повну реалізацію основних засад здійснення правосуддя. Ця думка підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні у справі "Добертен проти Франції" від 25 лютого 1993 року Суд наголосив, що держави повинні організовувати свою судову систему таким чином, щоб їхні суди здатні були задовольнити кожну вимогу статті 6 Європейської Конвенції з прав людини (названа стаття містить вимоги до забезпечення державою права кожного на судовий захист).
Правосуддя не завжди можна ототожнювати з поняттям судочинство. Правосуддя можна розглядати як результат здійснення судочинства. Інший варіант розмежування цих понять: термін "судочинство" позбавлений ціннісно-орієнтованого забарвлення. Він означає процесуальну діяльність судів щодо розгляду і вирішення судових справ. Судочинством є процесуальна діяльність суду незалежно від результатів розгляду справи. Правосуддям можна назвати не всяке судочинство, а тільки те, яке незалежне від будь-яких негативних впливів, позбавлене упередженості і спрямоване на захист прав та свобод людини, на вирішення справи згідно з ідеалами добра і справедливості.
Судівництво
Судівництво - єдина система судоустрою та судочинства (Концепція вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів).
Судова юрисдикція
Юрисдикція судів - компетенція, якою наділені лише суди, щодо розгляду справ (правових спорів) і прийняття у них обов‘язкових рішень, які є кінцевими в рамках національної правової системи і не можуть бути переглянуті у позасудовому порядку.