Зміст і структура промови

Прокурор виходячи з конкретних матеріалів справи, обравши

індивідуальний підхід до висвітлення фактичних обставин вчиненого

кримінального правопорушення і доказів вини обвинуваченого, визначає зміст та

структуру промови в судових дебатах.

На думку науковців і практичних працівників, зміст промови має містити

5 частин:

1) суспільно-правову оцінку злочину (вступ), а також фактичні обставини справи

(фабулу обвинувачення);

2) думку прокурора про застосування кримінального закону, тобто, позицію

щодо кваліфікації злочину;

3) викладення доказової бази, тобто аналіз і оцінку доказів, що підтверджують

вину підсудного у вчиненні злочину;

4) пропозиції прокурора щодо міри (виду і розміру) покарання, враховуючи

тяжкість вчиненого злочину, особу винного, обтяжуючі та пом’якшуючі

обставини;

5) думку прокурора щодо цивільного позову і судових витрат у кримінальній

справі, долі речових доказів, причин та умов, що сприяли вчиненню та

постановленню судом окремої ухвали.

Проте щодо структури промови (її складових), то серед науковців є й інші

думки. Дехто вважає, що промова прокурора має складатися з 3 частин, зокрема:

– у першій частині має бути дана суспільно-правова оцінка

кримінального правопорушення (Вступ), фактичні обставини справи (ким,

коли і що було вчинено); кваліфікація злочинного діяння;

– друга частина повинна містити аналіз доказів, що викривають

підсудного у вчиненні інкримінованого йому діяння. Також наводиться

характеристика особи підсудного, зазначаються обставини, які пом’якшують і

обтяжують покарання, дається аналіз причин та умов, що сприяли вчиненню

злочину, вносяться пропозиції щодо їх усунення тощо;

– у третій (заключній) частині прокурор висловлює власну думку щодо:

а) міри покарання, яка повинна бути призначена підсудному; б) розміру

відшкодування заподіяної шкоди; в) порядку і способу задоволення цивільного

позову (якщо такий було заявлено); ґ) долі речових доказів;

д) окремої ухвали суду тощо.

Якій із цих структур надаєте перевагу, не так важливо. Головне, щоб

промова була побудована в такій послідовності, яка була б зрозумілою,

легко сприймалася слухачами (учасниками процесу), щоб кожна наступна

частина була логічним продовженням попередньої.

Зміст промови прокурора має відповідати вимогам ст. 368 КПК

України, яка відображає перелік питань, що вирішуються судом при

постановленні вироку, зокрема:

1) чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується підсудний;

2) чи має це діяння склад злочину і якою саме статтею кримінального закону

він передбачений;

3) чи винен підсудний у вчиненні цього злочину;

4) чи підлягає підсудний покаранню за вчинений ним злочин;

5) чи є обставини, що обтяжують або пом’якшують покарання підсудного, і

які саме;

6) яка саме міра покарання повинна бути призначена підсудному і чи

повинен він її відбувати;

7) чи підлягає задоволенню пред’явлений цивільний позов, і якщо так, на

чию користь, в якому розмірі та в якому порядку;

8) чи вчинив обвинувачений кримінальне правопорушення у стані

обмеженої осудності;

9) чи є підстави для застосування до обвинуваченого, який вчинив

кримінальне правопорушення у стані обмеженої осудності, примусового заходу

медичного характеру, передбаченого частиною другою ст. 94 КК України;

10) чи слід у випадках, передбачених ст. 96 КК України, застосувати до

обвинуваченого примусове лікування;

11) чи необхідно призначити неповнолітньому громадського вихователя;

12) що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими

доказами і документами;

13) на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі;

14) як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.

Коли підсудний обвинувачується у вчиненні декількох злочинів, суд

вирішує питання, зазначені в пунктах 1-6 ч. 1 ст. 368 КПК України, окремо по

кожному злочину.

Якщо у вчиненні злочину обвинувачується декілька осіб, суд вирішує

питання, зазначені в цій статті, окремо щодо кожного з підсудних.

Примусове лікування, передбачене п. 10 зазначеної статті, може бути

застосоване лише за наявності відповідного висновку лікарів.

Прокурор має підтримувати державне обвинувачення тільки за умови,

якщо в результаті судового розгляду переконається, що докази зібрано у

передбаченому законом порядку, і вони підтверджують висунуту

обвинуваченому підозру. Інакше він повинен відмовитись від

обвинувачення, як цього вимагає ч. 1 ст. 340 КПК України.

Ось чому перед промовою прокурор має чітко уявляти, що саме він буде

доводити у справі та бути глибоко переконаним в істинності того, що

збирається доводити.

32.

В процесі спору нерідко

використовуються нечесні прийоми

- прийом "свідомої підміни" - використовується у різних варіантах: напри-клад, коли ви критикуєте один бік явища, вас проголошують противником, ворогом усього явища;

- прийом "підтасовки карт"- тобто відверта дезинформація, однобічне ви-світлення фактів, жонглювання цифрами;

- прийом "фігура замовчування"- коли супротивник, бажаючи обманути аудиторію, відвести її від головних проблем, просто замовчує ці проблеми, роздуваючи дрібні, незначні питання;

• прийом "надмірне уточнення"- тобто вимога від супротивника надмірних уточнень (по кількісному, часовому, просторовому та іншим показникам), які неможливі;

• прийом "наклеювання ярликів"- використовується з метою дискредиту-вати ідеї, плани, особистості, викликати в аудиторії почуття упередженості, зневаги, не застосовуючи об'єктивну оцінку і аналіз;

• прийом "гра в авторитети"- навмисне викривлення слів і думок відомих особистостей;

• прийом "аксіоматичнісгь доказів"- подання думок і положень у вигляді аксіом, які нібито не потребують доказів.

-прийом “маскування іронією“ має місце тоді, коли ритор відчуває, що його позиція програшна порівняно з іншою - прийом постановки запитання в нетактовній, образливій чи грубій формі; - прийом “відповідь у кредит”, коли один з учасників полеміки переносить відповідь “на потім”; - прийом “відповідь запитанням на запитання” викритсовується при слабкій підготовці і організації поле-міки; - прийом “негативної оцінки запитанню” має місце, коли опонент бажає уникнути відповіді; - прийом “підмащування опонента” та “перекручування слів опонента” – дві сторони однієї медалі.

Шляхи нейтралізації полемічних хитрощів: 1. Викриття несумлінного ставлення опоне-нта до полеміки; 2. Коректна критика аргументів іншого ри-тора; 3. Обгрунтування власної тези; 4. Зверення до судді (суду) з приводу не- тактовної поведінки опонента; 5. Відмова від дискусії (полеміки).