3.3 Перешкоди сприйняття аргументації

Оратор, аргументуючи свою точку зору, зустрічається з цілим рядом факторів, які неминуче послаблюють ефективність його аргументації. Ці фактори дуже різноманітні, і необхідно знати хоча б самі основні і типові, щоб постаратися уникнути їх несприятливого впливу в процесі виступу.

Сприятливому сприйняттю аргументації заважає протиріччя інформації раніше сприйнятої.

Аудиторія, як і будь-який окрема людина, чуючи щось, суб'єктивно готова сприйняти продовження, а не щось, що перевертають вже наявні уявлення. Аудиторія цього чекає. Тому вигідніше виступати в кінці, а не на початку; необхідно знати, що було повідомлено аудиторії до вас, щоб спертися на це і використовувати цю інформацію: треба створити у слухачів враження, що ви продовжуєте раніше сказане.

Заважають сприйняттю надлишкові повтори.

Встановлено, що повторення деякої ідеї або думки чотири рази збільшує число сприйняти та запам'ятати лише в два рази, а більш часті повторення практично не дають бажаного результату. Оптимальне число повторень - три.

Заважає аудиторії зловживання оратора іноземними термінами.

Як показали спеціальні дослідження, більшість людей погано розуміють іноземну термінологію і не люблять її.

Оратор не повинен допускати мовних помилок, відступати від норм культури мовлення.

Цікаво, що якщо аудиторія зафіксувала у оратора мовну помилку, то в неї виникає недовіра до переданої інформації, сумніви у професійній компетентності оратора.

Погіршує сприйняття аргументації велика кількість деталей і аргументів.

Цицерон говорив: "У публічній промові треба сказати, що потрібно, і не сказати, що не потрібно".

Підриває довіру аудиторії впізнаваність джерела інформації у виступі оратора.

Якщо оратор повідомляє якийсь факт, а аудиторія дізнається: Так це ж з вчорашніх "Известий" або це з книги такого-то, то це значно знижує авторитет оратора, підриває довіру до його виступу. Як же бути? Не можна ж взагалі не користуватися джерелами! Звичайно ж, не можна. Але, з огляду на сказане, слід пам'ятати: джерело того чи іншого матеріалу не повинен бути пізнаний - для цього його треба відповідним чином "закамуфлювати"; якщо ж подати ту чи іншу ідею як чисто авторську

8.

КПК надає учасникам судових дебатів право обмі­нятися репліками. Репліка — особливий вид промови, не завжди обов'язковий. Вона є не доповненням обвинувальної промови, а самостійним видом промови. Репліка являє собою коротке запере­чення на промову, виголошену іншим учасником судових дебатів. Реплікою прокурору доцільно користуватися у таких випадках, коли:

а) захисник перекрутив факти, обставини справи, обвинувальну промову прокурора; дав завідомо неправдиве тлумачення закону; допустив неетичні висловлювання або образу на адресу органа роз­слідування, державного обвинувача; перекрутив характеристики потерпілих, принизив їх честь та гідність;

б) виникла суперечка щодо застосування кримінального закону;

в) державний обвинувач в своїй промові недостатньо висвітив питання, які мають значення при постановленні вироку, або допус­тив помилку, обмовився;

г) з'явились нові міркування після промови захисника;

д) державний обвинувач під впливом промови захисника змінив свою позицію щодо кваліфікації злочину, дійшов до висновку про необхідність виключення з обвинувачення окремих епізодів;

є) виникли заперечення щодо промов інших учасників судових дебатів.

Репліка прокурора, як правило, носить полемічний характер. Це відповідь, зауваження, заперечення прокурора на промову захисни­ка. В репліках відбувається змагання процесуальних супротивників, в якому кожний відстоює свої погляди. Прокурору необхідно оволодіти засобами полеміки і вміти вправно використовувати їх в репліці. Спро­стовуючи доводи захисника, прокурору доцільно:

— не залишати без зауваження сильні доводи противника, але, заперечуючи, не повторювати міркувань, раніше висловлених в обвинувальній промові;

— відповідати фактами на слова;

— не заперечувати безсумнівних доказів і правильних міркувань противника;

— не заперечувати неймовірного.

Неприпустимо використовувати репліки для особистих випадів проти захисника, з другорядних, неістотних, непринципових положень.

На відміну від обвинувальної промови репліка не має структури, розділів. Її побудова визначається змістом заперечення на промову, виголошену захисником; необхідністю скоректувати і доповнити деякі положення обвинувальної промови після виступу в дебатах захисни­ка. Прокурор стримано, коректно звертається до суддів та інших учасників процесу і роз'яснює причини, що спонукали його виго­лосити репліку. Після цього він коротко перераховує питання, з якими не згоден в промові захисника, заперечує йому, викладає суть своїх зауважень, висновків. Репліку можна використати лише один раз.

Прокурор буде виголошувати репліку впевнено і переконливо, якщо буде дотримуватись таких правил.

Перше — не перебивайте промову захисника, навіть якщо вона для Вас образлива, уважно слухайте її і обмірковуйте зміст відповіді у репліці;

друге — скориставшись реплікою, не кричіть, не підвищуйте інтонацію, а висловлюйтесь підкреслено спокійно і стримано;

третє — володійте собою, будьте поблажливі і коректні;

четверте — говоріть коротко і лише про те, що має суттєве та принципове значення;

п'яте — якщо не знаєте, про що казати в репліці, не допускайте марнослів'я, краще відмовтесь від неї;

шосте — не повторюйте в репліці положень, висновків, заува­жень, які раніше були проголошені в обвинувальній промові;

сьоме — кожне речення, слово і промову в цілому виголошуйте грамотно, переконливо, без пафосу та зарозумілості.

Якщо в розгляді кримінальної справи про злочини, вчинені гру­пою осіб, бере участь декілька захисників, то в репліці прокурор може наводити заперечення проти будь-яких положень, висловле­них захисниками в цілому, або окремими з них. При цьому потрібно конкретизувати, з приводу виступу якого саме захисника виголо­шується репліка.

Прокурору доцільно використати репліку, коли він в своїй промові недостатньо висвітлив питання (це, насамперед, стосується справ групових, багатоепізодних), що мають значення при постановленні вироку або допустив помилку, обмовився, випустив епізод із обвинувачення. Промовчати в цих випадках прокурор не має права, оскільки він зобов'язаний сприяти суду у постановленні вироку, який ґрунтується на законі. Безумовно, на першому місці тут повинні бути не амбіції прокурора (він не має права на помилку, а якщо помилився, то це треба визнати), а процесуальний обов'язок. Наприклад, державний обвинувач в своїй промові неправильно орієнтував суд на застосування режиму виправно-трудової колонії для підсудного. Він використовує репліку і виправляє свою помилку. Таким чином, репліка прокурора сприяє попередженню судової помилки, постановленню законного та обґрунтованого вироку.

11.