МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

кафедра цивільного права

ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ

(курс лекцій)

Ужгород 2012

Лекція №1

ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ У СИСТЕМІ ЮРИСДИКЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

План лекції

1. Становлення законодавства про виконавче провадження в Україні

2. Поняття та зміст виконавчого провадження

3. Принципи виконавчого провадження

Нормативні акти:

Література:

1. Становлення законодавства про виконавче провадження в Україні

Однією із визначних ознак дієвості будь-якої гілки державної влади та відповідно її авторитету як у суспільстві так і на міждержавному рівні є забезпечення своєчасного та повного виконання її рішень. Спроможність влади ліквідувати розрив між проголошеним і здійсненим — це не тільки найкоротший шлях завоювати повагу власного народу, але і вагомий аргумент наведення належного правопорядку в державі.

Виконання рішення є кінцевим етапом юрисдикційної правозахисної діяльності. Без реалізації цієї стадії (етапу) втрачається сенс попередньої діяльності суду та інших органів (осіб), які уповноважені на здійснення захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних чи юридичних осіб, територіальних громад чи держави. Виконанням рішення суду та інших юрисдикційних органів завершується процес захисту суб'єктивних майнових та особистих немайнових прав громадян та юридичних осіб шляхом їх фактичної реалізації у спосіб та порядок, визначений Конституцією та законами України¹.

Формування національного законодавства про виконавче провадження відбувалося поступово. Утворення державної виконавчої служби у системі органів Міністерства юстиції України стало заміною існуючого раніше інституту судових виконавців, які діяли у складі судової системи України і фактично відносилися до районних судів загальної юрисдикції, до складу органів Міністерства юстиції. Основними актами був Цивільний процесуальний кодекс України від 18 липня 1963 р. та Інструкція про виконавче провадження, затверджена наказом Міністра юстиції СРСР від 15 листопада 1985 р. № 22.

24 березня 1998 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України «Про державну виконавчу службу», на яку покладено завдання своєчасного, повного і неупередженого примусового виконання рішень, передбачених законом. Цей закон визначив умови організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання, правовий статус працівників органів державної виконавчої служби та їх соціальний статус. На виконання цього Закону в Україні, на початку 1999 року в системі органів Міністерства юстиції України була утворена державна виконавча служба та сформовані її органи.

Для успішного виконання завдань нової структури у 1999 році Верховна Рада України прийняла Закон України «Про виконавче провадження», а Міністерство юстиції України — Інструкцію про проведення виконавчих дій. Ці акти стали базовими у діяльності державної виконавчої служби.

У 2005 році відбулося реформування системи органів державної виконавчої служби. Наказами Міністерства юстиції від 18 серпня 2005 р. № 1474/к та від 19 серпня 2005 р. № 1482/к ліквідовано Департамент державної виконавчої служби, як структурний підрозділ центрального апарату Міністерства юстиції та відділи державної виконавчої служби, як структурні підрозділи територіальних управлінь юстиції та утворено у складі Міністерства юстиції на базі органів державної виконавчої служби Департамент державної виконавчої служби як урядовий орган державного управління.

16 листопада 2006 р. N 1622 Постановою КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ Департамент державної виконавчої служби як урядовий орган державного управління було ліквідовано. Правонаступником ДДВС стало Міністерство юстиції.