3. Джерела формування доходів бюджету.

Оскільки функціонування бюджету відбувається за допомогою особливих форм – доходів та видатків, слід дослідити економічну сутність цих категорій і форми їхнього прояву, зосереджуючи увагу на доходах бюджету і, зокрема, на фіскально-податкову їхню складову.

Доходи бюджетів професор В.Д. Базилевич називає фіскальними доходами. Поняття «фіскальні доходи» він трактує як грошові відносини, які складаються між державою, юридичними і фізичними особами в процесі вилучення і акумуляції частини ВВП у централізованому грошовому фонді з метою їхнього подальшого використання для здійснення державою та органами місцевого самоврядування своїх функцій [11, 325].

Відповідно до діючого в Україні бюджетного законодавства, доходи бюджету – податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, плату за адміністративні послуги, власні надходження бюджетних установ) [2].

Визначальною базою формування складу та обсягів доходів, форм їх мобілізації до бюджетів різних рівнів є відносини власності, рівень соціально-економічного розвитку, обсяг бюджетних видатків, які, з позиції організації фінансової діяльності держави, є первинними відносно доходів бюджету.

В Україні існують такі методи формування державних доходів:

• від продуктивної діяльності (державні послуги та підприємницька діяльність державного сектору національної економіки);

• від майна, майнових прав, а також внаслідок використання державних ресурсів та угідь;

• податкові надходження до бюджетів різних рівнів управління;

• позичені державою кошти через систему державного кредиту;

• емісійний дохід держави [16, 298].

Основним джерелом формування доходів є ВВП, а також в окремих випадках – зовнішні надходження і національне багатство [16, 299].

Доходи бюджету класифікуються за такими розділами:

1. податкові надходження;

2. неподаткові надходження;

3. доходи від операцій з капіталом;

4. трансферти [2].

Податковими надходженнями визнаються встановлені законами України про оподаткування загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) та місцеві податки і збори (обов'язкові платежі) [2]. Вони є найбільш адекватним та об’єктивним відображенням стану національної еконо­міки (економічного зростання або спаду). Податкові надходження посідають провідне місце серед різних методів мобілізації бюджетних ресурсів (70-80%) та інструментів державного регулювання економіки.

Що стосується бюджетної класифікації загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів) та місцевих податків і зборів (обов’язкових платежів) як дже­рела наповнення доходів бюджетів, то, згідно з розділом І Бюджетної класифікації «Класифікація доходів бюджету», передбачено їх систематизацію в такі групи подат­кових надходжень [2]:

До першої групи податкових надходжень віднесені податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості: податок на доходи фізичних осіб та податок на прибуток підприємств. Фіскальне значення зазначених податків у фор­муванні доходів бюджету України є досить суттєвим.

До другої групи податкових надходжень відносяться податки на власність (періо­дичні податки на чисту вартість майна (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).

Третю групу податкових надходжень об’єднують збори за спеціальне використан­ня природних ресурсів (збір за спеціальне використання лісових ресурсів, збір за спеціальне водокористуван­ня, платежі за користування надрами, плата за землю та плата за використання інших при­родних ресурсів).

До четвертої групи податкових надходжень віднесені внутрішні податки на товари та послуги (податок на додану вартість, акцизний податок із вироблених в Україні товарів, акцизний податок із ввезених на територію України товарів, податки на окремі ка­тегорії послуг, плата за ліцензії на певні види господарської діяльності, плата за тор­говий патент на деякі види підприємницької діяльності, погашення бюджетної за­боргованості по невідшкодованим сумам податку на додану вартість з простроченим терміном повернення).

П’ята група податкових надходжень об’єднує податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції (ввізне мито, вивізне мито, кошти, отримані за вчинення консуль­ських дій, інші надходження від зовнішньоекономічної діяльності).

Шоста група податкових надходжень об’єднує інші податки (місцеві податки і збо­ри, фіксований сільськогосподарський податок, єдиний податок, збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства).

Важливим джерелом доходів бюджетів різних рівнів є неподаткові надходження. Проте їх обсяг значно менший від податкових надходжень (20-30%). Неподаткові надходження – доходи від власності та підприємницької діяльності; адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційної господарської діяльнос­ті; інші неподаткові надходження.

Доходи від власності та підприємницької діяльності включають надходження від перевищення кошторисних доходів над кошторисними витратами Національного банку України, надходження від державних грошових лотерей, надходження від роз­міщення в установах банків тимчасово вільних бюджетних коштів, рентна плата, ін­ші надходження (платежі, пов’язані з перебуванням Чорноморського флоту Російсь­кої Федерації на території України відповідно до укладеної міжурядової угоди тощо), а також надходження коштів від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісо­господарського виробництва.

Адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційної господарської діяльності поєднують плату за утримання дітей у школах-інтернатах, оплату витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах, плату за надання по­слуг службою дозвільної системи органів внутрішніх справ, виконавчий збір, плату за оренду цілісних майнових комплексів державного майна, державне мито та митні збори, єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України, плату за надані в оренду ставки, що знаходяться в басейнах річок загально­ державного значення, плату за надані в оренду об’єкти місцевого значення.

Інші неподаткові надходження — це надходження коштів від реалізації конфіс­кованого майна, надходження сум кредиторської та депонентської заборгованості під­приємств, організацій та установ, щодо яких минув строк позовної давності, надход­ження коштів від реалізації надлишкової космічної техніки військового та подвійного призначення, що належать Національному космічному агентству України, надход­ження коштів від реалізації надлишкового озброєння, військової та спеціальної техні­ки, іншого майна Збройних сил України та інших утворених згідно з законодавством військових формувань, правоохоронних органів, Оперативної рятувальної служби цивільного захисту Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, інші надходження, над­ходження сум різниці за природний газ, надходження коштів від реалізації галузевих резервів (виробничих запасів) уранового концентрату, цирконію та гафнію, сформо­ваних за рахунок коштів цільового галузевого фонду створення національного ядер­но-паливного циклу, доходи від операцій з кредитування та надання гарантій, додат­кові збори на виплату пенсій, збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, власні надходження бюджетних установ.

Важливою складовою доходів бюджету є доходи від операцій з капіталом. Нині в Україні доходи від операцій з капіталом становлять незначну питому вагу у доходах бюджету, проте у найближчій перспективі можуть стати важливим джерелом їх форму­вання. Так, доходи від операцій з продажу безхазяйного майна, скарбів, цінностей Дер­жавного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, нематеріальних активів, а також від реалізації державних запасів товарів мають стійку тенденцію до зро­стання.

Надходження від продажу основного капіталу – це надходження коштів від ре­алізації безхазяйного майна, майна, що за правом спадкоємства перейшло у власність держави або територіальної громади, та скарбів, знахідок, а також валютні цінності і грошові кошти, власники яких невідомі, надходження коштів від Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, а також надходження від відчуження майна, яке належить Автономній Республіці Крим та майна, що перебуває у кому­нальній власності.

Надходження від реалізації державних запасів товарів включають надходження від реалізації матеріальних цінностей державного резерву, надходження від реалізації розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

Надходження від продажу землі і нематеріальних активів – це надходження від продажу землі; надходження від продажу нематеріальних активів. За останні роки земля перетворилася в ресурс, який приносить великі доходи. Проте, не дивлячись на зростання доходів від продажу землі, зазначена стаття доходів бюджету матиме сенс і перспективу тільки у разі реформування земельних відносин, розвитку ринку землі, проведення інвентаризації об’єктів незавершеного будівництва, землі з метою виявлення безхазяйного майна та формування єдиного реєстру земельних ділянок і оцінки ефективності їх продажу.

Податки на фінансові операції та операції з капіталом. В Україні ця група до­ходів бюджету не знайшла належного розвитку. У зарубіжних країнах до такої групи відносяться: податок на передання капіталу в спадщину, за заповітом, страхуванням, у результаті розділу майна при розлученні, у зв’язку з еміграцією, участю в бізнесі; податок на приріст капітальної вартості; податок на чисту власність; спадкові збори; податок на посмертну спадщину; збори при переданні за заповітом рухомого майна та грошей і нерухомого майна; податок на дарування [2].

До наступної групи доходів бюджету відносяться трансферти. У доходах бюджету їх питома вага коливається в межах від 3 до 3,6%. Трансферти — кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплат­ній та безповоротній основі (ст. 9). Тобто трансферти — це кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого [2].

Бюджетним кодексом України передбачається використання таких видів трансфертів:

• офіційні трансферти від органів державного управління (дотації, субвенції , кошти, що надходять з інших бюджетів);

• офіційні трансферти від зарубіжних країн та міжнародних організацій;

• офіційні трансферти з іншої частини бюджету (кошти, одержані із загального фонду бюджету до бюджету розвитку (спеціального фонду) [2].

Отже, формування державних доходів є важливим елементом фінансової діяльності держави для виконання нею власних функцій та завдань. Основні засади, джерела та методи формування державних доходів регламентуються бюджетним законодавством України.