Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
rozdil 6.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
268.8 Кб
Скачать

Ризик системи внутрішнього контролю.

В основу оцінки ефективності дії системи внутрішнього. контролю покладене припущення аудитора, що існуюча система внутрішнього контролю не може виявити допущені істотні помилки в системі бухгалтерського обліку, їх попередити, а також запобігти.

Ефективність внутрішнього контролю не залежить від аудитора, він тільки оцінює систему внутрішнього контролю та її ефективність. Оцінка ризику неефективності внутрішнього контролю базується на вивченні його структури, складових її елементів, а саме: контрольного середовища, облікової системи і контрольних процедур.

Аудитор не повинен цілком покладатися на систему внутрішнього контролю, оцінюючи її так високо, що виходячи з цієї оцінки можна і не проводити аудиторську перевірку.

Для того щоб прийти до визначеного висновку, аудитор повинен ще на підготовчому етапі аудиторської перевірки вивчити структуру внутрішнього контролю. З цією метою аудитор вивчає порядок обробки даних на підприємстві й встановлює, як здійснюється внутрішній контроль.

Важливість оцінки внутрішнього контролю полягає в тому, що аудитор у своїй роботі багато в чому може покластися на результати внутрішнього контролю у випадку визначення високого рівня довіри до нього.

Попередньо визначивши спрямованість і вплив на систему бухгалтерського обліку та якість складання фінансової звітності, аудитор оцінює такі складові внутрішнього контролю:

а) організаційну структуру - розподіл зобов'язань між керівництвом підприємства, кваліфікацію і компетентність персоналу, виконання ними своїх зобов'язань, а також контроль за роботою управлінського персоналу;

б) систему документації й інформації:

  • правильність документального оформлення господарських операцій, відображення їх в облікових регістрах;

  • простежування шляху проходження документів з моменту одержання дозволу на здійснення господарських операцій, їх складання та здачу в архів;

  • попередню нумерацію бланків документів, тощо.;

  • обробку й класифікацію інформації;

  • можливість швидкого пошуку необхідної інформації, здійснення аналізу наявної інформації, та використання отриманих даних для прийняття управлінських рішень;

  • контроль за можливим допущенням неточностей чи виявленням помилок;

в) матеріальні засоби захисту - наявність спеціально обладнаних приміщень, надійних стін, дверей, сейфів, огороджень, сигналізації, охорони, вказівних знаків, що забезпечують надійну гарантію збереження активів підприємства (запасів товарно-матеріальних цінностей, готової продукції, засобів у касі): застосовуючи систему кодів, паролів й інших засобів несанкціонованого доступу до інформації на персональних автоматизованих робочих місцях;

г) штат (персонал підприємства) - політика підприємства щодо кваліфікації й компетентності фахівців; процедура прийому на роботу (на конкурсній основі); заходи щодо підвищення кваліфікації персоналу; розмір оплати праці; перевірка виконання покладених зобов'язань;

д) система спостереження - заходи, щодо перевірки дієвості системи контролю, що забезпечує її безперервну діяльність, пристосованість до виниклих ситуацій, актуалізація завдань і проблем, які зобов'язаний вирішувати внутрішній контроль, наприклад, за зміною стратегії подальшої діяльності підприємства - клієнта.

Для оцінки ризику засобів внутрішнього контролю аудитор повинен застосувати спеціальні аудиторські процедури, ю називаються тестами контрольних процедур.

- опитування і спостереження за оформленням операцій з метою одержання аудиторських доказів функціонування засобів контролю у випадках, коли неможливо одержати прямі документальні підтвердження цього;

  • використання результатів інших аудиторських процедур для одержання даних про дієвість засобів контролю;

  • повторення процедур внутрішнього контролю, здійснених на підприємстві.

Ризик системи бухгалтерського обліку полягає в тому, що, можливо, будуть допущені помилки чи обман у результаті документування господарських операцій, неправильного відображення їх у регістрах бухгалтерського обліку й складанні фінансової звітності.

Аудитор має на увазі, що діюча система бухгалтерського обліку на підприємстві неефективна і ненадійна.

Знайомство із системою бухгалтерського обліку містить у собі вивчення, аналіз й оцінку зведень про наступні сторони господарської діяльності підприємства:

  • облікова політика й основні принципи ведення бухгалтерського обліку;

  • організаційна структура підрозділу, відповідального за ведення бухгалтерського обліку й підготовку бухгалтерської звітності;

  • розподіл обов'язків і повноважень між працівниками, що приймають участь у веденні обліку й підготовці звітності;

  • організація підготовки, обороту й збереження документів, що відображають господарські операції;

  • порядок відображення господарських операцій у регістрах бухгалтерського обліку, форми і методи узагальнення даних таких регістрів;

  • порядок підготовки періодичної бухгалтерської звітності на основі даних бухгалтерського обліку;

  • роль та місце засобів комп'ютерної техніки у веденні обліку й підготовці звітності;

  • критичні області обліку, де ризик виникнення помилок чи перекручувань бухгалтерської звітності особливо високий;

  • засоби контролю, передбачені в окремих областях системи обліку.

У ході перевірки аудитор повинен перевірити відповідність організації системи бухгалтерського обліку нормативним документам і відобразити в робочій документації аудитора випадки визначених порушень.

Система бухгалтерського обліку економічного суб'єкта може вважатися ефективною, якщо в ході фіксації господарських операцій виконуються наступні вимоги:

1. Операції в обліку правильно відображають період їхнього здійснення.

  1. Операції в обліку зафіксовані в правильних сумах.

  1. Операції правильно й відповідно до нормативних положень та облікової політики відображені на рахунках бухгалтерського обліку.

  1. Зафіксовані деталі операцій, що мають істотне значення для обліку й звітності.

  2. Обмежена можливість появи зловживань.

У ході аудиторської перевірки необхідно ознайомитися з внутрішніми документами економічного суб'єкта, який перевіряється, що стосуються організації, постановки і ведення бухгалтерського обліку, та визначити, якою мірою реальний стан справ відповідає положенням цих документів. У необхідних випадках для такого звірення рекомендується просліджувати рух окремих сум в обліку від первинних документів до їхнього відображення в звітних документах.

Ймовірність появи помилок в обліку не залежить від аудитора, він може тільки визначити їх величину. Оцінка цієї ймовірності базується на різній інформації. Так, аудитору може бути відомо, що попередньою перевіркою були виявлені суттєві помилки, а це підвищує ризик проведення поточної аудиторської перевірки. Виявлені в минулому році помилки можна розглядати як потенційно можливі для звіту поточного року. Наявність таких помилок можна встановити, перевіривши як підприємство внесло в облік виправлення, запропоновані аудитором.

Якщо в аудитора складається враження, що бухгалтерський персонал клієнта не зовсім розуміє національні принципи ведення обліку та облікову політику підприємства, то ймовірність ризику проведення аудиту доцільно оцінити як більш високу.

Якщо суть бізнесу клієнта полягає в складних операціях і підрахунках, то це, як правило, призводить до помилок при обробці даних і в обліку операцій.

До операцій з підвищеним ризиком можна віднести:

  • операції, вартість яких відображена в іноземній валюті;

  • операції, які не відповідають меті підприємства (нетипові операції);

  • операції зі спорідненими підприємствами - значні за розміром і незначні за характером;

  • складні операції, які містять значний ризик помилок;

  • операції, які створюють можливості для шахрайства.

Ризик невиявлення (ДР) - означає що істотні помилки можуть залишитися невиявленими в ході аудиторської перевірки. Т.ч. це та частка погрішності, що аудитор може собі дозволити при проведенні аудиторської перевірки при сформованих на підприємстві-клієнта системах обліку і внутрішнього контролю, при дотриманні умови якості проведення робіт і відповідності їх встановленим аудиторським нормативам.

Це ризик невиявлення істотних помилок у фінансовій звітності за допомогою аудиторських процедур, припускаючи що система внутрішньогосподарського контролю їх не змогла знайти й виправити.

Ризик виявлення є результатом проведення аудиторської перевірки, наслідком виконаної аудиторської роботи. За цей ризик аудитор несе повну відповідальність, тобто він вказує на ступінь якості перевірки, професійний рівень аудитора.

У такий спосіб аудитор повинен зробити все можливе щоб звести цей ризик невиявлення до мінімуму.

Цього можна досягти, шляхом застосування великої кількості аналітичних процедур.

Ризик невиявлення визначає кількість свідчень, що аудитор планує зібрати. При низькому рівні ризику невиявлення аудитор не погоджується брати на себе великий ризик невиявлення помилок через недолік свідчень, тому в даному випадку необхідно одержати велику кількість свідчень. Коли аудитор готовий узяти на себе великий ризик, свідчень потрібно менше.

Аудиторські процедури повинні забезпечити виявлення істотних помилок у фінансовій звітності й які поділяться на дві категорії:

- аудиторська перевірка правильності відображення в бухгалтерському обліку операцій і залишків на рахунках;

- аналітичні процедури збору додаткової інформації.

Аналітичні процедури - це аналіз і оцінка отриманої аудитором інформації, дослідження найважливіших фінансових і економічних показників економічного суб'єкта, що перевіряється, з метою виявлення незвичайних і невірно відбитих у бухгалтерському обліку фактів господарської діяльності, а також з'ясування причин таких помилок і перекручувань. Типовими видами аналітичних процедур є методичні прийоми аудиту, згруповані в групу «Зіставлення».

Тестування може проводитися у виді спостереження, переробки чи перевірки документації.

Для більш ефективного збору аудиторських доказів аудитор зобов'язаний грамотно планувати, які аналітичні процедури, у якій кількості й обсязі необхідно виконати для |збору потрібних даних.

Якщо за допомогою цих процедур істотні помилки будуть гне виявлені, діяльність аудитора визнається неефективною. На величину ризику невиявлення впливає фактор повторності перевірки. Якщо аудитор проводить перевірку у клієнта вже не в перший раз, то він краще знає особливості бізнесу, а також більшість «вузьких місць». Якщо ж перевірка проходить у перший раз, то ризик невиявлення помилки аудитором більш високий.

Ризик того, що значиш помилки залишаться невиявленими при аудиті, може бути результатом окремих ризиків, зв'язаних із двома типами аудиторських тестів:

  • ризик аналітичних процедур (РАП) - небезпека пропуску помилок при проведенні процедур аналізу;

  • ризик тестування (РТ) - невірний підбір тестів, чи ж ризик того що обрані тести не зможуть виявити істотні помилки.

Існує кілька критеріїв оцінки аудиторського ризику: кількісний (у відсотках, коефіцієнтах, абсолютному числовому значенні), якісний (низький, високий, середній).

Вибираючи методику визначення аудиторського ризику та його припустиму величину, необхідно враховувати конкретні умови перевірки, її термін, характер діяльності клієнта, компетентність і кваліфікацію аудитора, його попередній досвід аудиторських перевірок і багато інших факторів.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]