3.2 Види діагностування

За способом проведення (реалізації) процесу діагностування розрізняють:

• Експрес-діагностування. Проводять за обмеженої кількості параметрів протягом заздалегідь установленого часу;

• Оперативне тестове діагностування (оперативне діагностування). Надходження інформації про технічний стан об’єкту за заздалегідь спланованою стратегією в процесі його функціонування;

• Безперервне технічне діагностування (безперервне діагностування). Надходження інформації про технічний стан об’єкту відбувається безперервно;

• Періодичне технічне діагностування (періодичне діагностування) надходження інформації про технічний стан об’єкту відбувається через встановлені інтервали часу;

• Самодіагностування. Здійснюється за допомогою вмонтованих засобів діагностування.

Класифікація видів діагностування за характером вхідних впливів наведена на рис.3.1.

Відповідно до наведеної класифікації розрізняють робоче (функціональне) діагностування і тестове діагностування..

Рис.3.1 Класифікація видів діагностування

Робоче технічне діагностування (робоче діагностування). Його суть полягає в подачі на об’єкт робочих впливів, що передбачені робочим алгоритмом функціонування об’єкту. Не слід плутати робоче діагностування з діагностуванням об’єкту в процесі його роботи (функціонування) (це більш загальне поняття). Робоче діагностування, наприклад ТЕЗа чи окремого модуля, може проводитись не під час функціонування системи, складовою частиною якої вони є, а здійснюватися за допомогою зовнішніх засобів шляхом емуляції роботи цієї системи. Робоче діагностування, за способом його реалізації, поділяють на апаратне, програмне і змішане.

Тестове технічне діагностування (тестове діагностування). На об’єкт подають тестові впливи, що відрізняються від робочих. Вихідні реакції ОД і вхідні впливи набувають специфічного характеру, невластивого робочим режимам об’єкта.

У тестовому діагностуванні виокремлюють: загальне (структурне), покомпонентне і комбіноване.

Тестове загальне (структурне) діагностування. Його здійснюють у цілому, тобто контролюють цілісність і правильність монтажу, відповідність вихідних параметрів ОД та правильність виконання відповідних функцій всією структурою об’єкту. Тестові впливи подають на входи ОД через крайові з’єднувачі, а відповідні реакції знімають з вихідної частини з’єднувачів, інколи – із внутрішніх контрольних точок структури об’єкту.

Необхідними умовами здійснення загального (структурного) методу діагностування є вимірювання і аналіз різноманітних діагностичних параметрів ОД, а також виконання складних процедур і програм перевірок, що, в свою чергу, ускладнює процедуру діагностування.

Загальне (структурне) діагностування поділяють на функціональне тестування, параметричний контроль, функціонально-параметричний контроль (йому відповідає термін “контроль технічного стану” системи).

Тестове покомпонентне діагностування. Це послідовність окремих перевірок кожного компонента структури, за умови, що на нього не впливають зв’язані з ним компоненти. У таких випадках діагностуванням вважають ідентифікацію несправностей (процес виявлення несправності із заданою точністю) елементів контрольованих компонентів. Компонентами в даному випадку є вмонтовані в друковану плату інтегральні схеми та ін. Процес діагностування поділяють на етапи: констатація факту наявності несправності; встановлення типу і класу несправності; встановлення місця прояву несправності.

У покомпонентному діагностуванні виокремлюють поелементне, пофрагментне і змішане діагностування.

Поелементне діагностування. Передбачає проведення допускового контролю під час оцінювання параметрів кожного електрорадіоелемента пристрою. Тому такий вид діагностування інколи називають внутрішньосхемним параметричним контролем, внутрішньо схемним діагностуванням або внутрішньо схемним контролем.

Пофрагментне діагностування. Передбачає діагностування певних фрагментів структури об’єкту діагностування.

Тестове комбіноване діагностування. Проведення певних послідовних структурних і покомпонентних перевірок як об’єкта в цілому, так і його фрагментів, компонентів і елементів спільними апаратурними засобами. Це здійснюють з метою спрощення процесу тестування за рахунок його максимального наближення до робочих режимів роботи обчислювального пристрою чи системи, які діагностують, пошуку несправностей різних класів, досягнення необхідної глибини пошуку несправностей.

Діалектично методи структурного і покомпонентного тестування взаємодоповнюють один одного з точки зору повноти діагностування і глибини пошуку несправностей. Тому комбінація цих методів є виправданою. Під час її здійснення структурні і покомпонентні перевірки поєднують за певними стратегіями.