3.2 Нормативи утворення промислових відходів

Утворення промислових відходів повинне регулюватися і лімітуватися на основі нормативів. Ці нормативи повинні бути орієнтовані на мінімізацію кількостей утворення відходів і підкріплені відповідними організаційно-технічними заходами.

Нормативи утворення відходів розробляються для всієї номенклатури відходів і по всьому переліку продукції, що випускається , переробки сировини, проведення робіт, надання послуг, що здійснюються на підприємстві. Розраховуються відповідно до типових методичних положень.

Вихідні дані для розрахунку нормативів є:

• планові обсяги випуску продукції;

• норми витрат матеріальних ресурсів для випуску продукції;

• розрахунки потреб ресурсів у натуральних одиницях;

• технологічна документація на виробництво продукції, технічна документація на сировину, матеріали, напівфабрикати;

технічна документація на експлуатацію устаткування. Поточний перегляд нормативів утворення відходів здійснюється на основі щорічного техніко-економічного аналізу

• фактичних витрат матеріально-сировинних ресурсів;

• утворення відходів;

• залучення у виробництво нових видів сировини, матеріалів;

• випуск нових видів продукції;

• зміні умов виробництва;

• удосконаленні технологічних чи процесів устаткування й ін.

Відповідно до технологічних особливостей виробництва нормативи утворення відходів визначаються в натуральних чи одиницях у відсотках щодо одиниці використовуваної сировини, чи матеріалів щодо одиниці продукції.

Нормативи утворення відходів виробництва зі зміною фізико-хімічних властивостей, у порівнянні з первинною сировиною, звичайно виражаються в натуральних одиницях виміру (кг/т, кг/м³, м³/тис. м³ та др.). При використанні у виробництві декількох видів сировини нормативи утворення відходів визначаються щодо одиниці готової продукції. У випадку, коли й одного виду сировини можуть бути виготовлені кілька видів продукції, нормативи утворення відходів визначаються стосовно використовуваної сировини.

Не рідше одного разу в п'ять років здійснюється обов'язковий регламентний перегляд нормативів. Перегляд здійснюють функціональні служби підприємства. Розроблені, погоджені і затверджені у встановленому порядку нормативи утворення відходів є вихідною базою для розрахунку нормативно-припустимих обсягів і лімітів утворення відходів.

3.3 Визначення нормативів утворення відходів виробництва

Важливе значення для визначення нормативів утворення відходів має правильний вибір методу їхнього розрахунку. У залежності від специфічних особливостей конкретного підприємства (виробництва, технології, процесу) повинні застосовуватися розрахунково-аналітичний, експериментальний чи статистичний методи визначення нормативів утворення відходів чи їхня комбінація.

3.3.1 Розрахунково-аналітичний метод

Розрахунково-аналітичний метод базується на встановленні залежностей утворення відходів від виробничих факторів. Обов'язковою умовою застосування цього методу є наявність затверджених технологічних регламентів, методик, нормативних показників (показників використання матеріалів, норм витрат сировини, матеріалів, палива, припусків на обробку, карт розкрою, нормативів неминучих втрат і т.п.), що враховують досягнення науки, техніки, технології і передовий досвід виробництва продукції.

Цим методом установлюються технічно й економічно обґрунтовані нормативи на базі розрахунків по всім нормоутворюючим елементам і аналізу умов утворення відходів. Застосування методу найбільше доцільно в умовах масового і крупносерійного виробництва.

При визначенні нормативів утворення відходів, що утворяться в процесі хімічної переробки вихідної сировини, застосування розрахунково-аналітичного методу передбачає необхідність складання матеріальних балансів технологічних процесів, що відбивають математичну залежність відходів, що утворюються, від визначальних факторів.

Технологічний матеріальний баланс - це співвідношення кількості речовин, що вводяться і виходять у хіміко-технологічних процесах. Технологічний матеріальний баланс складається по рівнянню основної сумарної реакції з урахуванням побічних реакцій. Він базується на законі збереження маси: загальна маса матеріалів, що надійшли у виробництво, дорівнює масі матеріалів, що утворяться в результаті здійснення процесу.

Структура матеріального балансу в загальному виді складається з таких складових елементів, що враховуються в масових одиницях:

ОМ+ВМ = ЦП + ОСМ + ТЕ +ТС+БПОМ +БПВМ, (3.1)

де ОМ - основні матеріали;

ВМ - допоміжні матеріали;

ЦП - цільовий продукт;

ОСМ - залишки сировини і матеріалів, що втратили свої основні споживчі якості і знову повертаються у виробництво без додаткової обробки (здрібнювання, збагачення і т.д.);

ТЕ - технологічні відходи виробництва, що утворяться на стадіях технологічного процесу, що виконуються з дотриманням встановленого регламенту;

ТП - технологічні відходи виробничого споживання, що утворяться в результаті використання допоміжних матеріалів (наприклад, відпрацьований каталізатор);

БПОМ - неминучі безповоротні втрати основних сировини і матеріалів, обумовлені існуючої технологією виробництва продукції (утворюються в результаті випарювання, усихання, розпилення і т.п.) і до складу відходів не включаються;

БПВМ - втрати допоміжних матеріалів, обумовлені існуючої технологією виробництва продукції (ті ж причини).

Норматив утворення відходів конкретного виду фізико-хімічної, механічної, механохімічної переробки (обробки) розраховується як різниця між нормою витрат відповідних сировини і матеріалів на одиницю продукції і чистої (корисної) їхньою витратою з обліком неминучих безповоротних втрат сировини і матеріалів:

Н_{обр.про}= Н_см – (В_чем + В_безв), (3.2)

де Н_см - норма витрат сировини, матеріалів на одиницю продукції;

В_чем - чисті (корисні ) витрати сировини і матеріалів, теоретично (по стехіометрії для хімічних процесів) необхідні для здійснення виробничого процесу;

В_безв - неминучі безповоротні втрати сировини і матеріалів у процесі виробництва, що не включаються до складу відходів, і обумовлені існуючим технічним і технологічним рівнем процесу чи робіт.

Чисті (корисні) витрати сировини і матеріалів - це та частина сировини і матеріалів, що матеріалізується (упредметнюється ) у складі даної продукції чи теоретично необхідні для здійснення процесу. Чисті (корисні) витрати сировини і матеріалів для хімічних процесів визначаються по стехіометрії.

Теоретично витрати по стехіометрії на 1000 кг отриманого 100-процентного продукту визначаються по формулі:

3=(М  1000)/ М₁ (3.3)

де М - молекулярна маса вихідного матеріалу;

М₁ - молекулярна маса отриманого продукту.

Неминучі безповоротні втрати основного матеріалу (сировини) і витрати допоміжних матеріалів, що не включаються до складу відходів і обумовлені існуючими технічним і технологічним рівнями процесу чи робіт (наприклад, виділення летучих складових при термообробці, неорганізованого пиловиноса, вигоряння металу при нагріванні заготівлі і т.п.), встановлюються регламентом технологічного процесу.