Зміст:

Вступ 2

В області розвинені усі види наземного та повітряного транспорту: автомобільний, залізничний, повітряний, трубопровідний транспорт. Транспортна інфраструктура забезпечує потреби вугільної, металургійної, нафтопереробної, хімічної та інших галузей промисловості, особливо в товарообміні з прикордонними областями Росії. На транспорті зайнято 8 % промислово-виробничого персоналу області. 7

2. Варіанти прокладання траси 7

2.1 Повітряна лінія 7

2.2 Перший варіант (лівий) 7

2.3 Другий варіант (правий) 8

2.4 Таблиця порівняння 8

4. Визначення категорії дороги та технічних нормативів 9

5. Гідравлічний розрахунок водо перепускних споруд 17

6. Проектування повздовжнього профілю дороги 19

7. Проектування поперечного профілю дороги 24

8. Конструкція дорожнього одягу 27

Список використаної літератури: 30

Вступ

Реальне проектування включає десять розділів: загальна частина (опис природних умов району прокладання траси і техніко-економічні обґрунтування доцільності будівництва); траса дороги; земляне полотно; дорожній одяг; штучні споруди; будівлі та споруди дорожньої та автотранспортної служби; обладнання дороги (оформлення пунктів чекання автотранспорту та місць відпочинку; дорожні знаки; зелені насадження тощо); будівельні матеріали; ор­ганізація будівництва; вартість будівництва (кошторис).

Курсове проектування виконують у такій послідовності.

1. За топографічною картою визначають рельєф місцевості і встановлюють (за СНиП 2.01.01-82) кліматичну харак­теристику та інші природні умови району прокладання траси.

2. На основі заданої інтенсивності руху автомобілів для доріг державного значення за ДБН В.2.3-4-2007 встанов­люють категорію дороги та вибирають основні технічні норми на її проектування.

3. На топографічній карті намічають варіанти траси між заданими пунктами і після попереднього порівняння техніко-економічних показників накреслюють її план.

4. За позначками, розрахованими за допомогою горизонталей топографічної карти, накреслюють поздовжній профіль вибра­ного варіанта траси і наносять на нього геологічний розріз ґрунтів.

5. Аналізують можливість водовідведення з кожного пони­женого місця поздовжнього профілю і вирішують питання про необхідність проектування водоперепускних та інших водовідвідних споруд.

6. Установлюють вихідні дані для виявлення витрат пото­ку, вибору типу споруди і визначення її отвору. Обводять на карті контури водозбірних басейнів, визначають їх площі, поздовжні похили ліній водозливу тощо.

І Характеристика району проектування траси

1.1 Географічне розташування району будівництва

Луга́нська о́бласть (до 5 березня 1958 року та з 5 січня 1970 до 4 травня 1990 року називалася Ворошиловградська) — адміністративно-територіальна одиниця України, розташована на сході України, переважно в басейні середньої течії Сіверського Дінця. Посідає шосте місце за населенням і десяте за площею серед адміністративно-територіальних одиниць країни. На північному сході та сході межує з Білгородською, Воронезькою і Ростовськоюобластями РФ. На заході — з Донецькою і Харківською областями України. Луганську область образно називають східною брамою чи світанком України.

1.2 Клімат

Клімат помірно континентальний з відчутними посухами. Середня температура найтеплішого місяця червня +21 °C і найхолоднішого січня −7 °C. Вітри переважно східні і південно-східні.

Максимальна середньорічна кількість опадів (550мм) випадає в найбільш піднятій частині Донецького кряжа. Дощі часто випадають у вигляді короткочасних злив. Зима порівняно холодна, з різкими східними і південно-східними вітрами, відлигами і ожеледицями, малосніжна.

Весна — сонячна, тепла, нерідко супроводжується сухими східними вітрами, заморозками. Літо спекотне, друга половина його — помірно суха.

Осінь сонячна, тепла, суха.

1.3 Рельєф

Поверхня області представляє собою хвильову рівнину, що підвищується з долини Сіверського Дінця на північ і на південь, де розташований Донецький кряж. Він був сформований потужними товщами осадових порід стародавніх морів, що колись існували тут. Найвища точка —Могила Мечетна — 367 м. Найбільш характерною рисою кряжа є чергування пагорбкуватих водораздільних площин з глибокими крутобережними річковими долинами і сухими балками. В долині рік Міуса і Нагольної висота Донецького кряжа знижується, і східні схили переходять в Приазовську берегову рівнину.

На північ зниження проходить поступово і до Сіверського Дінця обривається стрімким виступом, утворюючи мальовничий правий берег ріки.

В лівобережній частині області простягається Старобільська рівнина. На крайній півночі в межі області заходять вибалки Середньоруського узгір'я. Абсолютні висоти тут поступово знижуються (від 216 до 50м) на південь і південний захід до долини Сіверського Дінця. Вздовж лівого берега ріки тягнеться порівняно неширока (16 — 18 км.) терасова рівнина, вкрита, головним чином пісками, місцями сформованими в дюни.

1.4 Ґрунти

Ґрунти родючі, головним чином чорноземні. Потужність найродючіших пластів досягає метра товщини, а іноді навіть більше. Поширені також дернові ґрунти.

Застосування правильної агротехніки дозволяє збирати досить високі урожаї вирощуваних тут сільскогосподарських культур, баштанних, овочів.

1.5 Корисні копалини

Луганська область є одним з найбільш розвинених у промисловому відношенні регіонів України з широким комплексом різноманітних видів мінеральної сировини. В області розвідано та експлуатується низка родовищ природного газу: Краснопопівське, Боровське, Капітонівське, Муратовське, Лобачівське, Кондрашевське, Вильховське, Макіївське, Зайцівське. Експлуатується два підземних сховища газу — Вергунське та Краснопопівське. Проводяться пошукові роботи на газ на Кримській, Метелкінській, Смолянинівській, Ямпільській, Східно-Капітанівській, Боровській площах, Сентянівській та Марковсько-Кружилівській зонах. Проводяться роботи з оцінки накопичення вуглеводневих газів в межах полів діючих шахт та прилеглих до них площ з метою залучення метану в промислове використання. Для будівельної індустрії області підготовлено 123 родовища нерудної сировини, які враховані у Державному балансі запасів, в тому числі: 41 будівельного каміння, 33 цегельно-черепичної сировини, 19 карбонатної сировини, 1 керамічної сировини, 1 гіпсу.