46. Основні поняття здійснення валютних операцій.: валютна позиція та її види; методи котирування.

Здійснення валютних операцій супроводжується зміною співвідношення його вимог і зобов'язань в іноземній валюті, тобто зміною валютної позиції. Розрізняють закриту та відкриту валютні позиції. Закрита валютна позиція виникає у разі рівності вимог і зобов'язань, відкрита валютна позиція — за незбігу вимог і зобов'язань. Остання пов'язана з ризиком втрат, якщо до моменту контроперації (купівлі раніше проданої або продажу раніше купленої валюти) курс валюти зміниться у несприятливому для нього напрямі. Відкрита валютна позиція може бути довгою та короткою. Довга валютна позиція складається, коли вимоги перевищують зобов'язання, коротка — коли зобов'язання більші, ніж вимоги. Здійснюючи будь-яку валютну операцію, слід розрізняти дві дати: дату укладення угоди (по телефону, телексу, письмово та ін.) і дату виконання угоди, тобто фізичного переміщення грошових коштів. Дата виконання умов угоди зветься ще датою валютування. Торгівля на ринку здійснюється на базі встановлення обмінного курсу валют (котирування валют). Слід зауважити, що вид котирування залежить від традицій та укладу світової практики дилінгу. Так, американські банки у своїх внутрішніх операціях використовували прямі котирування, а в зовнішніх — зворотні. Але останнім часом змушені були враховувати світові тенденції і поступово перейшли до стандарту зворотних котирувань. Однак усе більше банків почали залучатися до торгівлі крос-курсами. Крос-курс — співвідношення між двома валютами, що є похідними від їхніх курсів щодо третьої валюти (долара США). Валютне котирування — це встановлення курсів іноземних валют відповідно до діючих законодавчих норм і практики, що склалася. Котирування валют здійснюють державні (національні) або найбільші комерційні банки. Котирування іноземних валют, як правило, відбувається по відношенню до долара США, євро і деяких інших валют. Котирування дається завжди з точністю до чотирьох знаків після коми. У більшості країн використовують метод прямого котирування іноземної валюти, коли за умовну одиницю приймається одиниця іноземної валюти і до неї прирівнюється певна кількість національних грошових одиниць або їх

часток. При непрямому (зворотному) котируванні, який традиційно використовується Великобританією та деякими державами — колишніми її колоніями, за умовну одиницю береться одиниця національної валюти і до неї прирівнюється певна кількість одиниць (або часток) іноземної валюти.

47. Основні ринки акцій та сучасні особливості їх функціонування.

Ринок акцій посідає особливе місце на ринку капіталів, на ньому перебувають в обігу майнові права — «дублікати реального капіталу». Ринок акцій ділиться на первинний і вторинний. Первинний — це ринок нових емісій. Вторинний — ринок раніше випущених акцій. Співвідношення між першим і другим у середньому в країнах з ринковою економікою становить у процентах 10 до 90.

Одну з визначальних рис сьогоднішньої фінансової сфери становить посилений розвиток міжнародного ринку акцій. Провідна його тенденція — сегментованість на національні ринки за одночасної інтеграції їх у функціонально цілісну систему міжнародного ринку. Чітка спеціалізація цих ринків по країнах спостерігається доти, доки країни зберігають валютну автономію. Але коли національна валюта замінюється регіональною — як це відбулося, наприклад, у країнах зони євро — емітенти та інвестори переводять свої операції з акціями на міжнародний рівень. Результатом даного процесу стає розвиток саме міжнародного ринку акцій. Приватизаційні процеси, посилення лібералізації руху капіталів приводять до аналогічних наслідків. Акції — фінансові активи, які засвідчують майнові права на частку власного капіталу компанії-емітента. Акції є обіговими цінними паперами, які не мають кінцевого строку обігу. Для емітента акції становлять джерело довгострокового фінансування. Фінансові вкладення в акції здійснюються з метою отримання додаткового доходу у вигляді суми дивіденду і зростання вкладеного в акції капіталу за рахунок підвищення їхньої ринкової ціни. Міжнародний ринок акцій охоплює три типи фінансових інструментів: • іноземні акції; • євроакції; • депозитарні розписки. Усі ці інструменти є титулами власності, які підтверджують участь інвестора в капіталі компанії. Відмінності між ними пов'язані з різними механізмами розміщення і торгівлі акціями. Провідну роль на міжнародному ринку акцій відіграють розвинуті країни, національні фондові ринки яких належать до так званих зрілих ринків (mature markets)*. Це США, Японія, країни ЄС, Австралія, Канада та ін. Найбільшими національними ринками акцій є ринки США та Японії, за ними йде ринок Великої Британії. Два з цих ринків — Великої Британії і США — являють собою провідні міжнародні ринки акцій та пов'язаних з ними цінних паперів. США є найбільшим ринком депозитарних розписок, а в Лондоні зосереджена більш пряма торгівля іноземними акціями.

Однією з найважливіших класифікацій ринків цінних паперів є їх поділ на розвинені ринки (developed markets) та ринки, що формуються (emerging markets). В основі класифікації Міжнародної фінансової корпорації (International Finance Corporation), що входить до групи Світового банку, лежить критерій рівня розвитку ринку акцій. Так, до групи ринків, що формуються, потрапило 77 країн світу, а до групи розвинених ринків — 24. Однією з основних тенденцій розвитку світових фондових ринків на сьогодні є посилення взаємозалежності національних фондових ринків. Як уже зазначалося, політика дерегулювання та лібералізації створила у свій час передумови для взаємодії та інтеграції національних фондових ринків, розширення масштабів операцій на них, переміщення приватних капіталів між країнами. Позитивну динаміку інтернаціоналізації фондових ринків розкривають дані про співвідношення міжнародних операцій з акціями та облігаціями з ВВП тієї чи іншої країни.