1. Акредитив, як форма міжнародних розрахунків (схема).

Акредитив є універсальним і дієвим інструментом забезпечення платежів. Акредитив визначається як угода, за якою банк-емітент (що відкриває акредитив) за дорученням свого клієнта має сплатити певну суму коштів експортеру (бенефіціару), на користь якого відкрито акредитив, чи акцептувати виписаний бенефіціаром переказний вексель за умови, що експортер надасть відповідно до вимог акредитива документи у встановлений термін. Розрахунки з застосуванням акредитива передбачають домовленість між імпортером і його банком про те, що банк імпортера відкриває акредитивний рахунок і надсилає експортеру (бенефіціару) лист, в якому гарантує платіж за умови, що документи, які виставляються проти відвантаженого товару, відповідають вимогам.

При розрахунку акредитивом банк-емітент за дорученням свого клієнта (заявника акредитива) зобов'язаний:

• виконати платіж третій особі (бенефіціанту) за поставлені товари, виконані роботи та надані послуги; • надати повноваження іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж. Ці два види операцій є головними акредитивними операціями. При розрахунках акредитивами в економічні відносини вступають такі суб'єкти: • платник — заявник акредитива, який звертається до банку, що його обслуговує, для відкриття акредитива; • банк-емітент — банк платника, що відкриває акредитив своєму клієнтові; • бенефіціар — юридична особа, на користь якої виставлений акредитив (продавець, виконавець робіт або послуг тощо); • виконуючий банк — банк бенефіціара або інший банк, що за дорученням банку-емітента виконує акредитив. Розрізняють такі основні види акредитивів: відкличні і безвідкличні, підтверджені і непідтверджені, трансферабельні, револьверні, покриті і непокриті, акредитиви з "червоним застереженням", резервні. Цей перелік видів акредитива не є вичерпним. У банківській практиці застосовуються й інші види акредитивів, але більшість з них є модифікацією зазначених вище видів. Акредитивна форма розрахунків, з одного боку, гарантує вчасність і повноту платежу постачальникові за відвантажені товари чи надані послуги; з іншого боку, вона сповільнює обіг (рух) коштів, тому що потребує депонування покупцем певної грошової суми ще до того, як відбувся акт купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей. Форма розрахунків за акредитивами в наших умовах є засобом адаптації системи безготівкових розрахунків до нових ринкових відносин в умовах кризової економіки. На жаль, акредитивна форма розрахунків у господарському обороті України обмежена і не дає належного економічного ефекту.

Схему здійснення розрахунків з використ. акредитиву наведено на рис. 1.

2. Валютна система та її види. Основні елементи світової валютної системи.

Валютна система – це державно-правова форма організації міжнародних валютних відносин між державами.

З економічного погляду валютна система — це сукупність валютно-економічних відносин, що історично склалися на основі інтернаціоналізації господарських зв’язків. Світова валютна система є функціональною формою організації валютних відносин на рівні міждержавних зв'язків, її розвиток регулюється відповідними міждержав­ними валютними угодами, втілення яких забезпечується створенням на колективних засадах міждержавних ва­лютно-фінансових та банківських установ й організацій. Складовими ланками світової валютної системи є: міжна­родні засоби обігу і платежу, міжнародні ліквідні ресурси (інвалюта, золото та інші платіжні засоби), механізм ре­гулювання валютних паритетів і курсів; міжнародні валютні ринки І ринки золота; система міжнародного кре­дитування й міждержавних розрахунків; відповідні інфра­структури! ланки і т.ін. У своєму еволюційному розвитку світова валютна система пройшла три основні етапи — золотого, золотовалютного (доларового) та паперово-валютного (девізного) стандарту.

Розрізняють національну, регіональну і світову валютні системи. Національна валютна система — сукупність валютно-економічних відносин, за допомогою яких здійснюється міжнародний платіжний обіг, утворюються і використовуються валютні ресурси країни.

Елементами валютної системи є умови, які забезпечують функціонування тієї чи іншої валютної системи.

Елементами світової та регіональних валютних систем є: — назви міжнародних платіжних засобів; — режим обміну валют (валютні паритети, валютні курси, умови конвертації валюти); — механізм забезпечення валютно-платіжними засобами міжнародних потреб обігу товарів і послуг; — регламентація та уніфікація форм міжнародних розрахунків; — режим міжнародних валютних ринків; — міжнародні організаційні інститути та законодавство, які забезпечують функціонування валютних інструментів; — статус міждержавних інститутів, які регулюють валютні відносини, а також мережа міжнародних і національних банківських установ, які здійснюють міжнародні розрахунки та кредитні операції.