6. Діагностика розвитку уяви дітей

Різні діагностичні процедури можуть бути спрямовані на розкриття особливостей протікання одного або декількох з описаних (див § 1 цієї теми) прийомів уяви. Проте в більшій частині існуючих методик не дається вказівок на переважне дослідження тих або інших конкретних прийомів (як і видів) уяви, а їх автори пропонують оцінити якісний рівень розвитку імажинітивних процесів в цілому. Також нерідко розробники методик уводять в них свої параметри оцінки.

Не існує і єдиної класифікації методів діагностики уяви.

Провівши огляд і аналіз методів вивчення уяви, що існують в психології, М.Г. Пірожкова пропонує наступну класифікацію підходів до її діагностики.

1. Вивчення процесуальних особливостей уяви – швидкості виникнення образів, визначення переважаючого виду уявлень, тривалість протікання процесу.

2. Інший підхід пов’язаний з оцінюванням якісних характеристик продукту уяви, особливо її оригінальності і продуктивності, які дозволяють класифікувати людей за тими або іншими критеріями.

3. Третій підхід пов’язаний з групою методів, таких як проективні, які не ставлять безпосередньої мети вивчення уяви, але оскільки у вирішенні тестових завдань цей процес відіграє активну роль, отримувані дані можуть бути проаналізовані і проінтерпретовані і з цих позицій.

4. Вивчення уяви ґрунтується на розумінні її як однієї із складових творчого процесу, як визначального компонента творчих здібностей (Пирожкова М.Г. Психологические особенности структуры воображения. Дис. раб. канд. психол. наук. М., 2001.)

Проведений нами аналіз дозволяє сказати, що традиційно при вивченні процесу уяви використовуються наступні діагностичні процедури.

1. Проективні методи – графічні методи (малюнкові методики), методи роботи з казками, вигадування або доповнення оповідань тощо. Сюди можна віднести всі види методів, пов’язані з оцінкою результатів безпосереднього художнього самовираження випробовуваних.

2. Ігрові методи найчастіше використовуються при діагностиці дітей, інколи можуть включатись у тренінгові форми роботи з дорослими. Дані методи дозволяють не лише діагностувати, але й розвивати уяву учасників.

3. Асоціативні методи. Методи, що виявляють особливості уяви при роботі з асоціаціями. Тут також представлене досить широке коло методик, таких як тест віддалених асоціацій (С. Меднік), тест «Словесна асоціація» (Д. Гілфорд) і т.п.

4. Тестові методи представлені об’ємними багатофакторними методиками, такими як тести Гілфорда, Торранса і їх чисельні адаптовані модифікації. Існує також велика кількість коротких тестів, що складаються з одного або декількох завдань і спрямованих найчастіше на діагностику якогось конкретного виду або прийому уяви.

5. Опитувальні методи. Дозволяють випробовуваному або експертові заданим чином самостійно оцінити певні характеристики, що свідчать про той або інший рівень розвитку уяви.

Слід зазначити, що кількість методик, спрямованих на діагностику безпосередньо імажинітивних здібностей, не так уже й багато. Даний психічний процес діагностується здебільшого не ізольовано, а у зв’язку з іншими процесами. Так, чимала кількість методик присвячена діагностиці креативності, творчих здібностей, творчого і дивергентного мислення. Але саме ці методики досить часто використовуються на практиці для діагностики уяви. Тому нами були зібрані і представлені найбільш поширені з них: батареї тестів Гілфорда, Торранса і їх модифікації, експрес-метод Д. Джонсона й ін.

Більшість методик, спрямованих на діагностику безпосередньо уяви, є проективними (головним чином графічними, малюнковими), методиками і невеликими тестовими завданнями. Практично всі ці завдання розраховані виключно на дітей. Ми включили в посібник їх різні види і модифікації, оскільки вважаємо, що даний матеріал може бути дуже корисний при роботі з дошкільниками і молодшими школярами.

Менш поширеними в діагностиці уяви є асоціативні методи (частіше вони використовуються для діагностики різних особистісних властивостей і якостей). Проте, на наш погляд, представлені нами асоціативні методи дозволяють ефективно розкрити саме особливості уяви.

Також слід зазначити, що опитувальних методик діагностики уяви дуже мало. Наявні ж методики є, на нашу думку, малопрофесійними і без відповідного доопрацювання навряд чи можуть бути використані в серйозній діагностичній роботі.