4.3. Розвиток планування діяльності та мислитель них операцій

Окремий важливий напрям у розвитку мислення дошкільника пов’язаний із плануванням, коли розумова дія випереджує практичну. Психологи досліджували роль мислення при вирішенні дитиною проблемних завдань: скласти картинку з площинних фігурок, діставання предмета з високої вази, утримати кульку на похилій поверхні. У результаті цих досліджень було виявлено три етапи у розвитку співвідношення практичних та розумових дій (Т.В. Дуткевич, 2007, с. 174):

І. Молодші дошкільники не завжди використовують адекватне завданню дію. Вони відразу приступають до оперування предметами, роблячи безладні спроби. Завдання розуміються надмірно узагальнено: викласти фігурки як завгодно, не піклуючись про осмислення картинки, що виходить.

II. Середні дошкільники осмислюють завдання у ході його розв’язання, послідовно коментуючи свої дії та їх результати. Попереднього уявлення про весь хід розв’язання завдання не виникає.

III. Старші дошкільники спираються на своє уявлення про розв’язання завдання. Вони можуть всю задачу розв’язати у розумовому плані. Практичні дії відбуваються послідовно й планомірно.

Накопичений досвід, розвиток мовлення, пам’яті, уяви дозволяють дошкільнику наперед скласти план вирішення, сформулювати його, а потім реалізувати у предметних діях. Тобто дошкільник підходить до вирішення практичного завдання у внутрішньому плані за допомогою формулювання, без звернення до практичних дій.

Формування у дитини наочно-образного мислення пов’язане з інтенсивним розвитком розумових операцій, в основі яких лежать аналіз і синтез. Дошкільник порівнює об’єкти за більшою кількістю ознак, ніж дитина в ранньому дитинстві. Дорослий може давати завдання на порівняння предметів за двома ознаками. Він розкладає на столі трикутники різного кольору та розміру, бере один з них та просить дитину «Знайди такий же». Дитина помічає навіть незначну схожість між зовнішніми ознаками предметів і позначає відмінності за допомогою мови. Вона з успіхом та задоволенням виконує завдання типу «Знайди 10 відмінностей».

В узагальненнях діти все більше орієнтуються на суттєві спільні ознаки. Так, на запитання, куди покласти картинку із зображенням корівки, – до картинки зі склянкою молока, чи до картинки із зображенням курчатка, – діти все частіше поєднують «корівку з курчатком», як свійських тварин. Успіхи в оволодінні операцією узагальнення, використання при цьому мовлення, зростання кругозору дитини сприяє формуванню операції класифікації, яка передбачає віднесення об’єкта до групи предметів на основі видових і родових ознак. Найкраще дитина виділяє добре знайомі їй групи предметів, що найчастіше виступають об’єктом її дій: іграшки, меблі, посуд, одяг. З віком виникає диференціація близьких класифікаційних груп: дикі й домашні тварини, чайний і столовий посуд, зимуючі й перелітні птахи.

Помилки класифікації пов’язані із ситуативними узагальненнями: «диван і крісло разом, тому що стоять в кімнаті», «їх їдять», «їх на себе одягають». Розвитку класифікації сприяє засвоєння узагальнювальних слів. Наприклад:

Наталка М. (7 р.) бере в руки картинки, розглядає 5 секунд. Починає розкладати. Об’єднує спідницю, пальто, плаття, брюки.) Це тому, що одяг. Далі, (бере картки і розкладає.) Корова, собака, кішка, кінь – це у нас домашні тварини. Тепер дикі, (розкладає: вовк, ведмідь, лисиця, заєць. Потім розкладає: картопля, морква, помідор, капуста, огірок.) Це овочі. Що ще тут? (розкладає: автобус, тролейбус, машина, пароплав.) Це транспорт. Меблі ще. (розкладає: шафа, стіл, ліжко, диван, стілець.) (Г.А. Урунтаева, 1997, с. 202).

Розвиток розумових операцій призводить до появи у дитини дедуктивного мислення, під яким розуміється вміння узгоджувати свої думки між собою і усувати суперечності у своїх міркуваннях, приходячи до правильних висновків.

Особливостями розвитку мислення в дошкільному віці є:

• виникає розумова діяльність – дитина формулює проблему, використовує внутрішні засоби її розв’язання, експериментування; розумове вирішення реалізує практично;

• мислення дошкільника відбувається у наочно-образній формі, відокремлюється від практичних дій;

• при розв’язанні розумових завдань дитина використовує такі способи, як формулювання запитань-проблем; міркування вголос; використання порівняння й узагальнення, аналогії; висування можливих варіантів вирішення, аргументів; обґрунтування висновків;

• дитина інтенсивно становить запитання пізнавального змісту;

• виникає цілісна картина світу, у якій дошкільник прагне узгодити суперечливі уявлення, пояснити явища, встановити їх причини;

• пояснення дитиною явищ дійсності відзначаються конкретною образністю, анімізмом, низькою критичністю;

• сфера розумової діяльності виходить за межі оточуючої ситуації, стає гранично широкою, спрямовується на світ живої й неживої природи, на соціальні явища.