Діагностика усних та письмових відповідей

Ознака. Недостатня повнота та/або точність знання.

Причини. Для вивчення матеріалу виділено недостатньо часу. Учень не зрозумів матеріал через недостатній розвиток мислення. Не запам’ятав матеріал через несформованість установки на довгострокове запам’ятовування або несформованість прийомів смислового опрацювання матеріалу. Слабка мотивація засвоєння даного знання.

Ознака. Повільний темп відповіді.

Причини. Знання недостатньо засвоєне. Причина пов’язана із флегматичним темпераментом – дитині потрібно значно більше, ніж іншим, часу, щоб осягнути суть питання (завдання) учителя або налаштуватися на відтворення вивченого раніше, витягти з довгострокової пам’яті потрібне знання, спланувати й словесно оформити відповідь. Невпевненість дитини у власних силах, надмірна старанність (зазвичай пов’язана з необґрунтованими шкільними амбіціями батьків) і, як наслідок, – ускладнена внутрішня регуляція психічних процесів на тлі підвищеної тривожності.

Ознака. Виражено прискорений темп, плутане мовлення, дитина не договорює, «ковтає» кінцівки слів, перескакує з думки на думку, перебиває й постійно поправляє себе.

Причини. Труднощі внутрішньої саморегуляції мисленнєво-мовленнєвих процесів у дітей, не впевнених у собі, або розгальмованих, як правило, з мінімаль­ними мозковими дисфункціями.

Ознака. Невміння викласти матеріал «власними словами», за допомогою інших синтаксичних конструкцій, ніж ті, що подані у підручнику.

Причини. Сильна пам’ять при відносно несформованому мисленні. Закріплення непродуктивного стилю навчальної роботи. Навчальний матеріал недостатньо зрозумілий і засвоєний на формальному рівні.

Ознака. Якість відповіді суттєво залежить від того, чи супроводжується вона наочним матеріалом або графічними діями.

Причина. Дисгармонійність репрезентативної системи учня (візуали, аудіали, кінестетики).

Ознака. Відповідь побудована в основному із залученням фактів та формулювань.

Причина. Результат механічного запам’ятовування, який свідчить або про недостатній розвиток мислення при сильній пам’яті, або про непродуктивний стиль роботи, що склався при достатньо гармонійному розвиткові пізнавальних процесів. Не можна виключити варіант лаконічного стилю викладу при повноцінному засвоєнні знань.

Ознака. Правильна відповідь зазвичай з невеликими формальними помилками або недоліками.

Причини. Окрім варіанта взагалі добре засвоєного знання, можливі причини: роботу виконано шляхом списування або підказки, що може бути пов’язано з непродуктивним стилем роботи (так легше, так звик, якщо є можливість, то ...); із невпевненістю у власних силах та прагненням уникнути невдачі; із прогалинами в засвоєнні програмного матеріалу.

Ознака. Помилкова відповідь отримана із застосуванням правильного способу дії.

Причини. Неуважність. Погане психічне або фізичне самопочуття. Реакція на нетерпимість щодо повільності учня.

Ознака. Помилкова відповідь, отримана із застосуванням неправильного способу виконання.

Причини. Прогалини у знаннях, несформованість потрібних способів дії.

Ознака. Помилкові дії, зафіксовані на папері у процесі виконання роботи, за умови, що отриманий результат правильний.

Причина. Помилка відбиває недостатнє володіння матеріалом, позитивний результат указує на те, що учень відмовився від самостійного пошуку й скори­стався підказкою або «списав» правильну відповідь. Обставини випливають із самої сутності навчання: через пошук, не завжди безпомилковий, – до правильного способу вирішення проблеми. Робота виконана не самостійно.

Ознака. Під час списування та змальовування дитина не помічає невідповідностей навіть після подальшого порівняння.

Причини. Слабка оперативна пам’ять. Несформованість зорово-моторної координації, просторової уяви.

Ознака. Пишучи, особливо під диктовку, дитина серед багатьох помилок найчастіше допускає помилки на правила правопису, пропуски, переставляння літер та складів, сплутує близькі за акустико-артикуляційними ознаками літери (звуки), спотворює чіткі закінчення, розриває слово на частини.

Причини. Несформованість фонетико-фонематичних та лексико-граматичних структур можлива за умови нормального фізіологічного слуху і його порушення.

ВИВЧЕННЯ ВЧИТЕЛЕМ ОСОБИСТІСНИХ ЯКОСТЕЙ УЧНЯ

Відстежується й оцінюється формування особистісних якостей та стійких станів, які учитель найчастіше пов’язує з успіхами в навчанні. До них належать: відповідальне ставлення до своїх обов’язків, пізнавальна активність, уміння будувати стосунки з однолітками, задоволення учня шкільним життям і адекватне емоційне ставлення до оцінки, стомлюваність.

Оцінюючи згадані особистісні якості учнів, учитель поєднує власні спостереження із застосуванням інших психодіагностичних методик. Так, достовірність спостережень щодо задоволення учня шкільним життям може бути підсилена результатами тестових методик, які не потребують спеціальної кваліфікації. До них належать «Мій клас», «Мій учитель» (див. «Опис методик»), письмове або усне оповідання на тему «Чому я такий щасливий», «Коли мені сумно» або подібні до них. Задля того, аби краще розібратися у внутрішньокласних взаєминах, учитель може використати соціометричну методику (див. «Опис методик»), Інформація батьків про те, як дитина виконує домашні завдання, використовується для визначення рівня сформованості в неї почуття відповідальності.

Рівні сформованості оцінюваних якостей визначаються за:

• частотою, регулярністю їх проявів;

• результатами діяльності, яка залежить від даної якості.

Про високий рівень сформованості свідчать такі показники:

• якість проявляється постійно або тоді, коли в ній виникає потреба;

• якість виражена сильніше, ніж у однолітків.

Про середній рівень сформованості якості варто говорити, коли:

• вона іноді має прояви, а іноді ні;

• результати діяльності, які залежать від цієї якості, відповідають середньому рівневі. Для більшості учнів характерний середній рівень сформованості якості.

Низький рівень сформованості якості - це ступінь розвитку якості, за якого вона:

• проявляється зрідка (частіше проявляється протилежна якість);

• зумовлює доволі низькі результати діяльності.

Оцінки сформованості якостей учитель за вказаною вище схемою вносить у Діагностичний аркуш № 3.