5. Психолого-педагогічна діагностика розвитку учнів 2-4-х класів

Сьогодні до загальноосвітньої школи вступають діти із суттєвими відмінностями в психічному розвитку. Відповідно у першому класі не тільки вирішуються питання формування здібностей та психічних якостей, характерних для молод­шого шкільного віку, а й доформовуються їх передумови. Цей підхід закладено у схему діагностики, яка реалізується у початковий період навчання дітей у школі. Ближче до середини другого року навчання в основного складу учнів достатньою мірою проявляються особливості, які дають можливість зробити висновки про зміни, властиві дитині, яка фактично переходить у статус молодшого школяра.

Практично з цього часу зміст напрямків психічного розвитку, що діагнос­туються, відображає рівень сформованості навчальної діяльності – її основних структурних компонентів і відповідних основних утворень у розумовому та особистісному розвитку. Точкою відліку для визначення розвитку учнів є рівень, який досягається наприкінці молодшого шкільного віку за адекватних умов навчання та виховання.

Структура діагностичної програми певною мірою залежить від форм діагностування, які є чинними на сьогодні. їх особливість полягає в тому, що у сфері безпосередньої уваги психолога залишаються «проблемні» учні. Відстеження ж динаміки розвитку основного складу учнів класу здійснюється здебільшого учителем шляхом спостереження за ними у ході природного перебігу навчального процесу. Підкоряючись прагматичним завданням, таке діагностування має тенденцію до обмеження предмета спостереження. На першому плані опиняються здібності та якості учня, які є найважливішими для засвоєння знань. В апробованому нами варіанті потрібний ефект досягається за умови, що програма педагогічного спостереження якнайповніше відповідає досвідові вчителя, й учитель отримує цільову допомогу з боку психолога.

Ці умови закладаються у домовленості про співпрацю. Вони стосуються обговорення завдань щодо спостереження за дітьми у навчальному процесі, способів виявлення якостей, що діагностуються, та оформлення одержаних результатів.

Ініціюючи обговорення цих питань і надаючи вчителеві потрібний довідковий матеріал, психолог досягає двох цілей. По-перше, надає вчителеві допомогу у його роботі. По-друге, закладає умови для накопичення матеріалів, важливих для діагностичних висновків про динаміку розвитку дітей у 2–4-х класах та їх психоло­гічну готовність до навчання у середній ланці школи.

Подібні ділові стосунки не завжди встановлюються одразу. Ефективне співробітництво психолога з педагогом не має правової бази. Воно будується виключно на обопільній зацікавленості й залежить в основному від оцінки кожним із них власних ділових якостей та довіри до кваліфікації партнера. У будь-якому разі психолог ініціює такі стосунки і, налагоджуючи їх, керується правилом збереження власних професіональних функцій.

Починати роботу зручно із семінару вчителів паралелей 2–4-х класів. На цьому семінарі (2-3 зустрічі) психолог:

• коротко нагадує аудиторії основні закономірності розвитку молодших шко­лярів та принципи розвивального навчання;

• коментує й передає кожному вчителеві для розгляду й оцінювання:

  1. діагностичні аркуші №1 – «Формування навчальної діяльності», №2 – «Рівень узагальненості знань» і №3 – «Особистісні якості учня»;

  2. методику оцінювання якісних особливостей навчальної діяльності учня й ступеня виразності відповідних якостей;

  3. таблицю зіставлення навчальних помилок та їх вірогідних причин;

• викладає принципи складання методики на програмному матеріалі для виявлення усвідомленості (узагальненості) знань учнів та ілюструє їх прикладами.