3. Психодіагностика майбутніх першокласників. Знайомство

Починаючи з березня школи оголошують набір першокласників. Він зазвичай продовжується до перших чисел вересня. У цей період психолог зустрічається з майбутніми першокласниками та їхніми батьками. Під час таких зустрічей за згодою батьків проводиться діагностування, яке дає можливість отримати попереднє уявлення про розвиток дитини і її готовність до шкільного навчання.

Не менш важливе завдання – дати дитині відчути, що школа і вчитель чекають на неї, що вона цікава школі такою, якою є, підтримати в дитині радість очікування приходу до класу, зустрічей з учителем та однокласниками. Задля цього зустрічі слід організувати як неофіційне спілкування, в контекст якого природно включені тестові завдання. Важливо, щоб, виконуючи їх, дитина за будь-яких обставин не відчувала себе такою, що «не відповідає» шкільним вимогам.

Як експрес-діагностика може бути використана програма психологічного обстеження дітей, запропонована Ю.З. Гільбухом, С.Л. Коробко, Л.О. Кондратенко.

Експрес-діагностика готовності дитини до навчання у школі Принцип побудови методики

Методику такої діагностики побудовано відповідно до принципу достатнього мінімуму – оцінюються тільки ті психічні властивості (якості) дитини, без знання яких неможливо визначити ступінь її готовності до шкільного старту.

Найголовніша якість – розумова активність дитини. Вона виявляється у прагненні дитини навантажувати себе різними розумовими діями: сприймати нові предмети, запам’ятовувати та переповідати вірші, ставити різноманітні запитання перед дорослими, опановувати нові слова та вирази тощо. Це та здатність дитячої психіки, яку в повсякденному житті визначають як цікавість. Цікаві діти з радістю беруться до шкільного навчання, охоче виконують усі навчальні завдання, навіть ті, які не здаються їм цікавими. Розумова активність має прояв і у здатності доводити розпочату розумову роботу до успішного завершення. У пропонованій методиці розумова активність оцінюється на основі спостережень за поведінкою дитини під час виконання нею всього комплексу розумових тестів.

Іншим важливим компонентом психологічної готовності дитини до шкільного навчання є наявність елементарних передумов для набуття навички саморегуляції у навчальній діяльності. Ця навичка полягає в тому, що дитина, отримавши навчальне завдання, по-перше, прагне усвідомити його сутність, зрозуміти значення мети й побудувати цю мету у своїй уяві. По-друге, дитина намагається спланувати майбутні дії і, нарешті, по-третє, виявляє прагнення контролювати їх перебіг та результати відносно вказівок учителя. З цього випливає, що за своїм змістом компоненти навчальної саморегуляції багато в чому збігаються з поняттям про загальні навчальні вміння і навички, а отже є продуктом спеціальної освіти. Під час перевірки психологічної готовності до шкільного навчання рівень навчальної саморегуляції визначається за допомогою тесту «Копіювання безглуздих складів».

До розумових здібностей, рівень розвитку яких визначає ступінь психологічної готовності дитини до навчання, належить також короткочасна пам’ять. Ця здатність виявляється у процесі виконання різних дій з метою сприймання та невідстрочного відтворення невеликих порцій інформації, необхідної для виконання певного завдання. Передусім учневі постійно доводиться утримувати в пам’яті різні розпорядження та вказівки вчителя (до моменту їх виконання). Потрібно пам’ятати речення, яке він переписує в зошит із підручника або пише під диктовку. Розв’язуючи математичну задачу, він повинен пам’ятати її умову, продиктовану вчителем, тощо. У пропонованому комплексі для перевірок рівень розвитку короткочасної пам’яті визначається в органічній єдності з дослідженням важливої розумової здатності – робити елементарні умовиводи, міркувати. Тут використовується «Тест короткочасної пам’яті та умовиводів».

Ще один дуже важливий параметр розумового розвитку, який багато в чому визначає ступінь готовності дитини до навчання, – словниковий розвиток. Зазвичай у ньому виокремлюють два аспекти: пасивний та активний словник. Пасивний словник – це вся сукупність слів, значення яких відоме даній людині. Активний – сукупність слів, яку людина використовує для висловлення своїх думок.

У комплексі для перевірок обидва ці аспекти випробовуються за допомогою «Тесту словника».

Важливим показником мовленнєвих здібностей і ступеня готовності до шкільного навчання є також рівень розвитку фонематичного сприймання (слуху) дитини. Розвиток фонематичного слуху проходить у кількох напрямках. По-перше, цей розвиток відбувається по лінії розширення спектра суттєвих ознак фонем, які може розпізнати дитина. Від розпізнавання голосних та приголосних фонем вона переходить до диференціювання сонорних від шумних, твердих – від м’яких. Пізніше формується здатність розпізнавати дзвінкі й глухі, свистячі й шиплячі. Друга лінія – це перехід від розпізнавання фонем не тільки у сильних, а й у слабких позиціях. І, нарешті, третій напрямок – це прискорення темпу мовлення, за якого дитина може розпізнавати фонеми, що стоять у слабкій позиції (із прискоренням темпу промовляння звука зростає вплив на звучання його сусідів; із зменшенням темпу окремі звуки у словах починають звучати чіткіше). Усі ці напрямки так чи інакше подані у «Тесті фонематичного слуху».

Отже, саме це і є ті розумові здібності, рівень розвитку яких в основному визначає ступінь психологічної готовності дитини до шкільного навчання.