Коректувальна робота з формування статевовікової ідентифікації

Стимульний матеріал методики «статевовікова ідентифікація» й ідеї, закладені у процедуру обстеження дозволяють використовувати дану методику як коректувальну. Нижче викладені результати такого досвіду, що відносяться головним чином до роботи з дітьми, у яких була діагностована затримка психічного розвитку (ЗПР).

Якщо уявлення про зміну своїх вікових ролей у дітей із ЗПР до шкільного віку якоюсь мірою формуються, то уявлення про минулі й майбутні вікові ролі батьків, бабусь і дідусів складаються з великими труднощами.

За всім цим лежить глибокий морально-етичний аспект, без якого важко уявити повноцінний розвиток дитини. Крім того, для справжнього усвідомлення статевовікової ідентифікації необхідно, щоб дитина зрозуміла, що закон дорослішання і розвитку діє по відношенню до всіх людей, і зробила відповідне узагальнення. Вона повинна усвідомити, що і її батьки, і її педагоги були маленькими і зазнавали певних труднощів цього періоду. Невипадково діти так цікавляться дитинством батьків, а факт, що бабуся теж була колись маленькою дівчинкою повергає їх у крайній подив.

Для корекції і розвитку поняття зміни статевовікових ролей можна запропонувати наступний метод. Він поєднує в собі бесіду, роботу з методикою і роботу з сімейними альбомами. Бажано, щоб у цій роботі брали участь і члени сім’ї кожної дитини.

Цикл бесід, які ми рекомендуємо проводити з дітьми починається з теми: «Як я був маленьким». Діти зазвичай із задоволенням пригадують епізоди із свого ранішого дитинства, цим вони емоційно активізують свою пам’ять, іноді сміються над собою, з цікавістю слухають інших. Ми радимо і педагогам розповідати епізоди із свого дитинства, цим самим вони доб’ються довірливого ставлення дітей до себе і, як би, продемонструють єдність і спільність дітей і дорослих.

Важливо, що й дорослі, згадуючи епізоди свого дитинства, міняються в очах дитини. Дітям буває цікаво і корисно поспостерігати як їх строга вчителька сміється над своїми дитячими страхами і переживаннями або ділиться своєю дитячою мрією.

Ми рекомендуємо і батькам частіше розповідати дітям про своє дитинство, але не з повчальною метою, а з метою пояснення дитині швидкоплинності дитячих проблем і демонстрації розуміння і готовності прийти на допомогу. Якщо дитина дізнається, що її батьки і вчителі переживали щось подібне у своєму дитинстві, вони будуть набагато довірливіші, відвертіші і менше боятимуться осуду.

На жаль, класичні сімейні альбоми пішли в минуле, але, проте, в кожній сім’ї знайдеться не мало фотографій, що зображають членів сім’ї у різні вікові періоди. Цікаво і корисно показати дітям дитинство мами, тата, бабусі й дідуся, давши необхідні пояснення. Важливо показати фотографії, на яких члени сім’ї зображені в тому ж віці, що й дитина. Якщо є декілька фотографій, то бажано встановити їх вікову послідовність. Можна порівняти фотографії мами, тата, бабусі і дитини в одному й тому ж віці, співвіднести їх з образами послідовності, пропонованої в нашій методиці, або побудувати інші аналогії.

Друга частина роботи відноситься до сьогодення у житті дитини.

Теми для бесід: «Що мені подобається в школі?» і відповідно «Що не подобається», «Що мене веселить?», «Що мене засмучує і чого я боюся?». З деякими дітьми краще розмовляти індивідуально, добре, якщо ці бесіди проводить психолог. Деякі діти із задоволенням беруть участь у загальній бесіді. Якщо бесіда не виходить, можна провести її на основі сімейних фотографій, ставлячи дитині різні запитання.

У бесідах з дітьми будь-якого віку необхідно підкреслити важливість і цінність даного вікового періоду. Відзначити не тільки пов’язані з ним труднощі, але і його необхідність. У сімейних альбомах треба знайти фотографії, що відносяться до шкільного віку різних членів сім’ї. Допустимо обговорити з дітьми всі проблеми їх сьогодення і показати перспективу майбутнього, коли багато що може бути подолане і вирішене.

Третя частина роботи полягає в обговоренні планів дітей на майбутнє, їх бажань, їх мрії. Теми для бесід: «Яким би я хотів бути», «Що я робитиму, коли виросту?», «Хто з дорослих мені подобається найбільше». Ці бесіди розвивають уяву, сприяють усвідомленню бажань і потреб. Одночасно вчителі і батьки можуть багато що дізнатися про дітей. Вчителі і батьки можуть поділитися із дітьми своїми дитячими мріями і планами про майбутньому.

Формування статевовікової ідентифікації має значення і для виникнення особистісної готовності до позиції учня, школяра. Вчителі й батьки у своїх бесідах, як правило, підкреслюють всю значущість для них зростання і дорослішання дітей, будують плани на найближче і подальше майбутнє. Корисно, якщо одночасно діти отримують інформацію про дитинство своїх батьків, про їх навчання в школі, про їх роботу, що дає можливість дитині зрозуміти й узагальнити той процес зростання і розвитку, який відбувається і з нею. Усвідомлення значущості позиції школяра і прийняття статевовікової ролі учня допоможуть створити мотивацію учіння.

У результаті всього цього в дитини не тільки формується усвідомлення своєї вікової ролі, виробляється розуміння процесу дорослішання і розвитку інших людей, але й виникають аналогії, поліпшується орієнтування в часі і просторі, виникає почуття відповідальності.

Дитина усвідомлює себе людиною серед інших людей, з великою повагою і розумінням починає ставитися до старших.

Узагальнюючи досвід коректувальної роботи з дітьми із затримкою психічного розвитку, ми припустили, що він може представляти інтерес і для роботи з дітьми інших категорій.

Таким чином, методика «Статевовікова ідентифікація» рекомендується як для діагностичної, так і для коректувальної роботи, і може застосовуватися для дітей і підлітків з різними відхиленнями у психічному розвитку.

Рекомендована література

1. Арчер Дж. Половые роли в детстве: структура и развитие. В кн.: Детство идеальное и настоящее. Сборник работ современных западных ученых. Пер. с англ. / Под ред. Е.Р.Слободской. – Новосибирск: Сибирский хронограф, 1994. с. 199–211.

2. Белопольская Н.Л. Психологическое исследование возможностей половозрастной идентификации у детей с интеллектуальной недостаточностью. Дефектология, № 1, 1992, с. 5–11.

3. Белопольская Н.Л. Половозрастная идентификация. Методика исследования детского самосознания. Серия: Выпуск 2. М.: Фолиум, 1995. – 24 с.

4. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание. Пер. с англ. / Под ред. Пилиповского В.Я. М.: Прогресс, 1986. – 422 с.

5. Божович Л.И. Этапы формирования личности в онтоге­незе. Вопросы психологии. 1979, № 2 c. 23–34,№ 4, c. 47–56.

6. Кон И.С. Открытие "Я". М., 1978.

7. Развитие личности ребенка. Пер. с англ. / Под ред. А.М.Фонарева. М.: Прогресс, 1987. – 272 с.

8. Ремшмидт X. Подростковый и юношеский возраст. Проблемы становления личности. М.: Мир, 1994. – 320 с.

9. Чеснокова И.И. Проблема самосознания в психологии. М.: Наука, 1977. – 144 с.

10. Эльконин Д.Б. Психология игры. М.: Педагогика, 1978. – 304 с.

11. Erikson, E.H. Identity and the Life Cycle. New York: IUP, 1959.

12. Erikson, E.H. Identity, Youth and Crisis. New York: Norton, 1968.

Стимульний матеріал (чорно-білий)

Додаток 1

Оригінальний стимульний матеріал (кольоровий)

(Вирізати малюнки)

Додаток 2

Бланк протоколу

Статевовікова ідентифікація

Дата обстеження "__"_______________2011 р.

П.І.Б. дитини ___________________________________

Вік років Стать ч/ж

Соціальний статус: (підкреслити)

дошкільник (удома) дошкільник (д/с) школяр класу

I – ПОБУДОВА ПОСЛІДОВНОСТІ

1-й вибір (ідентифікація)

2-й вибір (ким був раніше)

3-й і подальші вибори (ким будеш потім)

Підсумкова послідовність:

1 2 3 4 5 6 немовля дошкільник школяр юнак чоловік дідусь ________________________________________________________

Пояснення дитини:

Коментар:

ІІ – ВІДДАННЯ ПЕРЕВАГИ

Привабливий образ Непривабливий образ Вибори:

Пояснення дитини:

Коментар: