Результати апробації методики: приклади аналізу

Діти з нормальним психічним розвитком

Дослідження показало, діти 3-х років найчастіше (у 84% випадків) ідентифікували себе з немовлям і не приймали подальшої інструкції. Проте вже до 4-х років майже всі діти виявилися здатні ідентифікувати себе з картинкою, на якій зображений дошкільник відповідної статі. Приблизно 80% обстежених дітей цього віку змогли ідентифікувати свій минулий образ з образом немовляти на картинці. Як «образ майбутнього» діти вибирали різні картинки: від картинки із зображенням школяра (72%) до картинки чоловіка (жінки), коментуючи це так: «потім я буду великою, потім я буду мама (тато), потім я буду як Таня (старша сестра)». Типовою для дітей цього віку була наступна статевовікова послідовність:

1 2 3 4 5 6 н емовля дошкільник школяр юнак чоловік дідусь + + — — —

Частина дослідження, присвячена визначенню привабливого і непривабливого образів виявилася важкою для розуміння дітьми цього віку. Підсумовуючи наші враження, можна зробити висновок, що запитання «яким би ти хотів бути?» викликало подив і в цілому діти були задоволені своєю статевовіковою роллю.

Привабливий образ Непривабливий образ 2 —

Починаючи з 5 років діти вже не робили помилок при ідентифікації свого теперішнього статевовікового статусу. Всі обстежені діти цього віку змогли правильно побудувати послідовність ідентифікації: немовля–дошкільник–школяр. Близько половини з них продовжила побудову послідовності й ідентифікувала себе з майбутніми ролями юнака (дівчини), чоловіка (жінки), правда, називали останніх тато і мама. Таким чином, 80% дітей 5 років будують послідовність:

1 2 3 4 5 6 н емовля дошкільник школяр юнак чоловік дідусь + + + + —

а 20% дітей цього віку – більш укорочену послідовність:

1 2 3 4 5 6 н емовля дошкільник школяр юнак чоловік дідусь + + + — —

Як привабливий образ ці діти найчастіше вказували образи юності, при цьому часто конфузилися і сміялися. Частина дітей, близько 30%, як привабливий образ указували образи школярів. Непривабливими образами діти вважали образи старості.

Привабливий образ Непривабливий образ 4 6 або 3 6

Практично всі діти у віці 6–7 років правильно встановлювали послідовність ідентифікації від немовляти до дорослого (з 1 по 5 картинку), але багато хто відчував утруднення в ідентифікації себе з образом «старість». Тому тільки половина з них ідентифікувала себе з цим образом. Залежно від того, відвідували вони школу чи ні, побудовані ними послідовності мали вигляд

1 2 3 4 5 6 немовля дошкільник школяр юнак чоловік дідусь + + + + ± + + + + ±

Найпривабливішим образом для дітей цієї вікової групи виявився образ школяра (90%), а непривабливими – образи старості і немовляти, причому образ старості вказувався першим, але коли дітей питали: «А яким би ще ти не хотів бути?», багато хто вказував на «немовля».

Привабливий образ Непривабливий образ 3 6 або 3 1

Всі діти 8 років виявилися здатні до встановлення повної ідентифікаційної послідовності з 6-ти картинок.

1 2 3 4 5 6 н емовля дошкільник школяр юнак чоловік дідусь + + + + +

Вони вже ідентифікували себе з майбутнім образом старості, хоч і вважали його найбільш непривабливим. Образ «немовляти» також виявився для багатьох непривабливим. Для 70% дітей найпривабливішим був образ «юності», а для інших – теперішній образ, тобто «школяра»:

Привабливий образ Непривабливий образ 4 6,1 або 3 6,1

Діти 9 років і старше при виконанні даного завдання зберегли ті ж тенденції: вони складали повну ідентифікаційну послідовність, адекватно ідентифікували себе із статтю і віком, як привабливий образ вибирали образ майбутнього (найчастіше наступну вікову роль), а як непривабливий – образ старості, на другому місці – образ немовляти.

Загальною характерною рисою для всіх вікових періодів була важлива, на наш погляд, тенденція вибирати як привабливий образ наступну вікову роль. Ця особливість відображає часто неусвідомлене прагнення дитини до дорослішання і розвитку, готовність до прийняття нової вікової і соціальної ролі.

Діти з відхиленнями у психічному розвитку

Дослідження можливостей статевовікової ідентифікації у дітей з різними відхиленнями в розвитку показало істотні відмінності в особливостях ідентифікації в порівнянні з даними, отриманими Н.Л. Бєлопольською при дослідженні дітей з нормальним ходом психічного розвитку.

Отримані дані свідчать про те, що діти 6–7 років із затримкою психічного розвитку (ЗПP) здатні ідентифікувати себе з картинкою, на якій зображена дитина відповідної статі й віку. Проте, якщо у дитини із ЗПР не складаються стосунки в школі або вона зазнає значні труднощі у навчанні, вона не ідентифікує себе з образом школяра. В цьому випадку вона найчастіше ідентифікує себе з образом дошкільника, оскільки, мабуть, цей образ зберігає для дитини свої привабливі риси. Причому ця особливість спостерігалася навіть у дітей 9–10 років із ЗПР.

Як приклад можна привести дівчинку із затримкою психічного розвитку, невпевнену в собі, погано адаптовану до школи. Після півроку навчання в англійській спецшколі вона відмовилася її відвідувати. При дослідженні статевовікової ідентифікації дівчинка ідентифікувала себе з образом дошкільниці, а при виборі привабливого образу (якою б ти хотіла бути), сказала: «хочу, щоб мені було ноль років» і показала на картинку із зображенням немовляти. Її мама підтвердила, що дочка неодноразово висловлювала бажання бути маленькою, лежати в колясці, гратись, щоб від неї нічого не можна було вимагати, хоча на момент обстеження їй було 8 років. У інших, менш різко виражених, ситуаціях можна побачити дві основні тенденції. Діти із затримкою розвитку виявляють можливості до ідентифікації, характерні для дітей більш молодшого віку: будують частину послідовності, пізніше починають ідентифікувати себе з образом «старість», плутають місцями деякі картинки або складають послідовність, включаючи в неї картинку з іншого набору (кладуть 2 картинки із зображенням немовляти). Якщо діти вчаться у школі і їх супроводжує невдача, то вони не ідентифікує себе з образом школяра, а якщо й ідентифікують, то як привабливий указують образ дошкільника (страх перед майбутнім) або рідше образ юності.

Консультуючи дітей із затримкою психічного розвитку і займаючись з ними коректувальною роботою, ми звернули увагу на те, що якщо ситуація в школі у дитини якимсь чином налагоджується, то ідентифікація змінюється, стає адекватною як віковій, так і соціальній ролі.

Апробація методики на розумово відсталих дітях показала наступні результати.

Розумово відсталі дошкільники 5–6 років не можуть ідентифікувати свій образ з образом на картинці. Один шестирічний хлопчик, подивившись на картинки, сказав: «Тут мене немає». Видно він був здатний ідентифікувати себе тільки із своїм фотографічним зображенням.

Розумово відсталі діти 7 років у більшості випадків ідентифікують себе з образом дошкільника, часто фіксуючись на деталях: «У мене теж є така машинка», «А в мене теж є лялька».

Побудова послідовності ідентифікації рідко буває повною й усвідомленою. Вони можуть переплутати картинки юності і зрілості або не включити якусь картинку, як правило, не включають у послідовність картинки з образами старості.

Як привабливий образ у них нерідко (приблизно у 30% випадків) виступає образ теперішнього, але часто й образи майбутнього: школяра або юнака. Дівчаток частіше приваблює образ дівчини в нарядному платті з букетом, а хлопчиків – образ юнака (близько 40%). Для інших привабливим є образ школяра.

Розумово відсталим дітям 7–8 років важко у визначенні найпривабливішого образу; створюється враження, що їм важко дається розуміння сенсу самого запитання. Уява цих дітей мало розвинена і їм важко уявити, якими б їм не хотілося би бути.

Для розумово відсталих дітей більш старшого віку характерні ті ж тенденції, що й для дітей з легшим інтелектуальним дефектом. Раніше або пізніше вони починають складати повну послідовність ідентифікації, хоч і в підлітковому віці ми зустрічали випадки нерозуміння можливості ідентифікації з образом «старість». У той же час при певних проблемах у школі розумово відсталі діти перестають ідентифікувати себе з образом школяра або вважають його непривабливими .

Діти з проблемами в розвитку

Як відомо, часто й у дітей з нормальним розумовим розвитком і навіть з випереджаючим розвитком виникають невротичні реакції, пов’язані із шкільними проблемами. Конфлікти з однокласниками і вчителями можуть призвести до серйозних переживань, аж до відмови відвідувати школу. Н.Л. Бєлопольською був досліджений хлопчик 11 років, успішність хороша, навчався вдома, оскільки категорично відмовлявся відвідувати школу. Вчитель математики, який з ним займався, відзначав високий рівень здібностей із свого предмету. Обстежуваний не ідентифікував себе ні з одним образом послідовності картинок. Натомість він склав майже повну послідовність ідентифікації, викинувши з неї лише образ школяра, і прокоментувавши це словами: «сподіваюся, таким я не буду ніколи». У подальшій бесіді хлопчик сказав, що найпривабливішим образом для нього є образ школяра, а з рештою образів ідентифікації він згоден.

Другий приклад показує іншу тенденцію. Дівчинка 7-и років була затримана батьками з початком шкільного навчання із-за соматичного захворювання і знаходилася удома. Вона сильно переживала ситуацію, оскільки всі її подруги пішли вчитися в школу, а вона, будучи до того ж високого зросту, повинна була сидіти вдома. При складанні послідовності ідентифікації дівчинка ідентифікувала себе з образом школярки («Я хоч і не вчуся у школі, але могла б»), а як найпривабливіший образ вибрала образ дошкільника.

Діти, в яких виявлялися деякі сімейні проблеми, іноді також мали порушення статевовікової ідентифікації у минулому або майбутньому. Так, дівчинка-підліток, що переживає народження в сім’ї другої дитини і присутність вітчима, ідентифікувала себе адекватно в теперішньому, але відкинула картинки із зображенням немовляти і дошкільника, мотивуючи це тим, що: «У них (у матері з вітчимом) я ніколи не була маленькою».

Хлопчик 10 років як найнепривабливіший образ вибрав образ чоловіка (тата), оскільки «тати часто б’ють дітей».

Незвичайна картина статевовікової ідентифікації була виявлена при обстеженні дітей з руховими порушеннями (ДЦП), які відвідували спеціальний дитячий садок. Так, хлопчик 7-и років, що не є на думку психоневрології розумово відсталим, ідентифікував себе з дівчинкою-дошкільницею і побудував змішану послідовність ідентифікації (перемішавши чоловічий і жіночий варіанти розвитку). Дівчинка 8-и років, ідентифікувала себе з дівчинкою-дошкільницею, склала послідовність так, що «вона буде татом, тому що не хоче бути мамою», а найнепривабливішим образом назвала образ «мами». Такі «девіації» статевовікової ідентифікації, що відображають своєрідність психічного розвитку і мікросоціальних умов, показали всі діти даної групи.

Методика показала свою ефективність і при обстеженні підлітків, що виховуються в дитячому будинку і мають труднощі в поведінці. Наприклад, дівчинка 11 років з раннім статевим дозріванням ідентифікувала себе з більш старшим віком, а як найпривабливіший образ вибрала картинку із зображенням чоловіка, по-своєму зрозумівши запропоновану інструкцію. Інша дівчинка-підліток 13 років з інфантильними рисами характеру ідентифікувала себе з школяркою, а як привабливий образ назвала образ дошкільниці, прокоментувавши: «Як добре бути маленькою». Декілька хлопчиків-підлітків як привабливий образ вибирали картинку із зображенням школяра, виявляючи страх перед майбутнім, коли вони повинні будуть покинути дитячий будинок і піти у самостійне життя.

Ми представили тут лише деякі результати апробації пропонованої методики. Мабуть, вона може мати і ширше застосування. Окремі наші спостереження показують, що методика може бути використана і для роботи з іншими видами порушень дитячого розвитку, наприклад, при обстеженні дітей з порушенням слуху і мовлення.