Характеристика критеріїв інтерпретації серії дитячих малюнків, отриманих допомогою проективної методики «Намалюй людину – тест»

1. Хто зображений на першому малюнку (хлопчик чи дівчинка, дядя чи тьотя). Інформативним в дитячих малюнках є те, людину якої статі намалювала дитина. При адекватних статеворольових уявленнях та відповідній статі статеворольовій орієнтації, позитивному ставленню до себе як до представника певної статі, діти будуть малювати особу своєї статі.

2. Кількість використаних кольорів на малюнках кожного етапу дослідження. Для дітей дошкільного і молодшого шкільного віку характерним є позитивне концентрування уваги при зображенні себе як своєї статі. Таким чином, ознака неадекватних статеворольових уявлень і орієнтації буде підтверджуватись, якщо дитина буде надавати перевагу у виборі кількості кольорів, їх яскравості при малюванні осіб протилежної статі.

3. Кількість зображених деталей тіла. Зображуючи представників своєї статі, діти з адекватними статеворольовими уявленнями та орієнтацією, позитивним емоційно-оцінним ставленням до себе і представників своєї статі, будуть проявляти більшу старанність, наполегливість при малюванні деталей тіла, намагаючись відтворити об’єкт якомога детальніше.

4. Декоративні деталі одягу, прикраси. За адекватних статі статеворольових уявлень і орієнтації діти будуть намагатись більше «прикрасити» себе, осіб своєї статі, що в кінцевому результаті позначається на декоруванні деталей одягу та «прикрашуванні» зображуваної особи.

5. Абсолютна величина фігур на всіх малюнках. Діти з адекватними статеворольовими уявленнями і орієнтацією, позитивними ставленнями до своєї статевої належності будуть зображувати фігуру своєї статі в однакових або дещо більших розмірів усі порівнянні з фігурами протилежної статі.

6. Місце розташування фігури на аркуші паперу. Якщо дитина малює себе чи особу своєї статі дуже зміщеною на аркуші, тоді як при зображенні представників протилежної статі таке заміщення не спостерігається, то це може вказувати на конфлікт у сфері статеворольових уявлень і орієнтації.

7. Окремі деталі зображуваної фігури. Збільшене зображення тих чи інших фігур, говорить про приписувані, дитиною даній статі певних якостей. Так, збільшена голова говорить про приписування дитиною більшого інтелекту і соціального авторитету; великі пальці руки – більшої соціальної активності; прикрашене зображення обличчя фігури свідчить про хорошу статеву ідентифікацію з особами жіночої статі у дівчаток; у хлопчиків – стурбованість про свою зовнішність.

8. Загальна схема малювання фігури. Переважно діти зображають ту фігуру чоловічої статі у формі овалу, жіночої – трикутної. Якщо малюнок відповідає такому стереотипу, то це може свідчити про порушення в сфері статеворольових уявлень і орієнтації.

9. Витирання і перемальовування деталей малюнка може бути пов’язане як з негативним ставленням до об’єкту, так і з позитивним. Вирішальне значення тут має кінцевий результат. Якщо малюнок після витирання і перемальовування не покращав – можна зробити припущення про конфліктне ставлення до зображуваного об’єкту.

10. Емоційні реакції і спонтанні коментарі дитини в процесі малювання часто можуть пояснити суть зображуваного змісту, тому до них слід прислухатись. Це може допомогти при процесі інтерпретації малюнка.

11. Паузи в процесі малювання фігури можуть бути пов’язані з конфліктними переживання, негативним емоційним ставленням до об’єкта, що являється зовнішнім проявом внутрішніх суперечливих мотивів.

12. Додаткові предмети на малюнку, фон. Якщо дитина «прикрашує» фоном осіб протилежної статі, то можна зробити припущення про негативне ставлення до осіб своєї статі і до себе.

13. Ставлення до об’єкта малювання проявляється в прийнятті дошкільником завдання. Іноді дитина може відмовитись малювати якийсь малюнок. Інформативним буде те, представника якої статі відмовляється малювати дитина.

14. Час виконання кожного етапу також може дати певну інформацію. При позитивному, ставленні до об’єкта зображення дитина приділяє більше часу на його малювання.

15. Бесіда з дитиною за змістом малюнка проводиться після завершення кожного етапу дослідження. В змісті кожного малюнка можуть проявлятись певні неусвідомлювані, витіснені мотиви, особливості внутрішніх переживань і ставлень. За допомогою бесіди експериментатор може отримати додаткову інформацію про специфіку статеворольових уявлень, статеворольову орієнтацію, ставлення до представників тієї чи іншої статі, до себе, як статево визначеної особистості.

Подальший етап нашої роботи передбачає дослідження специфіки емоційно-особистісної сфери дітей. На даному етапі ми опираємось на дослідження Є.О. Смирнової, В.С. Собкіна, О.Є. Асадуліної, А.А. Новковської.

ІІІ. Найбільш інформативною методикою для виміру емоційного стану і особливостей особистості дітей з повних та неповних сімей на нашу думку, є методика «Малюнок сім’ї».

При аналізі малюнків для нас важливо вияснити:

1.Емоційні характеристики малюнка, які відображають настрій дитини і її відношення до сімейної ситуації.

2. Взаємини дитини в сім’ї, які виявляються через особливості відображення членів сім’ї (передусім, матері) відносно Я-фігури і загального сюжету малюнка.

3. Характер образу себе і самооцінки дитини, які можна вияснити через аналіз зображень Я-фігури і загального сюжету малюнка. Для виявлення даних аспектів використовувались традиційні для малюнкових методик показники.

В якості показників емоційного тону малюнка використовувались:

1) кольорова гама малюнка; прийнято вважати, що чим темніша кольорова гама малюнка, тим більш позитивний емоційний настрій дитини, чорно-білі тони чи контур говорять про негативний стан або відчуження.

2) наявність усмішок на обличчях людей, які відображають життєрадісний настрій автора малюнка.

3) наявність прикрас і символів (сонце, квіти, метелики тощо); традиційно прийнято вважати, що цей показник відображає позитивний настрій дитини. Символ – влаштованість у світ, залучення до земних реалій, його відсутність – відірваність від світу.

При аналізі особливостей зображення головних членів сім’ї (матері, батька, брата, сестри, бабусі, дідуся) і Я-фігури ми враховували:

1) розмір фігури відносно інших персонажів найбільш значні з них звичайно зображуються більшими від інших; величина фігури може відображати її значущість і перевагу;

2) порядок розміщення по відношенню до інших персонажів (перший, останній, чи між іншими); послідовність зображення членів сім’ї відображає значимість їх ролі; найбільш значні з них звичайно зображуються першими і найменшими – останніми;

3) Ступінь їх промальовування (контур, погана чи добра промальованість); доброю промальованістю вважаємо наявність рис обличчя і деталей одягу. Об’єкт який викликає позитивні емоції дитина малює з великою кількістю деталей. Негативне відношення виражається схематичним малюнком, силуетом. У найбільш неприємних членів сім’ї діти не малюють обличчя.

Розглянемо, вплив фактору неповної сім’ї на інші аспекти життя родини, а саме, на сферу взаємин з ровесниками у дитячому садку та школі. Для цього був проведений порівняльний аналіз малюнків «Я в дитячому садку», «Я у класі» (відповідно для дошкільнят та молодших школярів) у дітей, які виховуються в повній та неповній сім’ях з тієї ж вибірки.

При аналізі малюнків нас цікавили три параметри: 1) загальний сюжет; 2) особливості зображення Я-фігури; 3) емоційні характеристики малюнка.

ІV. Емоційні характеристики малюнків «Я в дитячому садку», «Я в класі» оцінювався за наступними показниками:

– переважання темних тонів;

– наявність усмішок на обличчях персонажів;

– наявність символів.

V. З метою перевірки і уточнення даних, які ми отримали в процесі попередніх етапах дослідження, а також для отримання додаткової інформації про специфіку міжособистісних ставлень дітей та їх емоційні стани, ми використали «Колірний тест ставлень (КТС)», який був адаптований для дошкільників і молодших школярів О.М. Едкіндом, в основі якого лежить тест колірних виборів М. Люшера.

Використання КТС в дослідженні дітей включає в себе такі етапи:

1) експериментатор з’ясовує список значимих для дитини осіб з найближчого оточення.

2) перед дитиною на білому фоні розкладають у випадковому порядку з восьмиколірного ряду тесту Люшера. Потім експериментатор дає інструкцію дитині підібрати до кожної людини, які послідовно називає психолог, відповідний колір. Вибрані кольори можуть повторюватись. Експериментатор пояснює дитині, що кольори повинні підбиратись у відповідності з характером людей, а не за їх зовнішнім виглядом (наприклад, кольором одягу).

3) після завершення асоціативної процедури пропонується дітям порангувати кольори, починаючи з найприємнішого для ока і закінчуючи некрасивим, неприємним.

Інтерпретація результатів ґрунтується на таких процедурах:

а) якісний аналіз кольороасоціативних відповідей. Їх потрібно інтерпретувати цілісно, в поєднанні одного з іншим. Суттєве значення має перехрещення асоціацій, при яких різні стимули співвідносять з одним і тим самим кольором.

б) формалізований аналіз кольороасоціативних відповідей. Для цього ми використали двохмірний параметричний простір, утворених характеристиками валентності (В) і противності (Н). Дані параметри інтерпретуються як показники емоційного прийняття чи неприйняття позитивності чи негативності соціального стимулу, ставлення до якого досліджується. При цьому валентність вимірюється позицією певного кольору в індивідуальному колірному рангуванні, яку означена конкретна людина; нормативність оцінюється позицією даного кольору в реагуванні, яка умовно розглядається як «нормована» (уточнена норма Вальпефера-Люмера).

КТС дозволяє визначити індивідуальні особливості дітей шляхом аналізу кольороасоціативного ряду, ставлення до себе та до інших значних людей. Місце кольору, з яким дитина асоціює себе в асоціативному ряді вказує на наявність конфлікту, самооцінку дитини, аутоідентифікацію з іншого боку (своєї чи протилежної статі). В нашому дослідженні ми пропонували дітям, як окреме завдання, позначити двома кольорами хлопчиків і двома – дівчаток. Аналіз позиції цих кольорів у індивідуальному кольороасоціативному ряді дає змогу виявити ставлення дитини до тієї чи іншої статі, задоволеність своєю статевою наполегливістю.