7. Методика «Піктограма»

Звернення до піктографічного листа як прийому психологічного дослідження було вперше здійснене на початку 1930-х рр. Л.С. Виготським і О.Р. Лурією.

Ця методика може бути використана і як прицільна, і як замінююча або доповнююча, така, що уточнює дані дослідження індивідуально-особистісних особливостей дитини, отримані за допомогою інших методик. Відмінною її рисою є портативність, компактність у часі, несхожість на програмні (шкільні, дошкільні) перевірочні процедури, завдання. Крім того, методика дозволяє оцінювати не тільки особистісні, але й когнітивні особливості дитини.

Орієнтація дитини на основну мету методики дає можливість в щадному для неї, що виключає виникнення невротичної реакції, режимі виявити особливості самоставлення і взаємини з іншими, які вона відмовляється репрезентувати при виконанні завдань, направлених саме на цю мету.

Мета методики полягає у виявленні специфіки самоставлення, особливостей емоційного стану і спілкування, хоча дитині повідомляється інструкція, витікаюча з реальної мети методики, – вивчення опосередкованого запам’ятовування.

Стимульний матеріал. Простій олівець, білий папір формату А4.

Інструкція. «Зараз я називатиму слова і цілі вислови, які тобі треба запам’ятати. Для того, щоб тобі було легко запам’ятовувати, ти малюватимеш ось на цьому листі до кожного слова яку-небудь картинку, яка тобі допоможе потім пригадати задане слово. Писати замість малюнка не можна. Якість малюнка не має значення, можна малювати що завгодно і як завгодно, лише б цей малюнок допоміг тобі пригадати задане слово – як вузлик на пам’ять зав’язують. Ось, наприклад, я задаю тобі перше словосполучення «веселе свято». Що можна намалювати, щоб потім пригадати це словосполучення?»

Організація. Дітям пропонують для кодування за допомогою малюнків 10 слів або словосполучень (зразковий перелік представлений нижче, з якого психолог відбирає варіацію не більше 10 слів і фраз). При цьому індивідуальна форма діагностики бажаніша, оскільки за показниками темпу, вибраного способу роботи, за поведінковими реакціями, безпосередньо спостережуваними в процесі діагностики, і ряду інших зовні виражених характеристик є можливість отримати додаткову інформацію про особливості дитини, її внутрішній світ, переживання. Якщо дитина посилається на те, що вона не вміє малювати, їй можна порадити малювати за допомогою тих способів, які не викликають у неї труднощів і звичні їй (так, як вона уміє). Не слід заперечувати або висловлювати несхвалення з приводу графіки і змісту малюнків дитини, якими б незвичайними (формою, змістом) вони не були. Проте якщо малюнки багатопредметні і на них витрачається значна кількість часу, то можна попросити дитину малювати небагато швидше.

Після виконання завдання листок з малюнками відкладають убік і лише в кінці дослідження (не раніше чим через 30 хвилин) дитині пропонують пригадати за малюнками задані слова. Всі відтворні дитиною слова психолог фіксує з граничною точністю.

Зразковий перелік слів для рисункового кодування: «ранок», «гра» («урок»), «сліпий хлопчик», «сім’я», «школа» («дитячий садок», «мій клас», «моя група»), «весела компанія», «я», «строга вчителька» («вихователька»), «дружба», «смачна вечеря», «сварка», «розвиток», «сміливий вчинок», «обман», «отруйне питання», «темна ніч», «багатство», «голодна дитина».

Аналіз та інтерпретація результатів. Динаміка пошуку і фіксації дитиною засобів запам'ятовування і особливості подальшого відтворення слів (зниження якості до кінця ряду) можуть свідчити як про її невпевненість у власних силах і можливостях, так і про виснажуваність, аж до зниження рівня розумової працездатності.

Показники сфер навантажень. Робота з емоційно навантаженим поняттям зазвичай супроводжується підвищенням м’язового тонусу, який виявляється в посиленні натиску. Тому при читанні піктограм перш за все слід, перевернувши лист, подивитися, де олівець продавив папір наскрізь. Найчастіше навантаженнями якраз і виявляються слова «сім’я», «школа» («мій клас», «моя група»), «я», «строга вчителька», а також «весела компанія», «дружба», «гра», «урок». На те, що сфера життя, пов’язана з пропонованими поняттями, є навантаженням, можуть указувати специфічні для багатьох проектних методик показники:

• Зміст малюнка (наприклад, в серії малюнків присутні зображення людей, але відсутні компанії і навіть пари, а слову «дружба» відповідає малюнок двох тварин, що дає підставу припустити наявність відхилень у взаєминах дитини з іншими дітьми).

• Локальна відмова від малювання (якщо, звичайно, вона не пов’язана з труднощами символізування абстрактних понять).

• Специфічні коментарі до певних зображень (наприклад, для словосполучення «строга вчителька»: «Ось вона його лінійкою б’є...»).

• Частковий відхід від завдання (наприклад, на слово «сім’я» дитина малює предмети домашнього ужитку, будинок, де сім’я живе).

• Застрягання на якомусь окремому малюнку, його гранична деталізація або ж несподівана схематизація; спонтанний спалах словесних або мімічних коментарів або, навпаки, несподівана замкнутість дитини, що охоче коментувала інші слова. Іншими словами – це самі різні форми особливої презентації окремого малюнка на тлі інших.

• Синонімічні заміни заданих слів. Наприклад, молодші школярі часто словосполучення «строга вчителька» відтворюють як «зла вчителька». Це може відбутися не тому, що слово «строга» відсутнє в їх активному словнику, а у зв’язку з шкільним досвідом дитини, який дає їй всі підстави ототожнювати строгість вчителя із злістю. Особливо ілюстративний цей момент при масовому обстеженні, коли весь клас дає подібну стійку синонімічну заміну, на відміну від паралельного класу, де така заміна спостерігається фрагментарно.

Набагато рідше діти любовно і детально промальовували і коментують не травматичну сферу, а сферу підтримки, емоційного комфорту. Тоді вона виступає як острівець благополуччя в морі емоційних навантажень.

Словесне навантаження для всіх дітей («сліпий хлопчик», «сварка»), характеризує не сферу емоційної травми, а загальну стійкість до стресу. Стресове навантаження цих слів у принципі слабке, але якщо поєднання «сліпий хлопчик» викликає сильну реакцію, то, значить, у дитини низька стійкість до стресів (а не іпохондричність – особливо якщо слово «хвороба» виявляється не навантаженням).

Показники спілкування. Мірою товариськості служить кількість людей, зображених у піктограмі. Якщо людей особливо багато і вони присутні буквально в кожному малюнку, то це, швидше за все, говорить про гостру незадоволеність дитини в спілкуванні. Виняток становлять неадекватні зображення, де практично один і той же малюнок людини (людей) символізує самі різні поняття. Повна відсутність людей в піктограмі вказує на понижену потребу в спілкуванні. Заміна людей на тварин говорить, як правило, про інфантильність або деяку боязнь спілкування, надмірну боязкість, соромливість дитини. Малюнки людей у піктограмі, якщо вони не гранично умовні, інтерпретують за показниками малюнка людини, представленими вище. Особливу увагу звертають на повну відсутність грон рук при детальному промальовуванні інших частин тіла – це указує на серйозні проблеми у сфері спілкування.

Показники тривожності. Окрім загальних для зображення людини показників тривоги, в даній методиці існує специфічна ознака, що викликається завданням на запам’ятовування: це надмірно велика кількість деталей, що свідчить про те, що дитина не сподівається на свою пам’ять і вводить масу дублюючих уточнень (про всяк випадок, щоб не забути слово). Наприклад, на слова «смачна вечеря» малюються і чашка, і годинник, і місяць, що нагадують про вечерю. Такого роду деталізацію не слід плутати з деталізацією інших типів (образність або конкретність). Тривожна деталізація направлена саме на побудову додаткових опор для пам’яті. Проте якщо у дитини дійсно погана пам’ять (що може бути встановлено, коли в цьому є особлива необхідність, за допомогою відповідних методик), то уточнююча деталізація є прояв компенсаторних механізмів. Іншими словами, про тривожну деталізацію в піктограмі можна говорити лише при нормальній пам’яті.

Відділення малюнків один від одного лініями, рамочками або їх послідовна нумерація також свідчать про тривожну турботу дитини не сплутати власні зображення. Іноді рамочки вказують на особливу педантичність дитини, яка найчастіше і служить компенсаторним механізмом особистісної тривожності. Показником же гострої тривожності і, як її наслідок, розпаду діяльності виступає хаотичне розташування малюнків на листі – вони буквально наповзають один на одного.

Показники організації діяльності. Розміщення дитиною малюнків на листі паперу дає інформацію про рівень організації її діяльності, що, у свою чергу, може служити непрямим показником розвитку самосвідомості. Так, про високий рівень організованості свідчать правильні, регулярні рядки і стовпці малюнків. Малюнки, розташовані відносно регулярно, підряд, але не збудовані в колонки або рядки, вказують на середній рівень організації діяльності дитини. Про низький рівень можна говорити, коли малюнки розташовані на просторі листа у випадковому порядку, але не змішуються один з одним. Хаотичне розташування, перетин малюнків або їх заповзання один на одного вказують на розпад діяльності, причому, як правило, обумовлений тривожністю, глибокими негативними переживаннями, у тому числі і з приводу свого «Я».