Значення умовних балів, відповідних рангам кольору у вибірці

Позиція	1	2	3	4	5	6	7	8
Бал	8,1	6,8	6,0	5,3	4,7	4,0	3,2	1,9

Наше дослідження показало, що занижена самооцінка найчастіше властива дітям з переважаючим холеричним або меланхолійним типом темпераменту. Мабуть, це пояснюється тим, що діти, у яких домінують дані типи темпераменту, отримують найбільшу кількість емоційно-негативних оцінок оточуючих: холерик із-за своєї надмірної активності; меланхолік, навпаки, із-за скутості і нерозторопності (таблиця 6). Слід пам’ятати, що в реальності не існує людей з «чистим» типом темпераменту, але той або інший тип може бути переважаючим. Наприклад, холерико-меланхолійний тип свідчить про переважання у суб’єкта холеричного темпераменту і, отже, в повсякденних ситуаціях він даватиме реакції, властиві холерикові, а в особливо критичні періоди – реагуватиме як типовий меланхолік.

Доведено (Г.Е. Бреслав, П.В. Янишин і ін.), що в колірних перевагах безпосередньо відбивається стійкий компонент психофізіологічного стану випробовуваного і лише через нього (опосередковано) – емоційні особливості особистості і специфіка актуального психофізіологічного стану.

Якісний аналіз колірної вибірки випробовуваного дозволяє виявити психофізіологічний зміст, який є істотно важливим для успішної діяльності суб’єкта. Про психофізіологічний стан особистості свідчить показник сумарного відхилення (СВ), який спирається на поняття аутогенної норми (АН) колірних переваг. Вона отримана Г. Вальнефером (Н. Wallnofer, 1966) на пацієнтах при проведенні психотерапевтичних курсів. Вальнефер виявив, що при виписці переваги пацієнтів, що успішно вилікувалися, підтягувалися до послідовності 3 4 2 5 1 6 0 7. Цей вибір був прийнятий Люшером як норма колірних переваг і є еталонним індикатором нервово-психічного благополуччя. Процедура числової оцінки ступеня віддаленості колірних переваг запропонована А.І. Юр’євим.

Сумарне відхилення обчислюється як сума відхилень за всіма восьми кольорах. Наприклад, вибір випробовуваного: 3 5 0 4 1 6 2 7. Різниця між місцем кожного кольору у виборі випробовуваного і місцем кожного кольору в АН обчислюється відповідно до уніфікованих показників (таблиця 7). Значення СВ розташовуються в діапазоні від 0 до 32 балів і можуть бути тільки парними (всі значення, що отримуються при підрахунку, використовуються як абсолютні числові показники). У зв’язку з цим чим менша оцінка СВ випробовуваного, тим ближче він до подібного еталону нервово-психічного благополуччя. Чим більше значення СВ, тим більше виражені непродуктивна напруженість, скованість, нестабільність, стомлюваність, переважання негативних і астенічних переживань.

У дослідженнях, проведених під керівництвом П.В. Яньшина (2000, с. 96), виявлено, що «процес сприйняття кольору закономірно категоризований на рівні семантичних конструктів, що опосередковують структуру самосвідомості особистості». Так, при низькій актуальній самооцінці коричневий колір у першій розкладці розташовується в кінці ряду, в другій – зрушується на початок.

Те ж саме спостерігається і в пересуванні сірого кольору. Окрім цього, в другій розкладці фіолетовий і синій кольори знаходяться на перших позиціях, а червоний – на будь-якій з останніх. Реконструкція розкладки, що відповідає низькій актуальній самооцінці, виглядає таким чином: 1) ? ? ? ? ? ? 0 6; 2) 6 0 5 1 ? ? ? 3. Цифри відповідають умовним позначенням кольорів за М. Люшерм; знаки питань – невідомим рангам кольорів, що залишилися.

Підвищена актуальна самооцінка реконструюється в розкладці відповідно: 1) 6 0 ? ? ? ? ? ?; 2) 3 ? ? ? 1 5 0 6.

Таблиця 3.11