2. Тест колірних переваг м. Люшера

У практиці психодіагностики і психокорекції досить часто виникає необхідність визначення актуального емоційного стану дитини, відстеження взаємозв’язку тих або інших емоційних станів з продуктивністю її зовнішньої і внутрішньої діяльності і динамікою ряду особистісних проявів. Однією з найбільш ефективних для досягнення цієї мети є експрес-методика ТКП швейцарського психолога Макса Люшера, який до того ж дозволяє достатньо точно виявляти важливі особистісні характеристики дитини.

Механізмами, що реалізовують відповідність кольору й емоційного стану, мабуть, є механізми синестезії. Феномен синестезії полягає в тому, що відчуття однієї модальності оцінюється і описується в категоріях іншої сенсорної системи («оксамитовий голос», «кисла фізіономія» «нудьга зелена», «мені фіолетово» і т. п.). Фізіологічними механізмами синестезії є кросмодальні переходи, коли збудження, викликане в одній сенсорній системі (модальності), транслюється не тільки у власні проекційні зони мозку, але і по колатералях аксонів потрапляє в проекційні зони інших сенсорних систем і викликає супутнє першому відчуття. Очевидно, є певні взаємозв’язки фізіологічних систем, відповідальних за колірний зір (Є.Н. Соколов, Г.Г. Вучетич, Г.А. Ізмайлов, Н.Н. Ніколаєнко) й «емоційного мозку», що включає зони гіпокампу, лімбічної системи, ділянок гіпоталамуса, що утворюють коло Папеца. За допомогою механізмів синестезії на основі сприйняття однієї модальності відбувається відтворення, реконструкція цілісного інтермодального образу.

Американський дослідник Лоуренс Маркс розглядає синестезію як універсальну форму домовної категоризації, передуючу категоризації у поняттях. У дослідженнях В.Ф. Петренко, В.В. Кучеренко (1988) з побудови семантичного простору, проведених на матеріалі малюнків К. Чюрльоніса і вербальних понять, було доведено, що семантичні структури образної і вербальної форм репрезентації тотожні на рівні глибинної семантики, тобто природна мова і мова образів, символів може бути зредукована до якогось простішого і, очевидно, генетично первинного коду, що характеризується емоційною насиченістю і малоструктурованою образністю. Численні дослідження з побудови семантичних просторів на базі різних національних мов показали універсальність цього глибинного синестезичного коду для представників різних культур. Теоретичне обґрунтування взаємозв’язку колірної сенсорики з емоційним життям особистості допомагає поглибленому розумінню причин фрустраційної поведінки дітей (і агресивної, і депресивної), які мають негативну або занижену самооцінку.

Мета. Виявити актуальний емоційний стан, а також деякі особистісні характеристики й індивідуальні особливості дітей, такі як самобутність, гетерономність, концентричність, працездатність і т.п.

Таблиця 3.9

Інтерпретаційні коефіцієнти тесту м. Люшера

№	Коефіцієнт	Формула розрахунку	Змістовна характеристика
1	Гетерономність	Г = (А1 + А4) – (А2 + +A3) мінімальне значення: –9,8; максимальне значення:+9,8	Високі значення виражають гетерономність, яка виявляється в пасивності, схильності до залежності (конформність), спонтанності поведінки, сензитивності й надмірній слухняності. Низькі – автономність і активність, ініціативність, незалежність і самостійність, схильність до домінування, прагнення до успіху, до самоствердження. Дитина неслухняна, але має свою думку.*
2	Концентрич-ність	К = (А1 + А2) – (A3 + +А4) мінімальне значення: –9,8; максимальне значення: +9,8	Високі значення свідчать про концентричність суб’єкта – він зосереджений лише на своїх проблемах, не схильний до спілкування, надмірно самокритичний. Низькі – виражають ексцентричність суб’єкта, він цікавиться оточенням як об’єктом дії або джерелом отримання допомоги, відвертістю і спрямованістю на спілкування.
3	Баланс особистісних властивостей	ОБ = (А2 + А4) – – (А1 +A3) мінімальне значення: –9,8; максимальне значення:+9,8	Високі значення указують на суперечність особистості, її нестійкість, непередбачуваність в поведінці, холеричність, запальність. Нервові процеси не збалансовані. Низькі – нервові процеси збалансовані, особові якості утворюють цілісний комплекс; суб’єкт урівноважений, спокійний.
4	Баланс автономний	ВБ = (A3 + А4) – – (А1 + А7) мінімальне значення: –9,8; максимальне значення: +9,8	При високих значеннях переважає тонус симпатичної нервової системи, катаболічні обмінні процеси (змінюється стан органів). При низьких – тонус парасимпатичної нервової системи, що забезпечує гомеостаз, що створює стійкий стан органів.
5	Працездатність	П = А2 + A3 + А4 мінімальне значення: +9,1; максимальне значення: +20,9.	При високих значеннях (від 18 до 20,9) – працездатність висока (суб’єкт може працювати довго, не стомлюючись). Значення від 14 до 17,9 указують на середній рівень працездатності. Низька працездатність, схильність до швидкого стомлення – від 9,1 до 13,9.
6	Стресовий стан	С = С1 + С2 С1 = А6 + А7 + А0 (якщо вони знаходяться на перших трьох позиціях, то їм привласнюються наступні значення: на третій – 6,0, на другій – 6,8, на першій – 8,1). С2 = А1 + А2 + A3 (якщо вони знаходяться на будь-якій з останніх трьох позицій, то їм привласнюються наступні значення: на шостій – 6,0, на сьомій – 6,8, на восьмій – 8,1). Мінімальне значення: 0; максимальне значення: +41,8	На низький рівень стресу указують значення в діапазоні від 0 до 14. Середні значення (15-19) указують на передстресовий стан. При високих значеннях (більше 20) випробовуваний знаходиться в стані стресу

^*На думку Л. Ковара (1979) і Р. Дарендорфа (1977), в ідеалі автономність і новий життєвий досвід дитини, що збагачує її «Я», а також тісні міжособистісні взаємини є взаємодоповнюючими. Чим більше особистість автономна і компетентна, тим більше у неї можливостей, вважають дослідники, для глибоких взаємин з оточуючими.

Організація. Тест полягає в ранжируванні за відданню переваги набору з восьми (короткий варіант) позбавлених текстури колірних поверхонь. За кожним кольором закріплено символічне значення, на підставі якого психолог не тільки розшифровує отриману від дитини колірну послідовність, але й прочитує її як якийсь текст про її емоційний стан, потенційні можливості, особистісні характеристики й оцінку свого «Я».

Процедура тестування здійснюється двічі – на початку психодіагностики дитини і як її завершальний етап. Залежно від цілей використовують математичну або класичну обробку. При математичній обробці аналізу піддається тільки перша вибірка випробовуваного. Класична обробка припускає аналіз двох і більше виборів. У даному варіанті класична обробка не представлена, оскільки вона достатньо описана в спеціальній літературі (Собчик Л.Н. Метод цветовых выборов: Модифицированный цветовой тест Люшера: Методическое руководство. СПб.: Речь, 2005; Цветовой тест М. Люшера // Руководство к применению. СПб.: ГП «ИМАТОН», 1995; Люшер М. Цвет вашего характера. М., 1996), а також існують комп’ютерні варіанти методики.

При розкладці карток слід розміщувати їх так, щоб коричневий, сірий, фіолетовий і чорний кольори не були розташовані в безпосередній близькості.

Інструкція. «Подивися уважно на ці вісім кольорів і вибери, який колір тобі подобається найбільше (вибрану дитиною картку перевертають колірною стороною вниз). А зараз вибери з карток, що залишилися, ту, яка тобі подобається більше за інші».

У випадку, якщо дитина починає вибирати картки підряд, то інструкцію слід змінити, запропонувавши їй вибрати колір, який найбільше не подобається. В цьому випадку номер кольору записується у вибірці крайнім справа в рядку (його позиція – 8). При необхідності повтору даної інструкції кожен подальший вибір відкладеного кольору розміщується у вибірці зліва від попереднього (тобто записується справа наліво), по черзі займаючи позицію 7,6 і т.д.)

Кольори, яким віддається перевага, фіксують в рядку один за одним (за порядком вибору) зліва направо.

Обробка, аналіз та інтерпретація результатів. Аналіз і інтерпретація показників здійснюються за допомогою математичної обробки даних, розробленої Г.А. Амінєвим (1982), і рангової таблиці значень, запропонованої Ю.М. Орловим (1984). Г.А. Амінєвим на основі факторного аналізу було виділено шість інтерпретаційних коефіцієнтів для даного тесту: гетерономність (Г), концентричність (К), баланс особистісних властивостей (ОБ), баланс автономної (вегетативної) нервової системи (ВБ), працездатність (П), наявність стресового стану (РС). Всі ці коефіцієнти (показники) розраховуються за відповідними формулами, що відображають те або інше поєднання кольорів у вибірці (таблиця 4).

Для обчислення одного з шести позначених коефіцієнтів (показника конкретної особистісної характеристики) знаходять, яку позицію (місце) синій (А1), зелений (А2), червоний (A3) і жовтий (А4) кольори займають у колірній вибірці випробовуваного. Наприклад, у вибірці 3 4 6 5 2 1 7 0 ми бачимо, що синій займає 6 місце, зелений – 5, червоний – 1 і жовтий – 2 місце. Потім за таблицею 5 переводимо позиції в умовні бали і підставляємо їх у формули. Наприклад, за формулою гетерономності набуваємо наступного значення: Г = (4+ 6,8) – (4,7 + 8,1) = –2.

Отриманий показник означає, що випробовуваному властива тенденція до автономності.

Таблиця 3.10