7. Діагностика уваги особливостей дітей

Традиційно увага характеризується рядом властивостей: зосередженістю, інтенсивністю, обсягом, розподілом, переключенням, стійкістю – тривалістю зосередження на об’єкті або явищі.

Інколи вибірковість уваги виділяють як окрему її властивість, але більшість дослідників відносять вибірковість уваги до сутнісних її характеристик і включають у властивість концентрації.

Показниками продуктивності уваги згідно концепції В.Д. Шадрикова можна вважати швидкість переключення уваги, широту розподілу уваги.

Показниками якості уваги виступають помилки переключення і розподілу уваги й інтенсивність уваги (ступінь концентрації на об’єкті); про надійність уваги слід судити за тривалістю концентрації уваги і стійкості уваги.

Збір інформації про особливості уваги конкретної особи здійснюється за допомогою неекспериментальних і експериментальних методів.

Серед неекспериментальних методів головними є спостереження й аналіз продуктів діяльності. При аналізі продуктів діяльності дослідники, в основному, звертаються до аналізу помилок неуважності. Спостереження може бути ефективним методом для оцінки рівня розвитку уваги, оскільки багато поведінкових проявів уваги або неуваги доступні спостереженню краще, ніж, наприклад, прояви пам’яті або мислення. Необхідно відзначити, що ефективність спостереження як методу діагностики уваги істотно підвищується при використанні програми спостереження, виділенні поведінкових ознак уваги (неуваги), систематичності спостереження, грамотному підборі експертів. У психологічному інструментарії існують різні варіанти карт спостереження (орієнтованих в основному на вивчення особливостей інтелектуальної діяльності дошкільників і молодших школярів), значне місце в яких займають пункти, що описують поведінкові прояви уваги (неуваги).

Неекспериментальні методи вивчення уваги мають свої обмеження: прояв ознак уваги (неуваги) часто може бути ситуативне і не відображати реальний рівень розвитку уваги як психічного процесу і пізнавальної здібності. Крім того, зовнішні прояви уваги можуть бути оманливими й ілюструвати особливості абсолютно іншої сфери особистості.

Використання експериментальних методів дає можливість підвищити точність оцінки властивостей уваги, багато разів перевірити отримані дані за рахунок стандартизованих умов проведення експерименту.

Для діагностики атенційних здібностей може використовуватися будь-який вербальний (словесний, знаковий) або образний матеріал, досить добре знайомий випробовуваному. Матеріал не повинен створювати трудності в його сприйнятті і впізнанні. Рухи, необхідні для виконання діагностичного завдання (наприклад, при вивченні розподілу уваги між розумовою і моторною діяльністю) мають бути звичними для обстежуваного.

Матеріал, як правило, пред’являється у вигляді таблиць або спеціальних бланків з цифрами, буквами, графічними зображеннями.

Час виконання завдання, як правило, не обмежений, але може бути одним із показників, що діагностуються. При цьому для діагностики стійкості уваги дітей час виконання завдання має відповідати віковій нормі.

Показниками успішності виконання завдання зазвичай служать: час роботи з тестовим стимульным матеріалом, кількість і характер помилок, обсяг виконаної роботи.

Для діагностики обсягу уваги використовуються дві групи методів:

1) засновані на симультанному (тахістоскопічному*) пред’явленні букв, цифр, фігур (тахістоскоп – від гр. tachys – швидкий – прилад, що дозволяє пред’являти зорові стимули на точно визначений, але дуже короткий час); 2) засновані на відшукуванні чисел.

У першому випадку показником обсягу уваги слугує кількість об’єктів, відтворених після їх пред’явлення; при цьому дотримуються певні правила пред’явлення матеріалу для забезпечення чіткості сприйняття (у психологічній літературі чітко прописані вимоги до розміру стимульного матеріалу, відстані до екрану, швидкості пред’явлення).

При вивченні обсягу уваги методами відшукування чисел використовуються таблиці з розташованими урозкид числами, які потрібно назвати в певному ладі. Обсяг уваги в такому разі визначається за непрямим показником – швидкості роботи з таблицею.

______________

*Тахістоскоп (від гр. tachys – швидкий) – прилад, що дозволяє пред’являти зорові стимули на точно визначений, але дуже короткий час.

У ролі тахістоскопів усе ширше використовують індикатори і дисплеї, керовані комп’ютером. Для проведення колективних експериментів застосовують проекційні тахістоскопи – спеціально обладнані діапроектори.

Тахістоскопи розрізняються кількістю незалежно працюючих каналів пред’явлення інформації. Вони широко застосовуються у фундаментальних і прикладних дослідженнях сприйняття, впізнання, пам’яті та інших пізнавальних процесів.

Для діагностики розподілу уваги між різними об’єктами використовуються таблиці різного кольору або різних систем числення, а також з різними знаками (наприклад + і ○ ). Випробовуваний повинен рахувати або відшукувати в певному порядку відповідні символи, перемежаючи елементи різних рядів.

Для дослідження розподілу уваги між різними видами діяльності можуть бути використані наступні процедури: ритмічне натиснення на ключ у такт з метрономом і одночасне рішення в думці арифметичних завдань (дослід Біне); слухання оповідання й одночасне виконання простих арифметичних операцій (дослід Стерзінгера) і ін. Як показник хорошого розподілу уваги виступає успішне виконання обох завдань.

Для діагностики переключення уваги зазвичай використовуються прості моделі розумової або сенсомоторної діяльності, в процесі здійснення яких випробовуваний через певні проміжки часу повинен міняти способи її виконання. До них можна віднести складання чисел (Е. Крепелін), відшукування чисел (червоно-чорні таблиці Шульте), викреслювання знаків (коректурна проба) і ін.

Для діагностики концентрації уваги використовуються різного роду коректурні таблиці (цифрові, буквені, з кільцями Ландольта, з простими геометричними фігурами), в яких потрібно протягом певного часу відшукувати і викреслювати задані експериментатором знаки. Показником хорошої концентрації при цьому виступає мінімальна кількість помилок, а кількість переглянутих знаків – додатковий показник. Другий спосіб діагностики концентрації уваги заснований на використанні сенсомоторних проб типу лабіринтів і переплутаних ліній.

Стійкість уваги зазвичай вивчається в процесі тривалого зорового зосередження (напруженої роботи). Найбільш поширеним стимульным матеріалом є різні коректурні таблиці. В процесі виконання завдання випробовуваний за сигналом дослідника відзначає обсяг роботи, виконаний за кожну хвилину. Показником стійкості уваги слугує динаміка ефективності діяльності випробовуваного протягом усього часу дослідження. Зазвичай як основний критерій використовується кількість переглянутих рядків або знаків (продуктивність), а якість роботи (кількість допущених помилок) виступає додатковим показником.

Проведений нами аналіз зібраних методик діагностики уваги показав наступне: у психодіагностиці виявляється обмежена кількість самостійних, принципово відмінних один від одного підходів до створення методик діагностики властивостей і здібностей уваги, решта же методик є модифікаціями цього класичного набору: ціла група методик має однаковий стимульный матеріал і подібну організацію дослідження, при цьому різні методики в такій групі спрямовані на діагностику різних властивостей уваги (така ситуація виявляється, наприклад, у зв’язку з використанням коректурних таблиць і таблиць Шульте); значна частка методик – це клінічні проби, які можуть бути використані лише на специфічному контингенті і слабо застосовні до дослідження здібностей уваги психічно здорових дітей.