3.1. Визначення суми капітальних вкладень

Визначення суми капітальних вкладень є початковим і одним із найбільш важливих етапів економічного обґрунтування інженерних вирішень у курсовому проекті. При цьому необхідно пам’ятати, що ці капіталовкладення, поряд з електротехнічним устаткуванням і робочими машина, містять у собі будинки і спорудження, у яких здійснюються їхній монтаж. Тому абсолютний розмір капітальних вкладень розраховується як сума матеріально-грошових засобів, що спрямовуються на відтворення головних фондів: зведення будівель і споруджень, їхню реконструкцію, придбання і монтаж технологічного і електротехнічного устаткування.

У загальному виді форма для визначення розміру капітальних вкладень виглядає таким чином:

К=К_б + К_ту + К_а,

де К_б  капітальні вкладення в будівельні роботи, пов’язані зі зведеням виробничих будівель і споруджень або з їхньою реконструкцією;

К_ту  капіталовкладення в технологічні устаткування;

К_а  капіталовкладення в засоби автоматизації.

При зіставленні різноманітних варіантів автоматизації виробничих процесів і сталості технологічного устаткування (у усіх варіантах) визначаються капіталовкладення тільки в засоби автоматизації.

Капіталовкладення в будівельну частину (у виробничі помешкання, будинки, спорудження і т. д.) визначаються по укрупнених нормативах із розрахунку на 1 голову відповідного виду тварин, на 1 км електролінії, на 1 м² виробничої площі і т. д. Останні знаходяться по вже розроблених кошторисах типових проектів шляхом розподілу кошторисної вартості будинків або споруджень на їхню виробничу потужність (місткість голів, довжина електролінії та ін.).

Розмір капітальних вкладень у технологічне електротехнічне устаткування може бути визначений двома методами.

При першому методі капіталовкладення розраховуються за допомогою розробки кошторисно-фінансового розрахунку (табл. 3.1.).

Розробка кошторисно-фінансового розрахунку можлива при наявності специфікації і відомості обсягів монтажних робіт. Специфікації повинні містити точне і технічне правильне найменування технологічного і електротехнічного устаткування, матеріали, одиниць виміру і вказівка кількості. Для визначення витрат на монтаж технологічного і електротехнічного устаткування, електропроводок, приладів, засобів автоматизації й обчислювальної техніки використовують додаток СНІПа “Збірник розцінок на монтаж устаткування”, збірник 8 “Електричні установлення”, збірник “Прилади, засоби автоматизації і обчислювальної техніки”, “Устаткування сільськогосподарських виробництв”.

При користування прейскурантами у вартості матеріальних ресурсів додатково враховуються націнки постачальницько-збутових організацій, транспортні і заготівельно-складські витрати, накладні витрати і планові накопичення в таких розмірах:

• транспортні – 7 % від оптової ціні устаткування;

• націнка постачальницько-збутових організацій і заготівельно-складські витрати  3,5 % від планованої ціни устаткування;

• накладні витрати  87 % від головної заробітної плати;

• планові накопичення  8 % від вартості монтажних робіт і накладних витрат.

Після виконання кошторисно-фінансового розрахунку і визначення суми капітальних вкладень необхідно врахувати поворотні суми (Вс), у які входять залишкова вартість устаткування, що демонтується і вартість його демонтажу.

В_с=Б_вд ^. ,

де Б_ВД  балансова вартість устаткування, що демонтується, грн.;

На  річна норма амортизації на повне відновлення, %;

Т_Ф  час експлуатації устаткування що демонтується, рік;

В_ДЕМ  вартість демонтажу, грн. (приймається у розмірі 50 % від затрат на монтажні роботи).

Таблиця 3.1.

Кошторисно-фінансовий розрахунок на придбання і монтаж електротехнічного устаткування й електроосвітлення

№ п/п	Шифр і номер позиції нормативу	Найменування і характеристика устаткування або видів монтажних робіт	Од. виміру	Кількість	Вартість одиниць, грн.			Загальна вартість
					Обладнання	Монтажні роботи		Обладнання	Монтажні роботи
						Усього	У т.ч. осн. З/п		Усього	У т.ч. осн. З/п
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
	СКЦ 72-584	Шкаф СПМ-49	шт	1	71	30	12,2	71	30	12,2
	ЦВ-531-41504-Д	Пускач магнітний, що окремо стоїть на конструкції на стіні т. д.	шт	6	14	3,40	1,49	84	20,4	8,94
Разом		х	х	х	х	х	х	655	612	254
		транспортні витрати (7 % від оптової ціни устаткування)	х	х	х	х	х	46	х	х
		націнка постачальницько-збутових організацій і заготівельно-складські ви-трати (3,5 % від оптової ціни устаткування)	х	х	х	х	х	23	х	х
		накладні витрати (87 % від головної заробітної плати)	х	х	х	х	х	х	х	221
		планові накопичення (8 % від вартості монтажних робіт і накладних витрат)	х	х	х	х	х	х	67	х
Усього витрат по кошторисі			х	х	х	х	х	724	679	445

Описаний метод є більш точним, але в той же час дуже трудомістким. Практика показує, що його застосування, особливо в умовах обмеженого часу не завжди є реальним. Тому, за узгодженням з консультантом економічної частини курсового проекту може бути використаний трудомісткий, хоча і наближений метод. Проте часто його буває достатньо, щоб на необхідному рівні виконувати економічне обґрунтування курсового проекту і зробити аргументовані висновки.

Сутність даного методу складається в тому, що капітальні вкладення в технічні засоби розраховуються виходячи з установленої їхньої потреби, оптових цін і витрат на доставку, монтаж і наладку устаткування:

де Ц_ОJ  оптова ціна на технологічне і електротехнічне устаткування, грн./од.;

М_НJ  витрати на монтаж і накладку, грн.;

Т_СJ  транспортно-складські витрати і націнка постачальницьких організацій, грн.

Оптові ціни беруться з ціників прейскурантних довідників і каталогів та технологічне устаткування.

Витрати, пов’язані з монтажем, наладкою і доставкою устаткування визначаються приблизно в процентному відношенні (або за допомогою коефіцієнтів) до їхньої оптової ціни:

М_Н = Ц_О ^. К_М; Т_С = Ц_О ^. К_ТС,

де К_М, К_ТС  коефіцієнти, що враховують витрати на монтаж (0,2  0,25) і транспортно-складськи витрати (0,10,12).

З урахуванням цього сумарні капітальні вкладення можна визначити по формулі:

де К_МТ = 1 + К_М + К_ТС = 1,3 (1+0,20+0,10) або 1,37(1+0,25+0,12)  сумарний коефіцієнт що враховує витрати на монтаж, транспортно-складські витрати і націнки.

Капітальні вкладення рекомендується розраховувати з допомогою табл. 3.2.

Оскільки капітальні вкладення в одиницю устаткування адекватні його балансової вартості, то їх розмір по окремих видах головних засобів можна визначити за даними бухгалтерського обліку господарства, на прикладі якого виконується дипломний проект.

При визначені абсолютного розміру капітальних вкладень необхідно пам’ятати, що вони підрозділяються на одночасні (початкові) і додаткові.

Додаткові капіталовкладення  це капіталовкладення на розширення або реконструкцію вже існуючого об’єкта.

Абсолютний розмір додаткових капіталовкладень визначається по такій формулі:

,

де К_ВБ, К_ВП  абсолютний розмір капітальних вкладень у базовому і проектному варіантах намірів.

При реконструкції загальна сума капітальних вкладень нового (проектного) варіанту визначається по формулі:

,

де: К_Л  сума замінного (ліквідованого) устаткування.

Поряд з абсолютними визначаються відносні (питомі) капітальні вкладення. Вони розраховуються розподілом суми абсолютних капітальних вкладень на відповідний обсяг продукції (обсяг робіт) по базовому і проектованому варіантам:

де ВП_Б  обсяг продукції (робіт) у базовому варіанті (ц, гол., кВт і. ін.).

Таблиця 3.2.

Розрахунок сумарних капітальних вкладень

Основні засоби	Кількість	Балансова вартість одиниці основних засобів, грн.	Сумарні капіталовкладення, грн.
Холодильні камери	2
Холодильні агрегати:
ВН-350	1
ГЦХМ-3	1
Фаршемішалка	1
Кутор	1
М’ясорубка (волчок)	1
Шпигорізка	1
Формувальна машина (шприц)	1
Варочні котли	1
Коптильні камери	2
Терези платформенні	1
Мікроскоп	1
Всього по машинах і обладнанню	-	-
Будівельна частина
Всього	-	-
Відносні капітальні вкладення, грн./кг

РОЗРАХУНОК ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО ПРОДУКЦІЇ (РОБІТ)

У загальну суму витрат на виробництво продукції (роботи) включаються експлуатаційні витрати і витрати на головні і допоміжні матеріали, необхідні для виробництва продукції або виконання роботи, а також загальновиробничі та загальногосподарчі (накладні) витрати.

Експлуатаційні витрати містять у собі витрати, пов’язані з експлуатацією машин і устаткування.

Загальну суму витрат на виробництво ковбаси визначають за формулою:

И_іб = З + Ам + Рт + Мс + См + Е + В + Пп + Нр + ПО + СП + ПВ – К,

де И_і – загальна сума витрат на виробництво продукції, грн.:

З – заробітна плата з нарахуваннями, грн.;

Ам – амортизаційні відрахування, грн.;

Рт – витрати на поточний ремонт, грн.;

Мс – вартість сировини (м’яса), грн.;

См – витрати на придбання іншої сировини і матеріалів, грн.;

Е – вартість електроенергії, грн.;

В – вартість води, грн.;

Пп. – інші прямі витрати, грн.;

Нр – накладні витрати, грн.;

ПО – орендна плата, грн.;

СП – страхові платежі, грн.;

ПВ – позавиробничі (комерційні) витрати, грн.;

К – вартість кісток, грн.

Розрахунок заробітної плати з нарахуваннями починають із визначення чисельності працюючих і витрат праці в людино-днях.

Чисельність робітників, зайнятих у виробництві, визначається при упорядкуванні технологічних карт і спеціальних розрахунків, виходячи з обсягу робіт і технічно обґрунтованих норм виробітку.

Трудові витрати в людино-днях знаходяться множенням середньорічної чисельності працюючих на кількість робочих днів у році. Для вираження трудових витрат у людино-годинах отримана сума відповідно умножається на тривалість робочого дня.

При обслуговуванні машин і устаткування витрати праці по кожній операції розраховуються по формулі:

Т_зб = Г_з ^. К_п ^. К_м,

де Т_з  витрати праці, люд.-год.;

Г_з  річне завантаження машин і устаткування, г.;

К_п  кількість персоналу, що обслуговує 1 машину, люд.;

К_м  потрібна для виконання технічного процесу кількість машин, од.

Після визначення витрат праці по кожній категорії працюючих з урахуванням тарифікації виконуваних робіт і денних (або погодинних) тарифних ставок розраховується тарифний фонд заробітної плати. Підсумовуванням тарифного фонду і усіх видів доплат і нарахувань (за продукцію, класність і стаж роботи в даному господарстві, безаварійність, цілість поголів’я і т. д.) визначається загальний (розрахунковий) фонд зарплатні.

де N  чисельність обслуговуючого персоналу, люд.;

Т_З  витрати робочого часу і-го робітника, люд.-дн. (або люд.-год.);

Ч_СІ  денна (погодинна) тарифна ставка, грн.;

К_Д  коефіцієнт, що враховує додаткову й інші види заохочувальних виплат (наприклад, для електромонтерів К_Д=1,4);

К_Н  коефіцієнт, що враховує нарахування на заробітну плату (К_Н = 1,48).

Денні погодинні тарифні ставки залежать від професії і необхідної для обслуговування кваліфікації робітників. Проте в умовах ринкових відносин у залежності від рівня фінансово-економічного стана господарств тарифні ставки, рівно як і надбавки до них, можуть бути підвищені або знижені. Тому їхній розмір повинний уточнюватися в конкретному підприємстві, на прикладі якого виконується курсовий проект проект.

Процент нарахувань на зарплатню (пенсійний фонд, соцстрах, фонд безробіття й ін.) для всіх сільськогосподарських підприємств є однаковим і постійним. В даний час він знаходиться на рівні 36,2 % від тарифного фонду з урахуванням доплат.

Витрати праці фонд заробітної плати можуть бути розраховані за формою таблиці 3.3.

Таблиця 3.3.