4.2.8. Екологічні знаки

Однією із актуальних проблем сучасності є охорона навко­лишнього середовища та забезпечення безпеки людини. Скляна пляшка, кинута у море, розкладеться через тисячу років, папе­рові серветки - через три, а сірники - через шість місяців, недо­палки сигарет - через 5 років, поліетиленові пакети - через 20, нейлонові вироби - через 40, консервні банки - через 500, а полістиролові вироби - через тисячу років. Це лише деякі дані з тих, що оприлюднила італійська екологічна організація "Ле­там бьенте". Шляхи вирішення цієї проблеми багатогранні і один з них - інформування споживача про екологічну чистоту споживчих товарів або екологічно безпечні способи їх експлуа­тації, використання чи утилізації.

Таке інформування може здійснюватися через застосуван­ня екологічних інформаційних знаків (еко-знаків). Екологічні знаки доволі часто зустрічаються на імпортних товарах, проте останнім часом їх широко застосовують також вітчизняні ви­робники.

Серед екологічних знаків розрізняють:

• знаки, які інформують про екологічну чистоту товару або його нешкідливість для навколишнього середови­ща;

• знаки, які інформують про екологічно чисті способи ви­робництва та утилізації товарів або упаковки;

• знаки, які інформують про безпеку продукції для на­вколишнього середовища.

Еко-знаки першої групи інформують про безпечність про­дукту, його складових частин або окремих властивостей для життя, здоров'я, майна споживачів і навколишнього середови­ща. До таких знаків, зокрема, відносять еко-знаки "Білий либідь" (рис. 4.42, а), прийнятий у скандинавських країнах, та "Голубий ангел" (рис. 4.42, б), прийнятий у Німеччині в 1978 році. Еко-знак японської асоціації з охорони навколишнього середовища (рис. 4.42, в) інформує про те, що виріб з цим зна­ком найменше забруднює і руйнує навколишнє середовище. У ряді країн застосовується також еко-знак, що інформує про безпеку холодильного обладнання та інших товарів для озоно­вого шару планети (рис. 4.42, г). Центральною частиною таких знаків є зображення земної кулі.

Окремі виробники застосовують словесну форму надання інформації про безпечність і нешкідливість продукту: "Еко­логічно чистий продукт" (макаронні вироби Хмельницької ма­каронної фабрики), "Виготовлено на основі джерельної води" (лимонад СП "Астур"), "Натуральний продукт" (кава "Гал­ка"), "Изготовлено из пищевой пластмассы" (вироби ЛТД "Консенсус"), "Годится для вторичной переработки. Безопас­но для человека и природы" (зошити "Атем"), "Original prod­uct" (колготи жіночі "Amber").

Інші виробники застосовують образну форму подання та­кої інформації, наприклад ЗАТ "Оболонь" маркує напій безал­когольний "Живчик" знаками "Натуральна основа" і "Радіопротекторні властивості" (рис. 4.42, д та є), подібні знаки засто­совує фірма Schwan - Stabilo для письмового приладдя (рис. 4.42, і) та російська фірма FORON - для пральних машин (рис. 4.42, к).

Знаки першої групи надаються товарам (а не виробникам) після ретельних досліджень товару і обговорення отриманих результатів. Наприклад, у процедурі розгляду і надання знака "Голубий ангел" приймають участь Федеральне агентство Німеччини з навколишнього середовища, Німецький інститут із забезпечення якості та маркування, представники товариств споживачів, інші організації.

Рис. 4.42. Інформаційні знаки, що символізують екологічну чистоту товару

Еко-знаки другої групи призначені для інформування про способи, що попереджають забруднення навколишнього сере­довища. Це може бути, наприклад, вказівка про те, що товари або упаковка отримані із вторинної сировини.

Зображений на рис.4.43 а американський знак "Ресайклінг" позначає товари або упаковку, що виготовлені із вторинної сировини (наприклад, полімерів), а також такі, що можуть бути піддані повторній переробці та використанню.

Застосовуються різні зображення цих знаків. Найбільш поширені з них уособлюють замкнутий цикл "створення - ви­користання - утилізація" з позначенням матеріалу, що підля­гає переробці (рис. 4.43, г, д). У рамках чинної "Директиви Ра­ди ЄС про упаковку і відходи від неї" є і вимоги щодо еко-маркування. Відповідно до цих умов упаковка повинна маркува­тися такими знаками:

• упаковка повторного чи багаторазового використання (рис. 4.43, є);

• упаковка, що піддається вторинній переробці (віднов­лювана упаковка) (рис. 4.43, і);

• упаковка, частково чи повністю виготовлена із вторин­них ресурсів (рис. 4.43, к).

Еко-знаки цієї групи можуть мати заклики не забруднюва­ти навколишнє середовище упаковкою (рис. 4.43, б), здавати її на вторинну переробку або складати у спеціальні сміттєзбирачі.

Одним із найбільш поширених еко-знаків, який останнім часом стає транснаціональним, є знак "Зелена точка" ("Der grune Punkt" - рис. 4.43, в). Уперше цей знак почав застосову­ватися в Німеччині після прийняття законодавства про утилізацію та вторинне використання упаковки. З проектом нового Декрету в 1990 році виступило міністерство навколиш­нього середовища ФРН. На підтримку цього проекту для створення спеціалізованої компанії з вирішення проблем вто­ринної переробки побутових відходів об'єдналися 95 компаній із сфери роздрібної торгівлі та виробництва споживчих то­варів. Ця компанія дістала назву "Der Grune Punkt. DSD"."Зе­лена точка", розміщена на упаковці, означає:

♦ на упаковку поширюється гарантія повернення, прийняття та вторинної переробки маркованого пакуваль­ного матеріалу;

• виробник або продавець маркованого товару підписав з фірмою "DSD", яка розробила цей знак, контракт на ви­користання знака "Зелена крапка" і оплатив відповідну ліцензію;

• після використання маркована цим знаком упаковка є власністю однієї з організацій, що діє в рамках "DSD".

Рис. 4.43. Знаки, що інформують про екологічно чисті способи утилізації упаковки

Розрахунок плати за ліцензію залежить від об'єму, розмірів або маси упаковки.

В основу діяльності компанії покладено такі принципи:

• від імені DSD місцеві організації, які займаються зби­ранням і утилізацією відходів, збирають використані упаковки, сортують за видом матеріалів (папір, скло, метал, пластмаса та ін.) і транспортують організаціям, що їх переробляють;

• фінансування цих організацій здійснюється за рахунок коштів, отриманих від продажу права маркування умовним знаком "Зелена точка". Найчастіше контракт заключається з виготовлювачем товарів, проте іноді при продажу товарів через торгову мережу такий кон­тракт може бути укладено і з торговельною ор­ганізацією;

♦ підписаний контракт враховує тільки певні види упако­вок, на які існує гарантія вторинної переробки. Ліцензійна плата за використання цього знака застосо­вується тільки для товарів, що продаються на ринку Німеччини, експортні товари не використовуються для фінансування системи незалежно від того, марковані вони знаком "Зелена точка" чи ні. Більшість західноєвропейських країн виявляють певне зацікавлення у впровадженні подібної системи. Кроки в цьому напрямі роблять Франція і Голландія, продовжуються дис­кусії щодо проблем із вторинної переробки упаковки в рамках ЄС.

Окремі виробники в країнах СНД також починають мар­кувати свою продукцію знаком "Зелена точка". Проте система вторинного використання і утилізації пакувальних матеріалів при цьому поки що не задіяна.

До другої групи еко-знаків належить також знак, який на­носять на вироби та упаковку з полімерних матеріалів, що не завдають шкоди навколишньому середовищу під час утилізації.

Еко-знаки третьої групи характеризують безпеку про­дукції для навколишнього середовища. До них відносять, зок­рема, деякі попереджувальні символи. Наприклад, у Фінляндії в 1991 році були прийняті правила, відповідно до яких речовини, шкідливі для морської флори та фауни, під час транспортування повинні відмічатися спеціальним знаком (рис. 4.44).

Основні підходи до еко-маркування були розроблені Ра­дою ЄС у 1992 році. Вони враховують необхідність зменшити забруднення навколишнього середовища в період життєвого циклу товарів і забезпечити споживачів достовірною інфор­мацією про екологічну чистоту продукту, що купляється.

Еко-маркування, яке рекомендується Радою ЄС, містить знак, зображений на рис. 4.45. Він може бути зеленого чи голу­бого кольору або чорним на білому фоні чи білим на червоно­му фоні. Це маркування не поширюється на харчові продукти, напої, лікарські препарати.

Рішення про дозвіл на використання цього знака прий­мається компетентними органами країн - членів ЄС, які попе­редньо здійснюють екологічну експертизу виробу. Всі витра­ти, пов'язані з експертизою та спеціальний збір за використан­ня знака у разі позитивного результату бере на себе замовник експертизи. Еко-маркування не наноситься на товари, речови­ни та препарати, визнані небезпечними за директивами ЄС, а також на вироби, виготовлення яких може мати шкідливий вплив на людей чи навколишнє середовище. У рекламних ма­теріалах посилатися на наявність еко-маркування можна тільки після його затвердження і лише стосовно конкретного продукту.

Рис. 4.44. Знак, яким у морських Рис. 4.45. Еко-маркування

перевезеннях позначають товарів за екологічною

речовини, небезпечні для флори експертизою компетентних органів країн —

членів ЄС та фауни (Фінляндія)

Найбільш важливими з розглянутих екологічних інфор­маційних знаків є знаки першої і особливо третьої груп. І як­що однакові за змістом знаки другої групи різними виробни­ками можуть зображатися по-різному (рис. 4.46), то знаки першої та третьої груп повинні бути гармонізованими у регіональному або світовому масштабі.

Рис. 4.46. Варіанти зображення еко-знаків