3.1. Інноваційний процес – це послідовний ланцюг подій, який у загальному вигляді можна представити, як:

ФИ – ПИ – Р – Пр – С – ОС – ПП – М – Сб,

где ФИ и ПИ – фундаментальные и прикладные исследования;

Р – разработка; Пр – проектирование; С – строительство; ОС – освоение;

ПП – промышленное производство; М – маркетинг; Сб – сбыт.

Фундаментальные исследования, как правило, воплощаются в прикладных исследованиях, но происходит это не сразу. Только некоторые фундаментальные исследования воплощаются в ПИ – Р – ПР и т. Д. Примерно 90% тем фундаментальных исследований могут иметь отрицательный результат. Из оставшихся 10% с положительным результатом не все применяются на практике. Ведь цель фундаментального исследования – познание и развитие процесса (теории вопроса).

Совершенно иную целенаправленность имеют прикладные исследования (ПИ). Это «овеществление знаний», их преломление в процессе производства, передача нового продукта, технологической схемы и т.д.

В результате разработок создаются конструкции новых машин (оборудования) и процесс переходит в фазы проектирования (Пр), строительства (С), освоения (ОС) и промышленного производства (ПП). Фазы М и Сб напрямую связаны с коммерческой реализацией результатов инновационного процесса.

3.2. Для стимулювання (формування) попиту на нові товари засто­совують Для стимулювання (формування) попиту на нові товари засто­совують рекламу, пропаганду (паблісіті, паблік рілейшнз), стимулю­вання збуту, особистий продаж, тобто традиційні заходи (складові) комплексу маркетингового стимулювання.

3.3. Усі процеси у світі, зокрема й економічні, підкоряються основним законам розвитку, діалектики як найбільш загальним законам будь-якого руху, серед яких важливо виділити закон переходу кількості в якість, закон єдності і боротьби протилежностей, який відображає виток розвитку, і закон заперечення, який відбиває результат саморозвитку матерії.

• Закон переходу кількості в якість свідчить, що процес розвитку здійснюється ступінчасто в порядку послідовного сходження з нижчого ступеня на вищий. Кожний такий ступінь характеризується своєю якісною визначеністю, яка виявляється явно і різко. Кількісні зміни протікають повільно і приховано, на початку вони не зачіпають якості, яка притаманна даному ступеню, але вони здатні накопичуватись, досягати несподіваної межі, коли вже не в змозі проходити в межах попередньої якості. Тому перехід кількості в іншу якість відбувається стрибкоподібно. Це означає, що кількісні зміни себе вичерпали, тобто досягли своєї межі і починається новий цикл розвитку.

• Закон заперечення припускає заміну виробництва старих виробів новими, сучасними і якісними.

• Закон єдності і боротьби протилежностей — це є взаємодія між позитивними і негативними сторонами, наприклад, науково-технічного прогресу чи будь-якого явища дійсності. Боротьба цих протилежностей і є процесом розвитку, зростання суперечностей робить їх головною рушійною силою розвитку.

В-14

1.1 новація

1.2 скринінг

1.3 технопарк

1.4 інноваційний лаг

1.5 проектний ризик

2.1 б

2.2 в

2.3 в

2.4 а

2.5 б

3.1. У науковій літературі виділяються два основні підходи щодо визначення поняття інновація

1. Инновация рассматривается как результат творческого процесса.

2. Инновация представляется как процесс внедрения новшеств.

3.2. З огляду на час залучення до інноваційного процесу та підхід до вибору інновацій ринкові суб'єкти поділяють на чотири категорії: експлеренти, патієнти, комутанти і віоленти.

• Експлеренти. Вони спеціалізуються на створенні но­вих або радикальній зміні старих сегментів ринку. У їх ме­жах працюють потужні дослідні відділи і конструкторські бюро. Впроваджуючи принципово нові продукти, експле­ренти отримують надприбуток за рахунок великої науко-місткості цих продуктів і внаслідок піонерного виведення їх на ринок. їхнє гасло — «Краще і дешевше, якщо вийде». Такі фірми найбільше ризикують, але в разі успіху отри­мують найбільшу віддачу.

• Патієнти. Ці фірми створюють інновації для потреб вузького сегмента ринку. Вони уникають конкуренції з ве­ликими корпораціями, вишукуючи недоступні для них сфери діяльності, надають товару унікальних властивос­тей. їхні товари зазвичай ексклюзивні, високоякісні і до­рогі. Гасло, під яким вони працюють, — «Дорого, зате доб­ре». Патієнтам притаманна агресивна поведінка на ринку, що зумовлено прагненням захопити уподобану нішу і до­вести свою здатність бути успішними. Такі фірми можуть бути творцями інновацій або їх удосконалювачами.

• Комутанти. Вони використовують інновації, створе­ні іншими, надаючи їм індивідуальних особливостей, при­стосовуючись до невеличких за обсягами потреб конкрет­ного клієнта. Такі ринкові суб'єкти підвищують споживчу цінність товару не якістю (як патієнти), а завдяки індиві­дуалізації. Гасло комутантів — «Ви доплачуєте за те, що ми розв'язуємо саме ВАШІ проблеми». Підвищена гнуч­кість комутантів (за що вони отримали назву «сірих ми­шей») дає їм змогу витримувати конкурентну боротьбу. Зазвичай це дрібні фірми, які використовують інновації на стадії їх старіння.

• Віоленти. Їх діяльність зорієнтована на інновації, що здешевлюють виготовлення продукції, водночас забез­печуючи їй той рівень якості, якого вимагає основна маса споживачів. Девіз цих ринкових суб'єктів — «Дешево, але пристойно». За рахунок низьких цін і середньої якос­ті фірма завжди конкурентоспроможна. Віолентом може стати фірма-експлерент на етапі використання інновації, що отримала масове визнання.

3.3. Для ефективного управління ризиками застосовують методи диверсифікації, страхування і хеджирування.

Диверсифікація. Це процес розподілу інвестицій між різними об'єктами вкладення (проектами), які безпосеред­ньо між собою не пов'язані.

Страхування ризиків. Суть його полягає у передаванні певних ризиків страховій компанії. Найчастіше застосову­ють три способи страхування: майнове, страхування від нещасних випадків і страхування втрати прибутку.

Хеджирування. Це процес страхування ризику від можливих збитків шляхом перенесення ризику зміни ціни з однієї особи на іншу. Здійснюється він шляхом укладан­ня контракту, який призначений для страхування ризиків зміни цін (хеджа), між стороною, що страхує ризик (хеджером), і стороною, що перебирає ризик на себе (спеку­лянтом). Предметом контракту можуть бути різні активи: товари, валюта, акції, облігації тощо.

В-15

1. Життєвий цикл інновацій

2. Еволюційний

3. Сфера інноваційної діяльності

4. Інноваційна інфраструктура

5. Інновація

2.1 в

2.2 б

2.3 б

2.4 в

2.5 б