1.1 Інноваційний лаг

1.2 Інкубатор

1.3 Інноваційна інфраструктура

1.4 Замовник проекту

1.5 Інновація

2.1 г

2.2 д

2.3 а

2.4 д

2.5 е

3.1. Компонентами інноваційного процесу є:

Инновационный процесс представляет собой процесс создания и распространения нововведений (инноваций).

Первый компонент инновационного процесса – новации, т.е. новые идеи, знания – это результат законченных научных исследований (фундаментальных и прикладных), опытно-конструкторских разработок, иные научно-технические результаты.

Вторым компонентом инновационного процесса является внедрение, введение новации в практическую деятельность, т.е. нововведение или инновация. Третьим компонентом инновационного процесса является диффузия инноваций, под которой подразумевается распространение уже однажды освоенной, реализованной инновации, т.е. применение инновационных продуктов, услуг или технологий в новых местах и условиях.

3.2. Учасниками проекту є ініціатори, замовники, інвестори, керуючі та контрактори.

Ініціатор проекту — автор ідеї проекту. Ним може бу­ти будь-який працівник організації або стороння особа, яка пропонує свої послуги як консультанта.

Замовником проекту є особа, зацікавлена у здійсненні проекту, яка користуватиметься його результатами. За­мовник висуває основні вимоги до проекту, його масштабу, фінансує його (власним коштом та коштом інвесторів, укладає угоди щодо забезпечення реалізації проекту, є процесом взаємодії між усіма учасниками проекту. Замовником проекту переважно є його керівник.

Інвестор проекту — особа, що здійснює проект і зацікавлена в максимізації вигод. Ним може бути банківська і небанківська установа також фізична особа. Якщо інвестиційний проект є масштабним, то роль інвестора виконує сама організація, що впроваджує інноваційний проект.

Керуючий проектом (менеджер проекту) – це особа, якій замовник та інвестори Делегують юридично повноваження щодо управління проектом: планування коштів, організацію й координування дій учасників проекту. Менеджер проекту має право розпоряджатися коштами, виділеними на проект; він приймає рішення щодо залучення до реалізації проекту конкретних учасників обгрунтовуючи своє рішення за принципом мінімізації витрат та максимізації результатів. Для виконання своїх функцій створює проектну команду, членам якої доручає певні ділянки і делегує відповідні повноваження.

Контрактором проекту є особа, що за угодою бере на себе відповідальність за виконання робіт, пов'язаних з проектом.

3.3. Стратегію будь-якої організації можна охарактеризу­вати як стратегію наступу, стабільного розвитку, захисну.

Стратегія наступу. Вона передбачає стрімкий розвиток організації: збільшення масштабів виробництва, освоєння нових товарів і послуг, вихід на нові ринки збуту, завоюван­ня міцних конкурентних переваг. Базується на наступально-ризиковому та наступальному типах інноваційної політики.

Стратегія стабільності. Вона полягає у підтриманні існуючих розмірів підприємства і напрямів його ділової активності. Як правило, її дотримуються фірми, що виго­товляють продукцію із тривалим стабільним попитом. У цьому разі інноваційна політика має забезпечувати умови для підвищення конкурентоспроможності даної продукції з метою утримання позицій і частки на ринку.

Захисна стратегія. Вона спрямована на утримання позицій фірми на ринку і попередження банкрутства. Опи­рається, як правило, на інноваційну політику еволюційно­го типу, однак інноваційний пошук (через обмежені фінан­сові ресурси) зосереджується на заходах, що дають змогу скорочувати витрати на випуск продукції з метою знижен­ня її ціни і збереження конкурентоспроможності.

В-8

1.1 Новація

1.2 Замовник проекту

1.3 Сфера інноваційної діяльності

1.4 Технопарк

1.5 Інноваційний лаг

2.1 г

2.2 б

2.3 г

2.4 д

2.5 г

3.1. Основними етапами життєвого циклу інновацій є –

Етап розроблення. Включає стадії зародження ідеї, проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт для перетворення ідеї на придатний для про­мислового виготовлення продукт, розроблення технології його виробництва.

Етап виведення на ринок. На цьому етапі відбувають­ся налагодження технологічного процесу, випуск пробної партії та її ринкова апробація, формування стратегії та ка­налів збуту. На цьому етапі прибуток відсутній, оскільки витрати перевищують доходи від продажу.

Етап зростання. Період швидкого сприйняття нового товару ринком і швидкого зростання прибутків.

Етап зрілості. Характеризується уповільненням тем­пів збуту внаслідок придбання товару більшістю покупців. Товар перестає бути новинкою. Прибуток стабілізується або зменшується у зв'язку зі зростанням витрат на його за­хист від конкурентів. Цим етапом життєвий цикл іннова­ції фактично завершується.

Етап занепаду. Різке падіння збуту і зниження при­бутків. Товар знімають з виробництва.

3.2. Для стимулювання (формування) попиту на нові товари засто­совують Для стимулювання (формування) попиту на нові товари засто­совують рекламу, пропаганду (паблісіті, паблік рілейшнз), стимулю­вання збуту, особистий продаж, тобто традиційні заходи (складові) комплексу маркетингового стимулювання.

3.3. Під глобалізацією розуміють передусім зрос­таючий взаємозв'язок та взаємозалежність національних економік, національних політичних й соціальних систем, національних культур та навколишнього середовища.

В-9

1.1

1.2

1.3

1.4

1.5

2.1 б

2.2 б

2.3 б

2.4 е

2.5 д

3.1. Суб'єктами інноваційної діяльності можуть бути фізичні і (або) юридичні особи України, фізичні і (або) юридичні особи іноземних держав, особи без громадянства, об'єднання цих осіб, які провадять в Україні інноваційну діяльність і (або) залучають майнові та інтелектуальні цінності, вкладають власні чи запозичені кошти в реалізацію в Україні інноваційних проектів