3.3. Аби виявити внутрішні фактори мотивації споживання інновацій користувачів попередньо класифікують за мотивами їхньої поведінки, а саме:

• За здатністю адаптації до нових товарів: суперноватори, новатори, помірковані, консерватори; суперконсерватори

• За стилем життя й мотивацією поведінки: Спонукувані нестатком, Спонукувані ззовні, Спонукувані зсередини, інтегровані.

• Класифікація споживачів па основі соціологічних підходів передбачає аналіз: ролей, статусу, норм, груп, сім’ї, соціальних класів, образу життя тощо.

В-5

1.1 Скринінг

1.2 Технопарк

1.3 Новація

1.4 Інноваційний проект

1.5 Комерційна таємниця

2.1 а

2.2 б

2.3 в

2.4 б

2.5 в

3.1. Інновація – це полный процесс от идеи до готового продукта, реализуемого на рынке.

або

под инновацией подразумевают «объект, внедренный в производство в результате проведенного научного исследования или сделанного открытия, качественно отличный от предшествующего аналога

або

Інновації - новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери

або

инновация – это результат реализации новых идей и знаний с целью их практического использования для удовлетворения определенных запросов потребителей.

3.2. Основними характеристиками інноваційного проекту незалежно від типу є:

• однозначно сформульовані цілі і завдання, які відображають його призначення, в т. ч. показники, що характеризують його ефективність;

• комплекс заходів, націлених на реалізацію визначених цілей;

• чітко визначені терміни початку і завершення проекту;

• обмеженість ресурсів і можливість їх зміни у процесі реалізації проекту.

3.3. Складовими інноваційної політики вважають:

• маркетингову політику;

• політику в галузі науково-дослідницьких і дослідно- конструкторських робіт (НДДКР);

• політику структурних змін;

• технічну політику;

• інвестиційну політику.

В-6

1.1 Життєвий цикл інновацій

1.2 Замовник проекту

1.3 Інноваційна інфраструктура

1.4 Проектний ризик

1.5 Інноваційний лаг

2.1 б

2.2 в

2.3 б

2.4 г

2.5 а

3.1. На сучасному етапі інновації класифікують за різними ознаками, а саме

• За змістом виокремлюють:

• продуктові інновації (орієнтуються на виробництво і використання нових (поліпшених) продуктів у сфері ви­робництва або у сфері споживання);

• інновації процесу (нові технології виробництва про­дукції, організації виробництва та управлінських процесів);

• ринкові інновації (відкривають нові сфери застосу­вання продукту або сприяють реалізації продукту чи пос­луги на нових ринках).

Продуктові інновації передусім спрямовані на створен­ня нової споживчої цінності, що приваблює більшу кіль­кість споживачів. Інновації процесу, як правило, дають переваги у витратах, продуктивності, якості. Ринкові ін­новації розширюють межі ринку, на якому працює фірма.

• За ступенем новизни виділяють:

• базові (поява нового способу виробництва чи рані­ше невідомого продукту, які започатковують або дають імпульс розвитку нової галузі, наприклад винайдення парового двигуна, атомної енергії, радіо, напівпровідни­ків тощо);

• поліпшувальні (упровадження нових видів вироб­ництв, що реалізують інноваційний потенціал базової ін­новації; вони дають змогу поширювати і вдосконалювати базові покоління техніки, створювати нові моделі машин і матеріалів, поліпшувати параметри продукції, що випус­кається);

• псевдоінновації (інновації, які залучаються фірма­ми у технологічний процес чи продукт, щоб затримати зниження норми прибутку і продовжити життєвий цикл поліпшувальної інновації, наприклад зміна дизайну това­ру, матеріалу, з якого він виготовляється; зміна способу рекламування тощо).

3.2. Згідно з програмою промислового розвитку ООН життєвий цикл інноваційний проекту поділяють на: передінвестиційну, інвестиційну та експлуатаційну фази.

Передінвестиційна фаза охоплює такі стадії: визна­чення інвестиційних можливостей, аналіз альтернатив­них варіантів і попереднє техніко-економічне обґрунту­вання проекту, на основі якого приймається рішення про інвестування.

Інвестиційна фаза має такі стадії: встановлення пра­вової, фінансової та організаційної бази для здійснення проекту; придбання і передавання технологій; детальне проектне опрацювання і укладання контрактів; придбан­ня землі, будівельні роботи і встановлення обладнання; передвиробничий маркетинг; набір і навчання персоналу; здача в експлуатацію та запуск.

Фаза експлуатації розглядається у довгостроковому і в короткостроковому планах. У короткостроковому плані вивчається можливість виникнення проблем, пов'язаних із застосуванням обраної технології, функціонуванням облад­нання або з кваліфікацією персоналу, у довгостроковому — оцінюється обрана стратегія та сукупні витрати на вироб­ництво і маркетинг, а також надходження від продажу.

3.3. Ефективність інноваційного проекту – це категорія, яка відображає відповідність проекту цілям і інтересам його учасників. Ефективність інноваційного проекту в цілому оцінюється заради визначення потенційної привабливості проекту для можливих його учасників і обґрунтування джерел фінансування. Може вимірюватися показниками: індекс рентабельності інновацій; облікова норма рентабельності; внутрішня норма рентабельності; ефективність ви­користання власного і запозиченого капіталу; бюджетна ефективність тощо.

В-7