1.1 Інноваційний лаг

1.2 Інкубатор

1.3 Інноваційна інфраструктура

1.4 Замовник проекту

1.5 Інновація

2.1 г

2.2 б

2.3 г

2.4 д

2.5 г

3.1. Основними етапами життєвого циклу інновацій є –

За своїм характером життєвий цикл інновації відпові­дає типовому життєвому циклу товару і проходить етапи розроблення, просування на ринок, зростання, зрілості та занепаду, які характеризуються різним співвідношенням витрат, пов'язаних з розробленням та виведенням новин­ки на ринок, і доходів від її продажу. Кожен етап життєвого циклу інновації охоплює кілька стадій, які від­різняються за змістом робіт.

Етап розроблення. Включає стадії зародження ідеї, проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт для перетворення ідеї на придатний для про­мислового виготовлення продукт, розроблення технології його виробництва.

Етап виведення на ринок. На цьому етапі відбувають­ся налагодження технологічного процесу, випуск пробної партії та її ринкова апробація, формування стратегії та ка­налів збуту. На цьому етапі прибуток відсутній, оскільки витрати перевищують доходи від продажу.

Етап зростання. Період швидкого сприйняття нового товару ринком і швидкого зростання прибутків.

Етап зрілості. Характеризується уповільненням тем­пів збуту внаслідок придбання товару більшістю покупців. Товар перестає бути новинкою. Прибуток стабілізується або зменшується у зв'язку зі зростанням витрат на його за­хист від конкурентів. Цим етапом життєвий цикл іннова­ції фактично завершується.

Етап занепаду. Різке падіння збуту і зниження при­бутків. Товар знімають з виробництва.

3.2. Для стимулювання (формування) попиту на нові товари засто­совують рекламу, пропаганду (паблісіті, паблік рілейшнз), стимулю­вання збуту, особистий продаж, тобто традиційні заходи (складові) комплексу маркетингового стимулювання.

3.3. Під глобалізацію розуміють передусім зрос­таючий взаємозв'язок та взаємозалежність національних економік, національних політичних й соціальних систем, національних культур та навколишнього середовища.

В-21

1.1 Новація

1.2 Замовник проекту

1.3 Сфера інноваційної діяльності

1.4 Технопарк

1.5 Інноваційний лаг

2.1 б

2.2 б

2.3 б

2.4 е

2.5 д

3.1. Суб'єктами інноваційної діяльності можуть бути фізичні і (або) юридичні особи України, фізичні і (або) юридичні особи іноземних держав, особи без громадянства, об'єднання цих осіб, які провадять в Україні інноваційну діяльність і (або) залучають майнові та інтелектуальні цінності, вкладають власні чи запозичені кошти в реалізацію в Україні інноваційних проектів

3.2.

• перший вид принципово нових інновацій - нові товари, які призначені для задоволення потреб й попиту споживачів, що раніше задовольнялися зовсім іншим способом;

• потреб, для задоволення яких призначено нові товари, раніше просто не існувало (другий вид принципово нових інновацій).

3.3. Усі кількісні показники економічної ефективності можна поділи­ти на дві групи:

• показники, що враховують фактор часу. За їх розрахунку здій­снюється процедура дисконтування, тобто визначення поточної (нинішньої) вартості майбутніх грошових видатків і нарахувань від здійснення інноваційного проекту;

• показники, що не враховують фактор часу.

В-22

1.1

1.2

1.3

1.4

1.5

2.1 а

2.2 б

2.3 в

2.4 д

2.5 а

3.1. Інноваційний цикл — коло інноваційних процесів, новин, нововведень, які реалізуються в системі певного технологічного укладу, забезпечуючи прогресивний розвиток суспільства. Завер­шеність одного циклу кладе початок новому, в якому можуть повторюватись деякі особливості першого. Для розвитку характерна спіралеподібна форма.

3.2. Для формування й стимулювання попиту на інновації застосо­вують різні типи спонукальних мотивів, а саме: раціональні, емоціональні та моральні.

3.3. З огляду на час залучення до інноваційного процесу та підхід до вибору інновацій ринкові суб'єкти поділяють на чотири категорії: експлеренти, патієнти, комутанти і віоленти.

• Експлеренти. Вони спеціалізуються на створенні но­вих або радикальній зміні старих сегментів ринку. У їх ме­жах працюють потужні дослідні відділи і конструкторські бюро. Впроваджуючи принципово нові продукти, експле­ренти отримують надприбуток за рахунок великої науко-місткості цих продуктів і внаслідок піонерного виведення їх на ринок. їхнє гасло — «Краще і дешевше, якщо вийде». Такі фірми найбільше ризикують, але в разі успіху отри­мують найбільшу віддачу.

• Патієнти. Ці фірми створюють інновації для потреб вузького сегмента ринку. Вони уникають конкуренції з ве­ликими корпораціями, вишукуючи недоступні для них сфери діяльності, надають товару унікальних властивос­тей. їхні товари зазвичай ексклюзивні, високоякісні і до­рогі. Гасло, під яким вони працюють, — «Дорого, зате доб­ре». Патієнтам притаманна агресивна поведінка на ринку, що зумовлено прагненням захопити уподобану нішу і до­вести свою здатність бути успішними. Такі фірми можуть бути творцями інновацій або їх удосконалювачами.

• Комутанти. Вони використовують інновації, створе­ні іншими, надаючи їм індивідуальних особливостей, при­стосовуючись до невеличких за обсягами потреб конкрет­ного клієнта. Такі ринкові суб'єкти підвищують споживчу цінність товару не якістю (як патієнти), а завдяки індиві­дуалізації. Гасло комутантів — «Ви доплачуєте за те, що ми розв'язуємо саме ВАШІ проблеми». Підвищена гнуч­кість комутантів (за що вони отримали назву «сірих ми­шей») дає їм змогу витримувати конкурентну боротьбу. Зазвичай це дрібні фірми, які використовують інновації на стадії їх старіння.

• Віоленти. Їх діяльність зорієнтована на інновації, що здешевлюють виготовлення продукції, водночас забез­печуючи їй той рівень якості, якого вимагає основна маса споживачів. Девіз цих ринкових суб'єктів — «Дешево, але пристойно». За рахунок низьких цін і середньої якос­ті фірма завжди конкурентоспроможна. Віолентом може стати фірма-експлерент на етапі використання інновації, що отримала масове визнання.

В-23

1.1

1.2

1.3

1.4

1.5

2.1 в

2.2 в

2.3 а

2.4 б

2.5 а