Лабораторна робота 2.

Вплив факторів середовища на рослини та фітоценози (2 години).

Мета: З’ясувати вплив абіотичних, біотичних, антропічних факторів на життя рослин у фітоценозі. Показати взаємозв’язок будови рослин (анатомія та морфологія) в залежності від екологічних умов фітосередовища та виявити адаптації рослин.

Матеріали та обладнання: гербарні зразки; наочні матеріали «Класифікація життєвих форм рослин за Х. Раункієром» та «Еколого-морфологічна класифікація життєвих форм рослин».

Питання для самопідготовки:

1. Екологічні групи рослин за відношенням до світла та їх характеристика.

2. Екологічні групи рослин за відношенням до вологи та їх характеристика.

3. Екологічні групи рослин за відношенням до температури та їх характеристика.

4. Екологічні групи рослин за відношенням до хімічного складу ґрунтового середовища та їх характеристика.

5. Вплив біотичних факторів на рослини у фітоценозі (фітогенні, зоогенні, мікогенні, мікробогенні).

6. Вплив антропічних факторів на фітоценози.

7. Життєві форми рослин у фітоценозі.

8. Методи оцінювання зв’язку рослинності та середовища.

Терміни: геліофіти, тіневитривалі, (сціогеліофіти), сціофіти, гідатофіти, гідрофіти, гігрофіти, мезофіти, ксерофіти, еутрофи, мезотрони, оліготрофи, ацидофіли, базофіли, індиферентні, кальцієфіли, нітрофіли, глікофіти, галофіти, конкуренція, алелопатія, паразитизм, напівпаразитизм, симбіоз, мікориза, зоохорія, азотфіксуючі бактерії, фанерофіти, хамефіти, гемікриптофіти, криптофіти, терофіти, ординація.

№ з/п	Назва виду	Адаптації	Екогрупа	Екотоп

Російським ботаніком І.С.Серебряковим була запропонована класифікація життєвих форм на основі архітектоніки вегетативних органів. Життєва форма за Серебряковим, це своєрідний зовнішній вигляд (габітус) певної групи рослин, який формується в процесі онтогенезу, росту і розвитку в певних умовах середовища. Життєві форми складаються під впливом сприятливих і несприятливих умов середовища. Серебряков використав велику сукупність ознак в системі співвіднесення, виділивши такі одиниці класифікації: відділи, типи, класи, підкласи, групи, підгрупи, секції життєвих форм та власне життєві форми.

І.С. Серебряков виділяє відділи: А — наземні і епіфітні рослини, які включають три типи: 1) дерева, 2) кущі, 3) кущики.

Відділ В — напівдеревні рослини (IV тип — напівкущі і напівкущики)

Відділ С — наземні трави (V—тип полікарпічні трави, VI тип— монокарпічні трави).

Відділ D — водяні трави (VII тип — земноводні, VIII тип — плаваючі і підводні трави).

Таким чином, Серебряков поділяє відділи насамперед за структурою надземних осей (деревні, напівдеревні і трав'янисті). У відділі деревних рослин він виділяє типи за відносною тривалістю життя надземних осей; у відділі наземних трав'янистих рослин — за тривалістю життя рослин у цілому.

Послідовність відділів і типів у системі Серебрякова показує основні напрями еволюції життєвих форм покритонасінних від дерев до трав. Класи в межах типу виділяються за ознакою більшого екологічного і еволюційного значення, що виявлено в структурі пагонів (рослини з повзучими, розетковими та іншими стеблами). У ряді типів виділяються класи на основі спеціалізації живлення рослин (сапрофіти і паразити), способу життя (епіфіти) тощо. Але це не порушує принципу, бо своєрідність живлення способу життя цих рослин знаходить свій вияв у структурі їх пагонів. Особливості структури пагонів, за Серебряковим, надають життєвим формам кожного класу різко виявленої морфологічної і економічної своєрідності. Закінчується система життєвих форм типом монокарпічних трав'янистих рослин

Система життєвих форм, розроблена О.І. Зозулиним, має історичний і генетичний зміст. За визначенням О.І. Зозуліна. життєві форми складаються з сукупності рослинних організмів, які мають якісно подібні пристосування для вдержання ними площі населеності і розростання на цій території. Отже, вона витримана у фітоценологічному плані. Всі рослини згідно системи Зозулина розбиває на чотири життєві форми:

1. Редитивні рослини (від лат. reddere — поступатися) — багаторічні види, які поступаються під час росту особин своїм місцем у випадку знищення з якої-небудь причини надземної частини (багато дерев тропічної зони, в яких немає сплячих бруньок для основи стовбура. У наших умовах до таких можна віднести більшість хвойних порід).

2. Рестативні рослини (від лат. restore — залишитися) — багаторічні види, які поновлюються від сплячих бруньок у разі знищення надземних частин (це більшість дерев, кущів і трав помірного поясу).

3. Іруптивні рослини — багаторічні види, які вторгаються за допомогою нових пагонів у місця, зайняті іншими видами (це переважно кореневищні і коренепаросткові рослини).

4. Вагативні рослини (від лат. vagare — кочувати) — однорічні і дворічні види, які розмножуються лише насінням (не вдержують за собою площу), за допомогою вітру, який його розносить. На новому місці насіння проростає.

Ці типи діляться ще на постійно вічнозелені, постійно листопадні і періодичні. Єдність принципу класифікації життєвих форм надає системі Зозулина риси цілеспрямованості і системності. Але це штучна система тому, що дерева віднесені до трьох типів. До другого типу віднесено дерева, кущі і трави.

Життєву форму у вищих рослин з еколого-морфологічної точки зору визначають як загальний вигляд (габітус) визначеної групи рослин, що виникає в їхньому онтогенезі в результаті росту і розвитку у визначених умовах середовища. Історично цей габітус розвився в даних грунтово-кліматичних умовах, як вираження пристосованості рослин до цих умов. Своєрідність життєвих різних форм виникає в онтогенезі рослин у результаті складного і тривалого ланцюга вікових морфологічних змін. Наприклад, однорічні сіянці ялини і сосни, дуба ще не дерева. Частіше такі зміни відбуваються з багаторічними трав'янистими рослинами: у перші роки життя вони стрижнекорневі, потім можуть стати кореневищними, столоноутворюючими, бульбовими. Таким чином, життєва форма часто змінюється в онтогенезі рослин. Тому віднесення життєвої форми до таксономічної одиниці еколого-морфологічної класифікації можливо тільки для дорослої особи даного виду у визначених умовах зростання, що володіє виглядом, який відбиває її екологічні особливості.

Класифікація життєвих форм рослин (за Раункієром): 1. Фанерофіти. 2-3. Хамефіти. 4. Гемікриптофіти. 5-9. Криптофіти. 5-6. Геофіт. 7.- Гелофіт. 8-9. — Гідрофіт.