27

1. Поняття і напрямки глобальної соціальної політики

Вивчення соціальної політики як специфічної функції держави й суспільства розпочалося при виробленні засад соціальної держави. Наприкінці ХІХ ст. група німецьких учених заснувала “Гурток соціальної політики”, метою якого стало вивчення політики й економіки в контексті соціології. Проте поняття “соціальна політика” було запроваджене в науковий обіг не у Німеччині, а у Франції Ш. Фур'є - теоретиком утопічного соціалізму. Саме завдяки йому на порядок денний було винесено питання про обов'язок держави надавати своїм громадянам певні соціальні гарантії. На думку Ш. Фур'є саме завдяки державній монополії могла бути реалізована соціальна політика. Водночас німцям ми зобов'язані тим, що їхня держава першою почала займатися соціальною сферою життєдіяльності суспільства, піклуватися про німецьких робітників і їхні сім'ї. Саме там уперше була введена система соціального забезпечення.Розпочалося це наприкінці ХІХ ст. (1883 р.) з указів О.Бісмарка про державну допомогу сім'ям німецьких робітників.

У подальшому поняття соціальної політики розглядалося в контексті уявлень про соціальну державу. Спільним для авторів є твердження, що сучасна держава обов'язково має проводити соціальну політику.

Американський учений Д. Гілл вважає, що всі заходи уряду, спрямовані на поліпшення умов життя населення, можна віднести до соціальної політики. Причому забезпечення соціального добробуту людей - найважливіша з функцій держави, інші - другорядні.

Прихильники плюралістичної моделі виходять з того, що соціальна політика - це "рівновага, яка досягається на кожний даний момент у ході боротьби груп інтересів, що суперничають" Так, наприклад, Боб Дікон, Мішель Халс та Пол Стабс, досліджуючи проблеми глобалізації соціальної політики та соціалізації глобальної політики, зазначають, що традиційно соціальна політика завжди була об’єктом тих державних та недержавних видів діяльності в масштабах країни, котрі спрямовувалися на втручання в діяльність вільного ринку у зв’язку з потребами соціального захисту й суспільного добробуту. Центральне місце в соціальній політиці посідали механізми перерозподілу доходу, через які працюючі особи утримували людей, нездатних працювати за віком, за інвалідністю, через родинні обставини та неспроможності ринку

Існують соціальний та ринковий підходи до реалізації соціальної політики. Соціальний підхід виходить із того, що суспільство має гарантувати кожному громадянину доходи, не нижчі за межу малозабезпеченості; ринковий підхід — з того, що суспільство бере на себе зобов'язання тільки створити умови кожному члену суспільства для виявлення ним економічної активності та одержання доходу. У розвинутих країнах світу найчастіше комбінуються обидва ці підходи, що забезпечує результативність соціальної політики та достойний рівень життя населення.

Соціальна політика на новітньому етапі. Якісні зміни у соціальній політиці в країнах Західної Європи почалися після Другої світової війни, коли уряди західноєвропейських держав почали здійснювати цілеспрямовану, різноманітну соціальну політику. Коло напрямків соціальної політики охоплювало питання ринку праці, зайнятості населення, міграції робочої сили, доходів і податків громадян, різноманітних проблем соціального страхування, зокрема соціального захисту пенсіонерів, захисту прав споживачів, охорони здоров’я, освіти, культури, фізичної культури, спорту, туризму. Активно дебатується проблема пенсійного забезпечення, необхідності підняття пенсійного віку. Країни стоять перед вибором – від продовження пенсійного віку і збільшення зайнятості літніх людей, підвищення страхових тарифів та інших податків до створення багаторівневих пенсійних систем.

У здійсненні соціальної політики зменшується роль загальнодержавних заходів і підвищується роль місцевих органів самоврядування, недержавних організацій. На сучасному етапі світового економічного розвитку соціальний захист вже не здійснюється в межах окремих країн, а набирає наднаціонального, транснаціонального характеру.

Глобалізація (від лат. globus – земна куля, глобус, куля, та англ. global – світовий, всесвітній) визначається як загальноцивілізаційний процес, який характеризується економічною, культурною, політичною

інтеграцією та уніфікацією. Глобалізація справляє величезний вплив на всі сфери людського буття. Основними рисами цього процесу є зміцнення зв’язків між найвіддаленішими точками планети, посилення

взаємозалежності країн і народів; поширення спільних для всього людства технологій, культури, ідей, ціннісних орієнтацій, стандартизація законодавства; розподіл праці, міграція капіталу, людських та виробничих ресурсів в масштабах усієї планети; виникнення спільних для світового співтовариства проблем (економічних, екологічних, політичних тощо).

З процесами глобалізації пов’язана переоцінка ролі національної держави як основного інструмента соціального захисту. Традиційно

соціальний захист асоціювався перш за все з державою, адже саме

його виникнення – це, по суті, проект національних держав, пов’язаний із процесами державотворення. Сьогодні, у світлі глобалізації, соціальна політика перестає існувати тільки в межах певної держави, бути особливою прерогативою держави. Наявні тенденції до формування єдиного, глобального соціального захисту, суб’єкт якого – наднаціональне джерело, наддержавна інституція.

У світі з'являється розуміння того, що глобалізація економіки - не лише створення більш широких ринків. ЇЇ не можна відокремити від соціальної політики і пустити на самоплив. "Суспільство, позбавлене соціальних цінностей, не може вижити, і глобальне суспільство потребує універсальних цінностей, здатних утримати його від розпаду", - стверджує Дж. Сорос.

Як справедливо зазначають зарубіжні фахівці, нині склалася ситуація, коли нерозсудливий рух по шляху до ще більшої інтернаціоналізації заради підвищення економічної ефективності без належної уваги до її соціальних результатів обертається послабленням позитивних ефектів, які дала глобалізація.

На сучасному етапі світового економічного розвитку будь-яка національна соціальна політика набуває наднаціонального і транснаціонального характеру. Внаслідок міжнародної інтег­рації нівелюються ефективність і масштаби національних со­ціальних заходів урядів. Розвинена виробнича спеціалізація та технічний прогрес дають змогу оптимізувати витрати на винагороду, здешевити людську працю. Наявні зменшення економічних витрат на соціальний захист з метою підвищення конкурентоспроможності продукції (якщо в цих державах немає наддержавних чи гло­бальних регулятивних засобів, спрямованих проти та­кої політики); міжнародний перерозподіл доходів у результаті знач­них міграційних процесів; виникнення наддержавних владних структур за раху­нок спільних ринків капіталу та праці, які заперечують або ставлять під загрозу соціальні права громадян сус­пільства на національному рівні.

Глобальна соціальна політика - комплекс заходів державного та недержавного характеру, який ґрунтується на розробці норм, цінностей, стандартів наднаціонального характеру, спрямованих на виявлення, задоволення і узгодження потреб та інтересів громадян, соціальних груп, територіальних громад.

І тут треба враховувати два напрями :

• стандартизацію соціальних прав,

• розробку соціальних стандартів якості життя.