2.2. Бізнес-гравці та міжнародні партнери Росія, Європейський Союз і сша

Серед бізнесу, який відстоює свої інтереси на українському енергетично-

му ринку, найвпливовішими є українські компанії ДТЕК і Брінкфорд, а

також іноземні Royal Dutch Shell, Лукойл, АТ “ТВЕЛ”, “ТНК-ВР”, НК

“Альянс-Україна” та “Укртатнафта”.

ДТЕК – “Донбаська паливно-енергетична компанія” – це перша при-

ватна вертикально-інтеґрована енергетична компанія України, до якої

входять підприємства з видобутку вугілля, генерації та постачання елек-

троенергії.

Групу Брінкфорд створено 1991 року. З 1997 року вона постачає теплови-

дільні елементи з Росії на українські АЕС і транспортує відпрацьовані

ТВЕЛ на Красноярський гірничо-збагачувальний комбінат.

Royal Dutch Shell Group (RDS) – британсько-нідерландська нафтогазова

компанія. 2009 року згідно з рейтингом FORBES 2000 її визнано другою

у світі за величиною – 3% світового видобутку нафти і 3,5% газу видобу-

ває саме RDS.

Лукойл – російська нафтова компанія, яка вийшла на ринок України

1997 року, на сьогодні володіє понад 200 АЗС у 20 реґіонах країни.

ВАТ “ТВЕЛ” – російська компанія, що постачає ядерне паливо для ре-

акторів ВВЕР українських АЕС. 1997 року між ВАТ “ТВЕЛ” і ДП НАЕК

“Енергоатом” було укладено контракт, що передбачає поставки ТВЗ до

2010 року включно.

“ТНК-ВР" – провідна російсько-британська нафтова компанія, що за

обсягами видобутку нафти посідає десяте місце у світі. “ТНК-ВР” воло-

діє компаніями, які займаються видобутком, переробкою та реалізацією

нафтопродуктів.

НК “Альянс-Україна” – російська компанія, що володіє мережею підпри-

ємств на півдні та в центрі України з реалізації нафтопродуктів.

“Укртатнафта” – транснаціональна фінансово-промислова нафтова

компанія, що займається розвідкою, добуванням і збутом нафтопродук-

тів. Створена 1994 року на базі АТ “Кременчукнафторгсинтез” і грошо-

вих вкладів та акцій нафтодобувних компаній Республіки Татарстан.

На український енергоринок для розроблення шельфу Чорного моря

планують вийти й інші провідні світові компанії, такі як Chevron, Exxon

Mobil, Texaco, Marathon Oil, Vanco Prykerchenska.

Територіальне розташування, природні ресурси і спадок потужностей

енергетичної системи, який залишився від Радянського Союзу, роблять

Україну економічно привабливим міжнародним партнером.

Росія

Україна – один з найбільших споживачів енергоресурсів Росії. Крім того,

наша держава є однією з найбільших держав-транзитерів російських

енергоносіїв. Тому Росія намагається бути одним з ключових гравців на

енергетичному ринку України.

Ще 2003 року Росія прийняла Енергетичну стратегію до 2020 року (Роз-

порядження уряду РФ від 20 серпня 2003 року № 1234-р), згідно з якою

Росія обрала курс на активну присутність на українському енергетично-

му ринку.

У листопаді 2009 року з урахуванням досвіду реалізації попередньої стра-

тегії було ухвалено Енергетичну стратегію Росії до 2030 року (Розпоряд-

ження уряду РФ від 13 листопада 2009 року № 1715-р).

Нині російська сторона проявляє активну зацікавленість у підприєм-

ствах українського енергетичного сектору задля відновлення “галузево-

го” принципу енергетичної політики. На думку деяких аналітиків, Росія

прагне здобути контроль над газотранспортною системою України, її га-

зовими сховищами і покладами газу на чорноморському шельфі.

Європейський Союз

Європейський Союз досі не став ключовим гравцем на українському

енергетичному ринку, хоча Україна є учасником низки ініціатив ЄС у

сфері енергетики. Найважливіші з них:

Енергетична хартія, підписана 17 грудня 1991 року і ратифікована

Україною 6 лютого 1998 року.

Меморандум про порозуміння між Україною та ЄС у сфері енергетики,

підписаний 1 грудня 2005 року під час саміту Україна–ЄС, став основ-

ним двостороннім документом щодо співробітництва в енергетичній

галузі. Меморандум передбачає здійснення реформ і спільних заходів

для увідповіднення енергетичної системи України до системи ЄС.

Спільна Заява за результатами Спільної міжнародної конференції ЄС–

Україна щодо модернізації газотранспортної системи України, підписа-

на 23 березня 2009 року у Брюсселі.

Договір про Енергетичне співтовариство, до якого Україну прийнято

на засіданні Ради Міністрів Енергетичного співтовариства у грудні

2009 року.

Східноєвропейське партнерство щодо енергоефективності та довкілля,

до якого Україна приєдналася 26 листопада 2009 року. Ініціатива пе-

редбачає створення Фонду 100 млн євро у рамках Європейського бан-

ку реконструкції та розвитку.

Європейський Союз надав Україні бюджетну підтримку в розмірі 87 млн

євро на реалізацію Енергетичної стратегії України.

США

США завжди проявляли велику зацікавленість у присутності на енерге-

тичному ринку України. Водночас особливістю енергетичної політики

США на українському напрямку завжди було бажання домагатися вико-

нання власних стратегічних завдань, часто без урахування українських

інтересів. Наприклад, наприкінці 1990-х років США здійснювали тиск,

щоб не допустити участь України в побудові Бушерської АЕС. У резуль-

таті Україна відмовилася від участі у проекті, не отримавши за це обіця-

них компенсацій.

2000 року також під тиском США Україна прийняла остаточне рішення

щодо закриття Чорнобильської АЕС – знову за відсутності будь-яких

компенсацій.

Під час участі Президента України в саміті з питань ядерної безпеки у

квітні 2010 року США досягли чергової мети – Україна прийняла рішен-

ня позбутися всіх запасів високозбагаченого урану до наступного саміту

з цих питань, який відбудеться 2012 року. Вивезення великої частини за-

пасів передбачено вже 2010 року. Для виконання цієї мети США обіцяли

необхідну технічну та фінансову допомогу. Йшлося також про те, що в

Україну після переробки високозбагаченого урану буде частково повер-

нено низькозабагачений уран для його подальшого використання в нау-

кових цілях.

Під час візиту до України 2 липня 2010 року Державний секретар США

Гілларі Клінтон заявила, зокрема, що великий обсяг американських ін-

вестицій надалі здійснюватиметься в енергетичний сектор України. Крім

того, під час засідання українсько-американської Комісії зі стратегічно-

го партнерства було прийнято рішення заснувати окрему робочу групу

для розгляду подальших можливостей співпраці двох держав у сфері

мирної ядерної енергетики.