МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ

ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВМІСЬКРАДИ

( КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ )

КИЇВСЬКЕ ТЕРИТОРІАЛЬНЕ ВІДДІЛЕННЯ

МАЛОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

(Київська МАН “ Дослідник ” )

Відділення: економіко-географічне

Секція: соціально-економічна географія

Базова дисципліна: географія

Тема роботи:

“ Енергетична безпека як складова економічної безпеки України ”

“ Стратегічні приорітети енергетичної безпеки як складової економічної безпеки України ”

Автор роботи:

Слухач МАНу

Карасьова Наталія

5 жовтня 1997 року

Учениця 9 – В класу

СПШ № 130

Район – Голосіївський

Домашня адреса: 03022, м. Київ

Вул. Ломоносова 75, кв. 13

Контактний телефон: (044) 2578663

Педагогічний керівник:

Лисенко Ольга Вікторівна

Київ – 2011

“ Стратегічні приорітети енергетичної безпеки як складової економічної безпеки України ”

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………………………1

Розділ 1. Характеристика енергетичної безпеки України

1. Енергетична безпека України

2. Від кого залежить енергетична безпека України?

2.1. Органи влади

2.2. Міжнародні партнери та бізнес-гравці

3. Законодавча база для енергетичної безпеки України

Розділ 2. Аналіз сучасного стану енергетичних ресурсів України та стратегичні пріоритети зміцнення енергетичної безпеки держави

1. Енергоресурси

1.1 Газ

1.2 Нафта

1.3 Вугілля

1.4. Ядерна енергетика

1.5. Електроенергетика

1.6. Альтернативні джерела

1.6.1. Вітрова енергія

1.6.2. Мала гідроенергетика

1.6.3. Біоенергетика та біопаливо

1.6.4. Сонячна енергія

1.6.5. Геотермальна енергетика

1.6.6. Альтернативні гази

2.Транзит енергоресурсів: диверсифікація поставок нафти і газу

2.1. Транспортування газу

2.2. Транспортування нафти

3. Енергоефективність

Розділ 3.

Висновки………………………………………………………………………….

Додатки:

Додаток 1 …………………………………………………………………………..

Додаток 2…………………………………………………………………………...

Додаток 3 …………………………………………………………………………..

Додаток 4 ..................................................................................................................

Додаток 5 …………………………………………………………………………..

Перелік використаних джерел ……………………………………………........

Енергетична безпека України

Карасьова Наталія

Учениця 9 – В класу

Спеціалізованої школи № 130

В роботі досліджено тенденції ринку теплоенергетики як складової енергетичної безпеки України та визначено стратегічні приорітети підвищення енергетичної безпеки України.

Ціль данної роботи є вивчення тенденцій ринку теплоенергетики, як складової забезпечення енергетичної безпеки України , його вплив на соціально-економічний розвиток України на основі опублікованої літератури та практичного досвіду та визначення стратегічних приорітетів підвищення енергетичної безпеки України.

Актуальність проблеми.

Сучасний індустріальний профіль більшості країн світу, навіть за умови їх високотехнологічного розвитку, в значній мірі формується під впливом фундаментальних секторів економіки, які в її галузевій структурі є найенергоємнішими. Власне, це і обумовлює збереження стійкої макроекономічної залежності між об’ємами виробництва і споживання теплоенергоресурсів, а стійкість, цінову прийнятність і повноту теплоенергозабезпечення, і головне – ефективність теплоенергоспоживання, перетворює на визначальні чинники національної конкурентоспроможності. При констатації цього факту очевидною стає необхідність забезпечення сильної теплоенергетичної складової в ході формування конкурентної позиції держави в міжнародному фінансово-економічному просторі, а отже, необхідність становлення і розвитку конкурентних національних ринків теплоенергоресурсів. Всі ці фактори впливають на енергетичну безпеку країни в цілому.

Аналіз останніх досліджень та публікацій.

В Україні дослідженням проблем енергетичної безпеки займаються науковці і фахівці Національного інституту проблем міжнародної безпеки при Раді національної безпеки, Національного інституту стратегічних досліджень, Ради національної безпеки і оборони України, Інституту економіки та прогнозування НАН України, Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України, Інституту світової економіки і міжнародних відносин, Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, Київського національного економічного університету та ін. Методологічні, теоретико-методичні та науково-практичні аспекти енергетичної безпеки України на сьогодні є досить грунтовно дослідженими та розробленими, зокрема, такими вченими і фахівцями, як Білорус О.Г., Геєць В.М., Пахомов Ю.М., Пирожков С.І., Недін І.В., Мунтіян В.І., Прейгер Д.К., Сухоруков А.І., Жаліло Я.А., Саприкін В.Л., Степанов В.М., Бараннік В.О. та ін. В Україні багато років ця проблема обговорюється в наукових колах, видаються укази Президента України, приймаються закони Верховною Радою України і ухвали Кабінету Міністрів України. Питанням формування енергосировинної безпеки України присвячені роботи Турченко Д.К., Данилишина Б.М., Дорогунцова С.І., Міщенко В.С., Данько М.І., в контексті забезпечення енергетичної безпеки країни над проблемами реформування вугільної промисловості працюють Амоша О.І., Кабанов А.І., Стариченко Л.Л., питанням підвищення енергоефективності металургійної галузі присвячені роботи Аптекаря С.С., Близького Р.С. Прийнята Енергетична стратегія України на період до 2030 року (Схвалена розпорядженням Кабінету Miністpiв України від 15 березня 2006 р.). На регіональних рівнях також ця проблема знаходиться постійно в центрі уваги. Але кардинальних зрушень в енергобезпеці країни не спостерігається.

Викладення основного матеріалу.

Людство впродовж своєї еволюції демонструє стійке зростання енергоспоживання. За кількістю споживачів енергії (всіх видів) Україна займає 5 місце в світі. Проте по об’ємах вироблюваного за рік ВВП на душу населення – знаходиться в кінці першої сотні країн. Гнітюче виглядає зіставлення з Польщею: Україна споживає 78 млрд. м3/рік при ВВП 800 дол. США. Польща споживає газу в шість разів менше (12 млрд. м3/рік), а ВВП її при цьому в шість разів більше – 4800 дол. США. Але, споживаючи газ, Україна при цьому ще спалює 50 млн. т енергетичного вугілля і близько 5 млн. т мазуту. Все це пов’язано з сверхенергоматеріалоємністю української важкої промисловості. Одна тонна нашої промислової продукції включає 1,8 т «умовного палива», тоді як в Польщі – 0,2 т. Частка екологічно брудних енергоємних галузей в Україні безперервно росте і вже досягла 60%[1].

Методи дослідження. В роботі використовувались методи аналізу та практичного досвіду. Аналіз використовувався для деталізації об’єкту дослідження. Практичний досвід – для підтвердження висновків дослідження.

Висновки: Врезультаті проведеної роботи отримано характеристику енергетичної безпеки країни . Розглянуто її сучасний стан.Дослідженно вплив енергетичної безпеки України на її економічну безпеку, та на енергетичну безпеку ЄС. В результаті встановлено, що енргетична безпека є невідє`мною складовою економічної безпеки держави та європейської спільноти. Виявлено що

Вступ

Енергетична безпека як ключова ланка економічної безпеки держави поступово із регіональної та транскордонної проблеми трансформується у глобальну: енергозалежність більшості світових економік, у тому числі й розвинених , на сьогодні є саме тим чинником , який продукує серйозні економіко-політичні й соціально-екологічні ризики і конфлікти. На переконання американського сенатора Р.Лугара (Голови сенатського комітету у закордонних справах) , “ у майбутні десятиліття найбільш імовірним джерелом озброєного конфлікту на європейському театрі і в прилеглих регіонах будуть брак енергії та маніпуляції нею”.

Таким чином , дослідження чинників енергобезпеки держави не тільки не втрачає, а й набуває нових рис актуальності й характеру проявів. Можемо констатувати, що все частіше країни для реалізації своїх економічних інтересів використовують енергетичні важелі впливу, інколи кардинально змінюючи напрями вектора розвитку як окремих держав/регіонів , так і економічних союзів (об’єднань). Для національної економіки як однієї з найбільш енергоємних не тільки на пострадянському просторі , а й у світі питання забезпечення енергетичної безпеки є першочерговим.

Енергетична сфера – один з найважливіших і невід’ємних складників економічного комплексу України. Водночас енергетична безпека є одним з найслабших складників національної безпеки нашої держави. Головна причина цього – відсутність зв’язку між документом стратегії та діями на енергетичному ринку України.

Розділ 1. Характеристика енергетичної безпеки України

1. Енергетична безпека України

Енергетична безпека є невід’ємною складовою економічної і національної безпеки, необхідною умовою існування і розвитку держави. У сучасному розумінні гарантування енергетичної безпеки - це досягнення стану технічно надійного, стабільного, економічно ефективного та екологічно прийнятного забезпечення енергетичними ресурсами економіки і соціальної сфери країни, а також створення умов для формування і реалізації політики захисту національних інтересів у сфері енергетики.

Головними цілями забезпечення енергетичної безпеки в Україні є:

• надійне забезпечення енергетичними ресурсами потреб національної економіки і населення в об’єктивно необхідних обсягах;

• надійне та ефективне функціонування і розвиток галузей і підприємств паливно-енергетичного комплексу;

• забезпечення на державному рівні соціальної спрямованості енергетичної політики щодо енергозабезпечення населення та працівників ПЕК;

• зменшення шкідливого впливу від діяльності об’єктів ПЕК на навколишнє середовище й населення відповідно до внутрішніх та міжнародних вимог.

Головні принципи діяльності суб’єктів енергетичної безпеки у сфері енергетики:

• пріоритет прав людини та верховенство права;

• баланс інтересів особи, суспільства, національного господарства і держави, їх взаємна відповідальність та адекватність заходів захисту їх інтересів реальним і потенційним загрозам в енергетичній сфері;

пріоритет вітчизняних цінностей у галузях енергетики та пов’язаних з нею сферах.

Важливим для енергетичної безпеки країни є питання власності енергетичних об’єктів. У державній власності знаходяться атомні та гідроелектростанції, підземні сховища газу, магістральні і міждержавні електромережі, нафто-, газопроводи та диспетчерське управління ними.

Головні напрями енергетичної політики України з точки зору забезпечення енергетичної безпеки:

• підвищення надійності та ефективності енергопостачання, забезпечення ефективного та сталого розвитку паливно-енергетичного комплексу;

• зменшення рівня енергетичної залежності країни шляхом збільшення видобутку (виробництва) і споживання власних енергоносіїв, диверсифікації зовнішніх і внутрішніх джерел енергопостачання, максимального залучення потенціалу енергозбереження;

• підвищення рівня безпеки населення від надзвичайних ситуацій техногенного характеру;

• підвищення рівня безпеки, стійкості та живучості енергетичних об’єктів з метою запобігання екологічним катастрофам та зменшення рівня техногенного впливу енергетичних об’єктів на довкілля;

• забезпечення входження України в енергетичні ринки Європи та світу;

• вдосконалення та розвиток сфери загального забезпечення та підтримки розвитку галузей ПЕК (нормативно-правова база, науково-технічне й інформаційне забезпечення й ін.).

Реалізація напрямів політики підвищення рівня енергетичної безпеки, надійності та ефективності енергопостачання, сталого розвитку галузей ПЕК має забезпечуватися шляхом:

• здійснення структурних змін у виробництві та споживанні енергоресурсів з покращенням структури виробництва та зменшенням частки енергоємних виробництв;

• оптимізації паливно-енергетичного балансу країни та контролю динаміки внутрішніх енергетичних ринків з дотриманням принципу диверсифікації внутрішнього енергоспоживання;

• розроблення і впровадження високоефективних технологій та устаткування для виробництва, транспортування, розподілу і споживання енергоресурсів;

• стимулювання енергозбереження та впровадження економічних санкцій щодо неефективного споживання паливно-енергетичних ресурсів;

• широке застосування систем обліку та засобів регулювання споживання енергетичних ресурсів в усіх галузях економіки та в комунально-побутовій сфері;

• формування енергозберігаючого світогляду у суспільстві;

• забезпечення необхідного рівня державних стратегічних запасів ПЕР і затвердження порядку їх розподілу у випадку серйозних порушень в інфраструктурі забезпечення споживачів;

• послідовне скорочення рівня витрат енергетичних ресурсів на базі використання високих технологій;

• розвиток вітчизняного машинобудування та приладобудування, проектних і будівельно-монтажних комплексів ПЕК;

• створення системи гарантій раціонального використання природних ресурсів на засадах дотримання національних інтересів країни та збереження ресурсів для майбутніх поколінь.