12.3. Світові промислові комплекси

Галузева структура господарства світу віддзеркалює розвиток сучасного суспільного та міжнародного поділу праці в перебігу структурних перетворень господарства. На сьогодні при аналізі стану господарства не лише економічно розвинутих країн, а й країн, що розвиваються, вже недостатньо обмежитися розгля­дом тільки галузевих пропорцій. Майже повсюдним став процес формування міжгалузевих функціонально-господарських систем, зумовлений закономірностями світових технологічних зв'язків, особливостями інвестиційних процесів та вимогами сучасного менеджменту та маркетингу.

Наприкінці XX ст. практично скрізь сформувалися міжгалузеві системи, діяльність яких набуває глобальних масштабів:

• комплекси енергетики, де контроль за всіма галузями паливної промисловості зосереджений фактично в руках одного кола транснаціональних фірм;

• комплекси виробництва матеріалів, де міжнародний капітал ко­ ординує роботу металургійної, хімічної промисловості та вироб­ ництво силікатних матеріалів;

• система машинобудування — складається як єдина світова сис­ тема, позаяк його левова частка зосереджена в обмеженій групі країн;

• агропромислові комплекси —стали основною формою організації виробництва і переробки сільськогосподарської продукції в усіх типах країн, а збут сільськогосподарської продукції суттєво залежить від роботи систем світового агропромислового мар­ кетингу;

• системи транспорту — з огляду на єдині системи бронювання квитків та комерційного фрахту стали всесвітніми.

В економічно розвинутих країнах, крім зазначених утворень із всесвітнім характером діяльності, сформувалися такі національні міжгалузеві системи:

• військово-промислові комплекси (особливо в США, ФРН, Фран­ ції, Росії);

249

Розділ III

12. Тенденції розвитку галузевої структури світової економіки

• комплекси наукових досліджень і конструкторських робіт (або науково-виробничі), що найбільш розвинуті в США, Японії, ФРН, Великій Британії, Франції (серед інших країн зазначимо Росію, Україну та Китай);

• атомно-енергетичні комплекси (в усіх економічно розвинутих і найбільших постсоціалістичних країнах);

• аерокосмічні комплекси (особливо в США, Росії, Японії, Франції, Китаї, формується такий комплекс і в Україні);

• будівельна-індустріальні комплекси та ін.

Складаються й інші міжгалузеві системи: на світовому рівні це, наприклад, міжнародна індустрія туризму, в якій взаємодія ве­ликих туроператорів та «готельних ланцюгів» поєднується з робо­тою глобальних інформаційних систем та сучасного авіаційного транспорту.

Сутність сучасних світогосподарських процесів полягає в тому, що саме реалізація функціональних зв'язків згаданих світових або регіональних міжгалузевих систем господарства (зв'язків техно­логічних, інноваційних, інвестиційних і т. д.) забезпечує взаємо­зв'язок і взаємодію різнотипних і різнорівневих національних економік країн, які перебувають на різних стадіях розвитку. При цьому в кожній із систем об'єктивно формуються свої обриси як функціональної, так і просторової самоорганізації господарства, в основі яких лежать загальні закономірності розвитку галузевих та територіальних пропорцій глобальної економіки. Додамо до цього деякі уточнення. По-перше, як відомо, взаємодія національних економік відбувається через реалізацію зв'язків конкретних суб'єктів економічної діяльності: юридичних і навіть фізичних осіб. По-друге, дедалі більшої ваги в цій економічній активності набувають транснаціональні корпорації, діяльність яких все частіше набирає глобальних масштабів. І, нарешті, по-третє, внутрішній обмін ТНК у межах світових міжгалузевих систем поступово складає чимраз більшу частку діяльності на світових ринках. І якщо сто­совно товарних ринків та ринків сировини можна говорити про більшу чи меншу частку участі в них продукції ТНК, то на ринках кашталу, наукових знань чи масоюї інформації діяльність ТНК є визначальною.

Розглянемо побудову деяких світових міжгалузевих систем.

Система світової енергетики. Цю систему утворюють паливна промисловість та електроенергетика з їхніми підприємствами, ко­мунікаціями, системами управління, науково-дослідною базою. Підприємства енергетики ведуть розвідку, освоєння, переробку та транспортування енергоносіїв, здійснюють виробництво та пере-

дачу електроенергії та тепла. Взаємозв'язаність цієї системи визна­чається, з одного боку, можливістю взаємозаміни енергоносіїв, з іншого — тим, що більшість виробничих об'єктів перебуває під контролем одних і тих же угруповань капіталу. До того ж забезпе­чення діяльності світової енергетики постійно вимагає узгодження політичних рішень на міжнародному рівні. Це дає підстави роз­глядати сукупність виробництв енергетики у світовому господар­стві як паливно-енергетичний комплекс.

Найважливіші характеристики роботи енергетики — наявність та види енергоносіїв, енергоозброєність та пропорції паливно-енергетичного балансу.

Енергоозброєність світу станом на початок 90-х за розмірами споживання — 11,0 млрд т умовного палива у вугільному екві­валенті (або, відповідно, 7,7 млрд т у нафтовому еквіваленті). Найбільші споживачі енергії: США — 25 % світового показника, Росія — близько 10 %, Китай — 9 %, Японія — 5,5 %, ФРН — 7 %. Показник України — приблизно 3,5 % — сумірний з показ­никами Великої Британії, Франції та Канади.

Споживання енергії у світі особливо швидко зростало в другій половиш XX ст. Енергетика розвивалася, випереджаючи темпи приросту інших галузей (енергоємність виробництва на перших етапах НТР була високою), але на рубежі 80—90-х років темпи приросту енергоспоживання знизилися — світ ступив на шлях впровадження енергозбережувальних технологій.

Протягом XX ст. суттєво змінилася структура паливно-енер­гетичного балансу світового господарства (див. табл. 12.4).

Таблиця 12.4