10.2. Структура срт і класифікація технологій

Структуру СРТ утворюють усталені шституцшні еле­менти та економічні категорії, які опосередковують рух і взаємо­дію світових технологій.

Інституційні елементи СРТ:

• об'єкти, тобто продукти (товари) чи процеси — носії техно­ логій;

• суб'єкти —юридичні чи фізичні особи, що оперують об'єктами;

• комерційний та некомерційний трансфер технологій;

• форми трансферу та правового захисту інновацій і технологій: патенти, ліцензії, «ноу-хау», лізинг, копірайт, франчайзинг, фор­ ми наукоемкого сервісу;

• канали трансферу та дифузії інновацій і технологій: торгівля інноваційноємною продукцією, ліцензійна торгівля, наукоєм- ний сервіс, науково-технічне та інформаційне співробітництво, комплексний трансфер технологій, зокрема прямі іноземні ін­ вестиції, спільне підприємництво, різні контракти тощо.

Серед основних економічних категорій, що опосередковують еволюцію структури СРТ і трансферу технологій, ключовими є: ринок, власність, конкуренція, ціна, прибуток. Віссю ринкового перетворення інновацій на технології-товари є процес зміни форм власності.

Рух технологій на світовому ринку з погляду права власності може бути поділений на:

• доринкову стадію, яку характеризують процеси набуття нових знань і визначення їхнього технологічного застосування у формі переважно приватної та колективної інтелектуальної власності;

• ринково-монопольну стадію, на якій відбуваються виробничо- комерційна реалізація технологій та їхній трансфер у формі переважно внутрішньокорпоративної національної власності;

• ринкова-олігопольну стадію — процес комерційно-виробничої дифузії технологій у формі переважно міжкорпоративної інтер­ національної власності.

185

Розділ II

10. Світовий ринок технологій

На двох особливостях зазначеної еволюції форм власності на інновації та технології необхідно наголосити в контексті тенденцій техноглобалізму:

• по-перше, порівняно з зазначеними та супутніми формами власності більш динамічним є набуття технологіями форм ін­ тернаціональної власності;

• по-друге, формується суто технологічна модель життєвого циклу товарів, яка поєднує як їх ринкову, так і позаринкову стадії.

Показовою є також еволюція факторів конкурентоспромож­ності.

У галузі технологій продуктів протягом останніх десятиріч про­стежується послідовна зміна пріоритетів: від примату ціни до якості продукції, далі — до її новизни та сервісу, нарешті — до міжнародної винятковості та післяексплуатаційної утилізації то­варів.

У технологіях процесів — це стимульована державами відмова від затратних техногенних процесів на користь ресурсо-, енерго-та природозбережувальних технологій на базі інтернаціоналізації їхньої розробки та впровадження.

В технологіях управління — це гуманізація процесів суспільної організації управління, підвищення соціальних та екологічних стан­дартів життя, зокрема дифузія цих технологій у країни периферії світу.

Зрозуміло, і це природно, що на практиці абсолютно нові технології трапляються рідко. Як правило, вони синтезують тією чи іншою мірою традиційні елементи виробництва, організації, управління з новим знанням, є симбіозом стандартних та ін­новаційних процесів. Вони можуть також поєднувати усталені процедури в новий спосіб чи забезпечувати випуск модернізованої продукції тощо.

«Ядро кристалізації» технологій становлять:

• новації — нові продукти (процеси) інтелектуальної діяльності та організаційного їх впровадження (доринкова стадія);

• інновації (англ, introduced novation) — нові товари (процеси) як результат відтворення і комерціалізації новацій (рин­ кова стадія).

В рамках СРТ розглядається переважно рух інноваційних тех­нологій, і тоді класифікація інновацій і технологій є спільною, хоч такий підхід не завжди прийнятний.

Класифікації інновацій (технологій) доцільно типологізувати як:

• внутрішньогенетичні: радикальні (базові), вдосконалювальні та модифікувальні (часткові);

186

• зовнішньогенетичні: продуктові, процеси!, управлінські;

• ринкові: за ознаками новизни, попиту, прибутковості.

За основними науково-технічними та ринковими характерис­тиками зазначену класифікацію доповнюють поняття:

• плодотворна технологія — продукує та освоює базові та вдоско- налювальні інновації, забезпечує формування окремої галузі з випуску типової новітньої наукоємної продукції з параметрами, що поліпшуються, і потребує інтенсивних досліджень на всіх етапах життєвого циклу (наприклад, ЕОМ, біотехнологія тощо);

• мінлива технологія — продукує та освоює вдосконалювальні інновації на основі радикальної, потребує створення окремих виробництв різноманітної новітньої продукції, а також актив­ них досліджень на останніх стадіях життєвого циклу (напри­ клад, засоби зв'язку, мас-медіа тощо);

• стабільна технологія — продукує та освоює модернізувальні інновації як допоміжний засіб підвищення конкурентоспро­ можності традиційної продукції низьконаукоємних галузей по­ ряд з факторами ціни, якості, маркетингу (наприклад, легка, харчова галузі).

Поняття «технологія» трактується також неоднозначно, на­приклад як:

• наукові методи реалізації практичних завдань;

• сукупність прийомів та способів обробки й переробки різних середовищ тощо.

З огляду на дуалістичну природу технології (первинна скла­дова — штелектуально-пошукова і вторинна — матеріально-за­безпечувальна) поняття «технологія» має характеризуватися як система інноваційна-ресурсних процедур створення нових продуктів і процесів.