9.3. Фінансові інновації на світовому фінансовому ринку

З розвитком фондових ринків розвиваються й інст­рументи цього ринку. Це стосується як технічних, так і фінансових нововведень.

Технічні нововведення (маються на увазі нові різновиди цін­них паперів) в принципі суттєвої ролі не відіграють, вони є лише привабливими джерелами вкладання коштів для того чи іншого інвестора. Інша річ, коли йдеться про фінансові інструменти, котрі є самою суттю операцій на фондовому ринку.

Впродовж 80-х років міжнародні ринки були місцем створення і розвитку значної кількості інновацій. У нестабільному, мін-

157

Розділ II

9. Міжнародний фінансовий ринок

ливому міжнародному оточенні, коли процентні ставки та валютні курси часто змінюються, інвесторам та емітентам доводиться по­стійно пристосовуватися до обставин; вони також прагнуть макси­мально скористатися перевагами податкового законодавства. Фі­нансові інновації мають метою найкраще задовольняти ці пот­реби. Для їх швидкого введення в дію міжнародні ринки більш сприятливі, ніж національні, бо тут їх не зупиняє жодна регла­ментація.

Без фінансових інновацій неможливо уявити собі розвиток сучасних фінансових ринків. Коли ми застосовуємо термін «фі­нансова інновація», то маємо на увазі не просто вдосконалення вже наявного інструменту, а появу принципово нового продукту, нової системи платежів або нової організаційної форми надання фінансових послуг. Усі фінансові інструменти, що діють нині, колись теж були фінансовими інноваціями — акції, облігації, векселі, чеки та ін. Ми розглянемо лише фінансові інновації, які виникли в останні два-три десятиріччя.

Фінансова інновація стосовно до міжнародного ринку позич­кових капіталів полягає у створенні й поширенні нових форм та гібридів валютно-кредитних, фінансових шструментів або опе­рацій. В ширшому розумінні фінансова інновація охоплює й інші нововведення — нові види банківських рахунків та послуг, зміни та розширення функцій кредитних інститутів, використання у кредитно-фінансовій сфері комп'ютерів, електронних засобів зв'яз­ку, супутників, різноманітної автоматики та ін.

Міжнародний ринок позичкових капіталів буквально наси­чений фінансовою інновацією — процес інновації сьогодні охоп­лює всі без винятку сегменти міжнародного ринку.

Численні нові інструменти досить важко класифікувати. Як правило, всі нововведення відповідають певним практичним пот­ребам, серед яких найважливіші — перерозподіл цінових та кре­дитних ризиків, збільшення ліквідності, зниження вартості позик та отримання доступу до необхідного ринку. Іноді нові інстру­менти поділяють на гарантійні, страхові, арбітражні та кредитні, що в принципі відповідає названим функціональним особливос­тям.

Найзначнішими нововведеннями 70—80-х років стали облі­гації з плаваючою ставкою, євроноти та єврокомерційні папери, міжнародні акції, фінансові ф'ючерси й опціони, валютні та про­центні свопи та деякі інші інструменти й операції (нові форми облігацій, боргові свопи, схеми страхування валютних та про­центних ризиків та ін.). Приблизно з кінця 80-х років яких-небудь

158

вагомих нововведень фактично не було, і фінансова інновація зводиться до вдосконалення вже діючих інструментів та створення різноманітних гібридів.

Спочатку розглянемо інновації на світовому ринку цінних паперів. Міжнародні цінні папери, або європапери, євроакції, евронота та єврооблігації являють собою породження глобалізації ринків цінних паперів через міжнародні фінансові центри.

Євроноти — цінні папери, які випускають корпорації на строк від трьох до шести місяців зі змінною ставкою, яка базується на LIBOR. (LIBOR — це ставка міжбанківського лондонського рин­ку з надання коштів у євровалюті. Вона є плаваючою і перегля­дається за зміни економічних умов. Ставка LIBOR розраховується на базі 360 днів.) Оскільки євроноти за своєю природою є корот­костроковими цінними паперами, вони, як правило, використо­вуються для надання середньострокового кредиту. Комерційні банки за домовленістю з фірмами-позичальниками зобов'язують­ся придбати в них євроноти протягом 5—10 років у міру закін­чення строку попереднього випуску. Власне кажучи, банки фак­тично гарантують емітенту евронот середньострокове кредитуван­ня. Інколи банки перепродають придбані євроноти іншим покуп­цям. Тоді євроноти на ринку евровалют виступають одночасно в ролі банківського кредиту й облігаційної позики. Ринок евронот став активно розвиватися з кінця 70-х років.

Іншим видом міжнародних цінних паперів є єврооблігації, які випускаються з другої половини 60-х років у вигляді єврооблі-гаційних позик. З їх появою на світовому ринку цінних паперів почали діяти два паралельні ринки: іноземних позик (національ­них облігацій), які випускаються та розмішуються позичальни-ками-нерезидентами на національних ринках, і європозик (євро-облігацій), які розмішуються на наднаціональних (міжнародних) ринках капіталів. В останні роки частка єврооблігаційних позик становить приблизно 80 % загальної суми міжнародних позик.

Особливість єврооблігації полягає в тому, що її номінальна та ринкова ціни визначаються в іноземній валюті. Єврооблігаційна позика, яка виражена в доларах, може бути розміщена в будь-якій промислове розвинутій країні. На відміну від традиційних іно­земних позик, які розміщуються нерезидентами на національному ринку країни, європозики реалізуються, як правило, на ринках кількох країн.

Єврооблігації випускаються на тривалі строки: від 4—7 до 15, ЗО та 40 років. Розмір єврооблігаційної позики становить 20 та ЗО млн дол., а іноді — до 300—500 млн дол. У ролі основних

Розділ II