8. Ринок міжнародних інвестицій

нули схопити свою частку при відкритті для них внутрішнього ринку країн ЄС. Між 1990 та 1993 р. темп європейських ОіП дещо зменшився, що пояснюється певною кон'юнктурою, а вже з 1994 р. почалося нове піднесення. В 1995 р. сума, на яку були здійснені ОіП в Європі, досягла 250 млрд дол.

У процесі ОіП у Європі чітко простежується секторальний характер. Першість тут міцно утримують нафтовий та газовий сектори промисловості. Йдеться не тільки про найбільшу кількість здійснених тут трансакцій, а й про великі довгострокові проекти, такі як, наприклад, створення СП із російськими нафтовими та газовими об'єднаннями. На другій позиції — хімічна та фарма­кологічна галузі. Тут головну роль відіграли необхідність концен­трації для виготовлення хімічного волокна, а також високі наукові витрати й зростаюча популярність генетичних лікарських засобів, у виробництві яких лідирують німецькі ТНК.

Європейський фінансовий сектор також пережив хвилю транс­кордонних ОіП. Варто лише згадати про проникнення на лон­донські фінансові ринки німецьких банків, які в такий спосіб сподіваються посилити свої позиції на ринку банківських ін­вестицій. Німецькі банки не тільки супроводжують діяльність німецьких ТНК у ході ОіП за участю останніх, а часто очолюють цей процес.

Слід також згадати у цьому зв'язку і телекомунікаційний сек­тор, де утворилися тісні міжфірмові зв'язки, особливо між західно­європейськими та східноєвропейськими фірмами. Приватизація державних телефонних монополій і велика потреба їх модернізації сформували основу для такого типу транскордонних об'єднань. Міжнародні зв'язки та поділи капіталу здійснюються також і між приватними цифровими телевізійними каналами різних країн (на­приклад, участь британської компанії «BskyB» Руперта Мердока із власністю в 49 % акцій у німецькій «DF1» — приватному каналі групи Лео Кірша).

Загалом німецькі компанії є особливо активними у сфері об'єд­нань та придбань. Участь німецької держави в упорядкуванні процесу об'єднань та придбань сприяла збільшенню їхньої кіль­кості. Відтепер німецькі фірми та банки стають найпотужнішими у своїх галузях не на національному чи європейському рівні, а на глобальному ринку. Глобалізація примушує збільшуватись чи за­ймати відповідні ринкові ніші.

Так, дочірнє підприємство німецького концерну «Thyssen» при­дбало за 1,8 млрд німецьких марок (НМ) американську фірму—

142

виробника ліфтів «Dover elevator», завдяки чому стало третім за величиною виробником у цій галузі.

Внаслідок об'єднання німецького та французьких хімічних гі­гантів «Hoechst» та «Rhone—Poulenc» виник новий найбільший фармацевтичний виробник світу з обсягом продажів на суму 24 млрд НМ. До цього, у 1995 p., «Hoechst» придбав американську фірму «Marion Merrell Dow».

«Deutsche Bank» після придбання за 15 млрд НМ (93 долари за акцію) восьмого за величиною американського банку «Bankers Trust» став найбільшим банком світу з загальною балансовою сумою близько 830 млрд дол.

Найзначніші ОіП здійснено в автомобільній галузі: з 1960 р. їх було в усьому світі 33. І це ще не межа. За прогнозами, най­ближчим часом ще як мінімум п'ять марок автомобілів втратять нинішнього власника.

Німецькі автомобільні гіганти перебувають у центрі цих про­цесів.

Так, діяльність концерну «Daimler Benz» яскраво ілюструє гло­бальну конкурентну стратегію німецьких підприємств. У 80-ті роки концерн придбав високотехнологічні підприємства «AEG», «Dornier», «MTU» та «МВБ». Таким чином була здійснена спроба інтегрованого використання наявної технології чи технології, що створюється. Виник «інтегрований технологічний концерн» «Da­imler Benz». Шлях до збільшення кількості конкурентних переваг керівництво концерну вбачало в зростанні підприємства, в основ­ному за рахунок об'єднань та придбань.

Особливо потужним було недавнє об'єднання автомобільної гілки концерну «DB» з американським автомобілевиробником «Chrysler». Нова фірма «Daimler — Chrysler» завдяки впроваджен­ню стратегії диверсифікації на глобальному рівні успішно атакує позиції нечисленних конкурентів.

Така тенденція набуває особливого значення у зв'язку з про­цесами політичної інтеграції. Так, за словами комісара ЄС із питань конкуренції Карела ван Мірта, є дві причини наростання ОіП у Європі. По-перше, прагнення фірм, які ще не є гло­бальними гравцями, стати ними. По-друге, необхідність захисту Спільного ринку і евро, що приводить до подальшої інтеграції європейських ринків.

143

Розділ II