7.3. Світова торгівля та міжнародна економічна інтеграція

Основною тенденцією розвитку світової торгівлі є її лібералізація. Значно знижено рівень митних тарифів, скасовано багато обмежень, квоти і т. п. Однак існує ціла низка проблем. Одна з основних — наростання протекціоністських тенденцій на рівні економічних угруповань, торговельно-економічних блоків країн.

До формування таких блоків приводять об'єктивні політико-економічні процеси. Активізація таких процесів, з одного боку, сприяє розвиткові міжнародної торгівлі (в рамках зон, блоків,

127

Розділ II

регіонів), а з іншого — створює для неї ряд перешкод, властивих будь-якому закритому формуванню.

Першим кроком до утворення торговельно-економічних бло­ків стає створення зон вільної торгівлі. За оцінкою Світового банку, на рубежі 90-х років у межах таких зон здійснювалося близько 42 % світової торгівлі. Серед найвідоміших зон — Євро­пейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ), Європейський Союз (ЄС), Північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА), Організація азійсько-тихоокеанського економічного співробіт­ництва (АТЕС) та ін.

Наведемо склад дев'яти найбільших міжнародних регіональних

торговельних блоків:

1. Європейський Союз (ЄС) — Австрія, Німеччина, Велика Британія, Італія, Ірландія, Франція, Іспанія, Португалія, Фін­ ляндія, Швеція, Данія, Бельгія, Люксембург, Нідерланди, Греція.

2. Північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА) — США, Канада, Мексика.

3. Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ) — Ісландія, Норвегія, Швейцарія, Ліхтенштейн.

4. Організація азійська-тихоокеанського економічного співробіт­ ництва (АТЕС) — Австралія, Бруней, Малайзія, Сінгапур, Таї­ ланд, Нова Зеландія, Папуа—Нова Гвінея, Індонезія, Філіппіни, Тайвань, Гонконг, Японія, Південна Корея, Китай, Канада, США, Мексика, Чилі.

5. МЕРКОСУР — Бразилія, Аргентина, Парагвай, Уругвай.

6. Південноафриканський комітет розвитку (САДК) — Ангола, Ботсвана, Лесото, Малаві, Мозамбік, Маврикій, Намібія, Пів- денно-Африканська Республіка, Свазіленд, Танзанія, Зімбабве.

7. Західноафриканський економічний і валютний союз (ЮЕМОА) — Кот д'Івуар, Буркіна-Фасо, Нігерія, Того, Сенегал, Бенін, Малі.

8. Півдетоазійака асоціація регіонального співробітництва (СААРК) — Індія, Пакистан, Шрі-Ланка, Бангладеш, Мальдиви, Бутан, Не­ пал.

9. Андський пакт — Венесуела, Колумбія, Еквадор, Перу, Бо­ лівія.

Поділ світового господарства на штеграційні угруповання справ­ляє суперечливий вплив на процес інтернаціоналізації виробниц­тва. Утворення міжнародних економічних об'єднань і союзів

128

7. Міжнародний ринок товарів та послуг

сприяє розвиткові виробничих відносин між країнами, які входять до них. Водночас це створює перешкоди економічним відносинам між країнами, які належать до різноманітних угруповань, при­зводить до концентрації товарних потоків усередині економічних об'єднань (табл. 7.7).

Таблиця 7.7 Спрямування експорту основних центрів світової торгівлі в 1996 р.

Експорт	Вартість, млрд дол.	Частка, %
Західна Європа
Загалом	2282	100,0
У тому числі:
внутрішньорегіональний	1558	68,3
в Північну Америку	173	7,6
в Латинську Америку	56	2,4
в Африку	62	2,7
в Азію	218	9,6
на Середній Схід	60	2,6
в країни Східної Європи	112	4,9
Північна Америка
Загалом	827	100,0
У тому числі:
внутрішньорегіональний	297	36,0
в Західну Європу	154	18,6
в Латинську Америку	113	13,7
в Африку	12	1,4
в Азію	218	26,4
на Середній Схід	21	2,6
в країни Східної Європи	8	1,0
Азія
Загалом	1309	100,0
У тому числі:
внутрішньорегіональний	680	51,9
в Західну Європу	212	16,2
в Північну Америку	302	23,1
в Латинську Америку	ЗО	2,3
в Африку	19	1,5
на Середній Схід	33	2,6
в країни Східної Європи	15	1,1

Джерело: World Trade Organization. Annual Report 1997. Vol. II. P. 23.

129

Розділ II