4. Економічний розвиток у світовому контексті

високого рівня їхнього економічного, політичного, технологіч­ного й соціального розвитку, об'єктивно надає їм чимало додат­кових порівняльних і конкурентних переваг порівняно з країнами з середнім і особливо з низьким доходом. Тим самим формуються відносини нееквівалентного обміну у взаємній торгівлі, розвинуті країни отримують економічну і технологічну ренту, транснаціо­нальні компанії вилучають ефект масштабу виробництва, експлу­атують природні і людські ресурси менш розвинутих країн тощо. Провідні позиції індустріальних країн у міжнародних фінансових організаціях дають їм змогу впливати на визначення умов надання позик і кредитів державам «третього світу» та країнам з перехідною економікою. Водночас у менш розвинутих країнах склалися чи формуються (як-от у постсоціалістичних країнах) відносно нечис­ленні, але економічно і політично впливові верстви (приватні підприємці, землевласники, виші державні чиновники, профспіл­кові лідери, компрадорська інтелігенція та ін.), які заінтересовані у збереженні статус-кво, що забезпечує їм реалізацію власних економічних і політичних інтересів. Політика й економічна філо­софія місцевих еліт та фінансових олігархів спрямована дуже часто на імітацію радикальних реформ, що консервує політичну, еконо­мічну та технологічну відсталість бідних країн, посилює їхнє за­лежне становище в міжнародній економічній системі. Інколи такі форми розвитку називають наслідувальним, або залежним, капіта­лізмом.

Крайніми засобами розв'язання проблеми залежного розвитку оголошуються революційна боротьба в окремих країнах чи навіть спільні виступи бідного Півдня проти багатої Півночі. Помір­кованіший варіант передбачає докорінну перебудову міжнарод­них економічних відносин, створення нового міжнародного економічного порядку, в якому повною мірою враховувались би інтереси і потреби незалежних держав, що стали суб'єктами світогосподарських зв'язків у 50—60-ті роки та після розвалу СРСР.

Теорія дуального розвитку базується на принципах системно-структурного аналізу, суть якого, як відомо, полягає в тому, що будь-яка органічна система, в тому числі й особливо економічна, є різнорівневою, ієрархічною, відповідним чином субординова-ною. Елементи системи пов'язані відносинами залежності і взаємо­залежності та певної підпорядкованості відповідно до ступеня їх­ньої зрілості (розвинутості). В економічних системах національ­ного чи міжнародного масштабу теж формуються і взаємодіють двополюсні (дуальні) структури, розмежування між якими від-

78

бувається на основі диференціації в доходах між двома головними групами в суспільстві чи між двома головними групами країн у межах світового співтовариства. Статистика свідчить, що в країнах «третього світу» та в постсоціалістичних державах посилюється розрив між найбагатшою верствою суспільства і рештою населен­ня, а у світовій економічній системі — між індустріальне роз­винутими і слаборозвинутими країнами. Все це дає підстави для застосування принципу дуалізму в теорії розвитку. Системний підхід показує, що за збереження певних кількісних і особливо якісних параметрів відносини між бідними і багатими відтво­рюються на всіх рівнях, а розрив між ними поглиблюється.

Об'єктивними передумовами дуального розвитку в національ­них і міжнародних масштабах є, по-перше, співіснування в менш розвинутих країнах традиційного та сучасного секторів економіки, наявність у цих державах, з одного боку, багатої й освіченої еліти та маси неосвіченого, маргінального населення — з іншого, а в рамках світової економіки — взаємодія в одній системі потужних і багатих промислових націй та слабких і бідних найменш розви­нутих аграрних країн.

По-друге, циклічність економічного розвитку спонукає до пос­тійного відтворення відносин дуалізму на різних рівнях еконо­мічних структур, що надає йому іманентного статусу. Звичайно ж, у цій системі змінюються суб'єкти, вони можуть переходити з однієї сфери до іншої, мінятися місцями, але фактор дуалізму в різних формах залишається присутнім у загальній структурі еко­номічного розвитку.

По-третє, розрив між різними елементами системи не лише не скорочується, а й зростає, що поглиблює дуальність економічного розвитку. Вона елімінується соціальною політикою окремих держав та заходами з демократизації міжнародних економічних відносин.

По-четверте, дуальний розвиток підтримується своєрідним еко­номічним егоїзмом, що проявляється в незаінтересованості вищих ієрархічних структур у господарському і соціально-політичному роз­витку нижчих, у створенні явних чи прихованих перешкод для цього.

Одним з головних недоліків теорії дуального розвитку є її пасивно-споглядацький характер: вона радше фіксує наявне ста­новище, ніж пропонує шляхи і механізми вирішення складних проблем економічного зростання і розвитку.

Неокласична модель вільного ринку. Неокласична теорія віль­ного ринку (неокласична контрреволюція) пройшла апробацію в розвинутих індустріальних країнах у 80-ті роки на хвилі відрод­ження консерватизму передусім у США, Великій Британії, Канаді,

79

Розділ І